Стебне

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Стебне
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район/міськрада Звенигородський район
Рада/громада Стебнівська сільська рада
Код КОАТУУ 7121287001
Облікова картка Сайт Верховної Ради 
Основні дані
Перша згадка 1633 рік
Населення 1 430 (на 2009 рік)
Територія 39,126 км²
Площа 5,489 км²
Густота населення 260,5 осіб/км²
Поштовий індекс 20208
Телефонний код +380 4740
Географічні дані
Географічні координати 49°01′06″ пн. ш. 30°58′07″ сх. д. / 49.01833° пн. ш. 30.96861° сх. д. / 49.01833; 30.96861Координати: 49°01′06″ пн. ш. 30°58′07″ сх. д. / 49.01833° пн. ш. 30.96861° сх. д. / 49.01833; 30.96861
Середня висота
над рівнем моря
154 м
Водойми річка Гнилий Тікич
Відстань до
обласного центру
91,5 (фізична) км[1]
Відстань до
районного центру
7 км
Найближча залізнична станція Багачеве, Звенигородка
Відстань до
залізничної станції
Багачеве — 5 км
Звенигородка — 4 км
Місцева влада
Адреса ради с.Стебне,
Сільський голова Піддубний Василь Петрович
Карта
Стебне. Карта розташування: Україна
Стебне
Стебне
Стебне. Карта розташування: Черкаська область
Стебне
Стебне
Мапа

Стебне у Вікісховищі?

Стебне́ — українське село у Звенигородському районі Черкаської області, центр сільської ради. Населення — 1 430 осіб (станом на 2009 рік).

Географічне розташування[ред. | ред. код]

Село Стебне знаходиться за 7 км від районного центру — міста Звенигородка та за 5 км від залізничної станції Багачеве (місто Ватутіне) по обидва береги річки Гнилий Тікич. Межує з селами Вільховець Звенигородського району, Залізнячка Єрківської селищної ради Катеринопільського райоу, та містом обласного значення Ватутіне.

Історія[ред. | ред. код]

Перша згадка про село датується 1633 роком. За легендою, якогось разу повз Звенигородку їхали чумаки. І вони вирішили не заїжджати в місто, а поїхати в об'їзд, південніше міста. В степу вони побачили невідоме село. Вирішили дізнатись, що це за поселення. Побачили, як із села виїзджає чоловік волами і підскочили до нього. Запитали його про назву села. А в того мужика був закладений ніс, і він говорив в ніс. Він хотів сказати «Степне», як і називалось село, а вийшло «Стебне». З того часу поширилась назва «Стебне».

Ще одна версія: місцеві пани дуже знущалися над кріпаками, стьобали їх батогами. Від слова "стьобати" й пішло "Стебне".

Але правильнішою є інша версія походження назви. Колись давно в цих місцях люди вирізали довгі вербові стебла — лозу, з якої виплітали кошики. Від слова «стебло» й виникло, трансформувавшись «Стебне». Стебло = Стебне. Цій версії сприяє і те, що багато майстрів з плетіння кошиків проживає у селі.

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СССР 1923-1933 та 1946-1947 роках.

Найбільшого розквіту сягнуло під час головування у місцевому колгоспі Василя Олександровича Циби. Тоді було збудовано дитячий садок, клуб, прокладено асфальтову центральну дорогу, бруківку у більшість прилеглих вуличок.

Топоніми села[ред. | ред. код]

У селі багато назв кутків, місцевостей:

  • Манжосівка — походить від прізвища Манжос.
  • Бондарівка — Бондаренко.
  • Заріччя — так названо, тому що за річкою.
  • Оленина гора — проживала баба Олена Бойко
  • Микитківка — Микитенко.
  • Печенівка — куток був згорів і дуже люди попеклися.
  • Маслянки — якщо вірити даним, раніше тут знаходилися маслобойні.
  • Панське — стояла панська кузня, панські майстерні. Під час с/г робіт тут підковували коней.
  • Мерешки — поблизу жили Мерещки.

Сучасність[ред. | ред. код]

У селі створене та діє сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Стебне», основним напрямком виробництва якого є рослинництво, діє п'ять фермерських господарств, круподерня, олійня, млин, пилорама.

У селі є загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів на 320 місць, дитячий садок (не працює), Будинок культури (без опалення), фельдшерсько-акушерський пункт, сільська бібліотека (11 800 книг), відділеня зв'язку, сім магазинів, пам'ятник воїнам-визволителям та односельцям, які загинули у радянсько-німецькій війні, пам'ятний знак жертвам голодомору.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Персоналії[ред. | ред. код]

У селі народилась Ангеліна Сергіївна Мицик — педагог-природознавець, поетеса.

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]