Козолій Олександр Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олександр Володимирович Козолій
UA-OF1-SLT-GSB-H(2015).png Старший лейтенант
Козолій Олександр Володимирович.jpg
Загальна інформація
Народження 29 травня 1984(1984-05-29)
Уссурійськ, РРФСР
Смерть 14 червня 2014(2014-06-14) (30 років)
Луганськ (аеропорт), Україна
°загинув у збитому терористами літаку
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Національність українець
Університет Васильківський коледж ВПС
Військова служба
Роки служби 2002—2014
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Emblem of the Ukrainian Air Force.svg Повітряні сили
Рід військ Військово-транспортна авіація
Формування
25 БрТрА.png
 25 БрТрА
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Медаль «15 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)
Медаль «За сумлінну службу» III ст. (Міністерство оборони України)
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg YouTube full-color icon (2017).svg Д/ф "49" // UA: Перший, 17 травня 2017

Олекса́ндр Володи́мирович Козолі́й (нар. 29 травня 1984(19840529), с. Воздвиженка Уссурійського району Приморського краю РРФСР — пом.14 червня 2014, м. Луганськ, Україна) — український військовий льотчик, гвардії старший лейтенант Повітряних Сил Збройних Сил України. Лицар ордена Богдана Хмельницького.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в селі Воздвиженка Уссурійського району Приморського краю РРФСР. 1993 року з батьками переїхав до України, 2001 закінчив загальноосвітню школу № 9 м. Коломия. Захоплювався футболом та риболовлею. На вибір Олександра стати військовим вплинув приклад його батька, який все життя віддав армії. 2004 року закінчив Васильківський коледж військово-повітряних сил з відзнакою.

З червня 2004 служив в авіаційній частині А3840 у м. Мелітополь:
06.2004—10.2005 — технік обслуги обслуговування літаків, двигунів і засобів аварійного покидання літаків інженерно-авіаційної служби авіаційної ескадрильї 25-ї авіаційної бригади транспортної авіації.
10.2005—09.2006 — технік обслуги обслуговування авіаційних двигунів та технічно-експлуатаційної частини (ТЕЧ) авіаційної техніки 25-ї АБрТрА.
09.2006—02.2008 — старший авіаційний технік групи регламенту та ремонту авіаційних двигунів ТЕЧ авіаційної техніки 25-ї АБрТрА.
02.2008—06.2009 — старший авіаційний технік групи регламенту та ремонту авіаційних двигунів ТЕЧ авіаційної техніки 25-ї БрТрА.

З червня 2009 року — старший бортовий авіаційний технік авіаційного загону авіаційної ескадрильї 25-ї бригади транспортної авіації Повітряних Сил ЗС України, в/ч А3840, м. Мелітополь. Класна кваліфікація «3 клас».

З початком російської збройної агресії проти України з 1 березня 2014 року військову частину було переведено на «казармений стан» (всі військові цілодобово знаходилися на її території), і вже у березні Олександр літав в Луганський та Донецький аеропорти, — старший бортовий технік військово-транспортного літака Іл-76 МД.

Обставини загибелі[ред. | ред. код]

14 червня 2014 екіпаж військово-транспортного літака Іл-76 МД (бортовий номер 76777) Повітряних Сил ЗС України, під керівництвом командира літака підполковника Олександра Бєлого, виконував бойовий політ в Луганський аеропорт. На борту літака перебували 9 членів екіпажу та 40 військовослужбовців дніпропетровської 25-ї окремої повітряно-десантної бригади, які летіли на ротацію. На борту також були військова техніка, спорядження та продовольство.

Близько 01:00, під час заходу на посадку на аеродром міста Луганськ, на висоті 700 метрів, борт 76777 був підбитий російськими терористами з переносного зенітно-ракетного комплексу «Ігла». В результаті терористичного акту літак вибухнув у повітрі і врізався у землю поблизу території аеропорту. 49 військовослужбовців, — весь екіпаж літака та особовий склад десанту, — загинули[1][2].

У той день до Луганського аеропорту вилетіли три літаки Іл-76 МД. Перший літак (бортовий номер 76683) під командуванням полковника Дмитра Мимрикова сів о 0:40. За 10 хвилин збили другий літак (бортовий номер 76777). Третій отримав наказ повертатися.

« Там все було дуже грамотно по-військовому сплановано. Там без Росії не обійшлось. Вогонь вівся з усіх сторін. Це було не на рівні ненавчених бойовиків. Обстріл літака вівся дуже грамотно. Спочатку підсвічували трасером, а потім били. Із ПЗРК неможливо було збити літак, навіть якби боєприпас потрапив у двигун, то літак все рівно не загинув би. Стріляли з «Шилки». »

Полковник Дмитро Мимриков.[3]

Пройшло 42 доби перш ніж льотчиків поховали: українські військові збирали рештки тіл загиблих, влада домовлялася з терористами про коридор для евакуації, в Дніпрі проводились експертизи ДНК для ідентифікації. 25 липня з дев'ятьма членами екіпажу літака Іл-76 прощались у Мелітополі, їх поховали разом в одній могилі на Новому кладовищі міста[4].

Залишились батьки, сестра Марія, вдома в Мелітополі — дружина Оксана та донька Вероніка 2013 р. н.

Нагороди та почесні звання[ред. | ред. код]

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

30 вересня 2014 року на фасаді будівлі Коломийського НВК № 9 «Школа — природничо-математичний ліцей» (вулиця Михайла Драгоманова, 1) встановлено меморіальну дошку на честь випускника навчального закладу гвардії старшого лейтенанта Козолія Олександра[8].

12 червня 2015 року в Мелітополі, на території військової частини А3840, було відкрито меморіал екіпажу літака Іл-76МД (бортовий номер 76777), який загинув 14 червня 2014 року в аеропорту міста Луганськ[9][10].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Військово-транспортний літак Повітряних Сил Збройних Сил України ІЛ-76 при заході на посадку на аеродром Луганськ був підбитий терористами // Сайт Міністерства оборони України, 14 червня 2014
  2. Стали відомі прізвища усіх, хто загинув у збитому ІЛ-76 // Українська правда, 14 червня 2014
  3. «Якщо на світі є пекло, то це було воно…» // «TV-News», 22 червня 2016
  4. У Мелітополі відбулося поховання дев'ятьох членів екіпажу військово-транспортного літака Іл-76 МД // Сайт Міністерства оборони України, 26 липня 2014
  5. Указ Президента України від 20 червня 2014 року № 543/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
  6. У Коломиї четверо військових отримали посмертно звання «Почесний громадянин міста» // «Вікна», 14 серпня 2014
  7. Почесні громадяни м. Коломия // Коломийська міська рада
  8. Відкриття пам'ятної дошки Герою АТО старшому лейтенанту Олександру Козолію // Сайт Коломийської єпархії УПЦ КП, 30 вересня 2014
  9. На Запоріжжі відкрили меморіал загиблим на борту збитого бойовиками Іл-76 // «5 канал», 12 червня 2015
  10. У Мелітополі увіковічили пам'ять героїв екіпажу ІЛ-76 // «24 канал», 12 червня 2015

Джерела[ред. | ред. код]