Колодій Сергій Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Колодій Сергій Володимирович
 Капітан
Загальна інформація
Народження 4 лютого 1981(1981-02-04)
Пересічне, Харківська область, УРСР
Смерть 28 вересня 2014(2014-09-28) (33 роки)
Донецьк, Україна
Громадянство Україна Україна
Alma Mater НТУ «ХПІ»
Псевдо «Рубіж»
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ  Механізовані війська
Формування
 93 ОМБр
Війни / битви

Війна на сході України

Командування
командир 5-ї роти 2-го мехбатальйону
Нагороди та відзнаки
Герой України
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Колодій.

Сергі́й Володи́мирович Колоді́й (позивний «Рубіж», 4 лютого 1981(19810204), смт Пересічне, Дергачівський район, Харківська область, Українська РСР — 28 вересня 2014, м. Донецьк, Україна) — капітан Збройних сил України, командир роти механізованого батальйону 93 ОМБр, учасник російсько-української війни та боїв за Донецький аеропорт. Герой України (посмертно).

Життєпис[ред. | ред. код]

Після закінчення школи в Пересічному рік провчився у Харківському ПТУ № 1.[1]

2004 року закінчив Гвардійський факультет військової підготовки імені Верховної Ради України Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут», здобув спеціальність інженера-механіка, офіцера управління тактичного рівня.[1] Навчався на одному курсі з Євгеном Межевікіним.

Капітан, командир 5-ї роти 2-го механізованого батальйону 93-ї окремої механізованої бригади, військова частина А1302, смт. Черкаське, Дніпропетровська область.

Із червня 2014 р. перебував у зоні бойових дій. Рідні до останнього були переконані, що він на навчаннях.[1]

Брав участь у визволенні Авдіївки 26 липня 2014 року — це було фактично його перше бойове завдання. Воював у селищі Піски. Разом зі своєю ротою 4 серпня увійшов на територію Донецького аеропорту, змінивши на позиціях бійців 72 бригади.[1] Захищав аеропорт протягом двох місяців, — його підрозділ відповідав за оборону нового терміналу.

28 вересня отримав наказ на БМП разом з танками відбити атаку російських збройних формувань та вивести 20 бійців з терміналу С. Особовий склад, який обороняв позицію «Бокс» біля терміналу С, заблокувала піхота противника, виникла загроза їхнього оточення й полону. Щоб вивести бійців з термінала, капітан Сергій Колодій зайняв місце механіка-водія БМП-2 та разом з оператором-навідником і санінструктором роти висунувся на допомогу підлеглим, відсікаючи вогнем атаку бойовиків. Несподівано з-за ангара на злітну смугу виїхав російський танк Т-72. БМП маневрувала й відходила, відстрілюючись з гармати та кулемета по танку й піхоті противника. У цей час двадцять бійців, заблокованих у терміналі С, без втрат повернулися до своїх.[1]

БМП Колодія майже дісталася укриття, коли в неї поцілив танковий снаряд. Колодій загинув внаслідок прямого влучення. Тоді загинули також вояки 79-ї бригади лейтенант Олександр Тищик, сержант Сергій Златьєв, старший солдат Денис Білий, солдати Юрій Соколачко, Олександр Пивоваров, Олександр Завірюха, Анатолій Хроненко.

В цей час до аеропорту зайшов резерв з підрозділів 79-ї аеромобільної та 93-ї механізованої бригад. На злітну смугу на своєму танку викотився майор Межевікін і з короткої дистанції підірвав Т-72. По Т-72 почали бити з усіх стволів. Там теж ніхто не вижив.[1]

Тіло Колодія через інтенсивність обстрілів змогли забрати тільки через кілька днів.[1]

Без Сергія лишились батьки, брат.

Похований в Пересічному.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (23 серпня 2016, посмертно) — за особисту мужність, героїзм, вірність військовій присязі, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України[2].
  • Орден Богдана Хмельницького III ст. (6 жовтня 2014, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України[3].

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

5 вересня 2016 року Президент України Петро Порошенко в Маріїнському палаці вручив нагородні атрибути звання Герой України — орден «Золота Зірка» та інші — матері загиблого Героя[4].

В рідному селищі Пересічне Дергачівського району ім'ям Сергія Колодія назвали вулицю і школу, у якій він навчався. На будівлі школи встановлено меморіальну дошку.

В грудні 2019 року Укрпошта випустила конверт з зображенням загиблого Героя[5].

29 серпня 2020 року на території Інституту танкових військ було встановлено погруддя.[6]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д е ж УІНП. 1981 – народився Сергій Колодій («Рубіж»), учасник російсько-української війни, Герой України (посмертно). УІНП (укр.). Процитовано 18 квітня 2024.
  2. ↑ Указ Президента України від 23 серпня 2016 року № 350/2016 «Про присвоєння С.Колодію звання Герой України»
  3. ↑ Указ Президента України від 6 жовтня 2014 року № 754/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
  4. ↑ «Завдяки їхній самопожертві ми живемо та дихаємо», — Президент вручив ордени «Золота Зірка» Героя України матерям загиблих героїв АТО [Архівовано 6 вересня 2016 у Archive.is] // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 5 вересня 2016
  5. ↑ Колодій Сергій Володимирович (04.02.1981 — 28.09.2014). Архів оригіналу за 17 липня 2020. Процитовано 17 липня 2020.
  6. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 15 квітня 2021. Процитовано 8 вересня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Джерела[ред. | ред. код]

Попередник: Герой України — кавалер ордена «Золота Зірка»
№ 164
23 серпня 2016 		Наступник:
Брановицький Ігор Євгенович Лавренко Олександр Миколайович
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Колодій_Сергій_Володимирович&oldid=42343340