Колодій Сергій Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Колодій Сергій Володимирович
UA-OF2-CPT-GSB-H(2015).png Капітан
Колодій Сергій Володимирович.jpg
Загальна інформація
Народження 4 лютого 1981(1981-02-04)
Пересічне, Харківська область, УРСР
Смерть 28 вересня 2014(2014-09-28) (33 роки)
Донецьк, Україна
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Університет НТУ «ХПІ»
Псевдо «Рубіж»
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Рід військ Емблема механізованих військ (2007).png Механізовані війська
Формування
93 ОМБр п.svg
 93 ОМБр
Війни / битви

Війна на сході України

Командування
командир 5-ї роти 2-го мехбатальйону
Нагороди та відзнаки
Герой України
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)

Сергі́й Володи́мирович Колоді́й (4 лютого 1981(19810204), смт Пересічне, Дергачівський район, Харківська область, Українська РСР — 28 вересня 2014, м. Донецьк, Україна) — капітан Збройних сил України, командир роти механізованого батальйону 93 ОМБр, учасник російсько-української війни, позивний «Рубіж». Герой України (посмертно).

Життєпис[ред. | ред. код]

2004 року закінчив Гвардійський факультет військової підготовки імені Верховної Ради України Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут». Навчався на одному курсі з Євгеном Межевікіним.

Капітан, командир 5-ї роти 2-го механізованого батальйону 93-ї окремої механізованої бригади, військова частина А1302, смт. Черкаське, Дніпропетровська область.

Брав участь у визволенні Авдіївки 26 липня 2014 року — це було фактично його перше бойове завдання. Воював у селищі Піски. Разом зі своєю ротою 4 серпня увійшов на територію Донецького аеропорту, який захищав протягом двох місяців, — його підрозділ відповідав за оборону нового терміналу.

28 вересня отримав наказ на БМП разом з танками відбити атаку російських збройних формувань та вивести 20 бійців з терміналу С. В результаті в аеропорт зайшли підрозділи 79-ї аеромобільної та 93-ї механізованої бригад. Відбиваючи танкову атаку противника капітан Колодій загинув внаслідок прямого влучення з гармати танку. Тоді загинули також вояки 79-ї бригади лейтенант Олександр Тищик, сержант Сергій Златьєв, старший солдат Денис Білий, солдати Юрій Соколачко, Олександр Пивоваров, Олександр Завірюха, Анатолій Хроненко.

Без Сергія лишились батьки, брат.

Похований в Пересічному.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (23 серпня 2016, посмертно) — за особисту мужність, героїзм, вірність військовій присязі, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України[1].
  • Орден Богдана Хмельницького III ст. (6 жовтня 2014, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України[2].

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

5 вересня 2016 року Президент України Петро Порошенко в Маріїнському палаці вручив нагородні атрибути звання Герой України — орден «Золота Зірка» та інші — матері загиблого Героя[3].

В рідному селищі Пересічне Дергачівського району ім'ям Сергія Колодія назвали вулицю і школу, у якій він навчався. На будівлі школи встановлено меморіальну дошку.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Указ Президента України від 23 серпня 2016 року № 350/2016 «Про присвоєння С.Колодію звання Герой України»
  2. Указ Президента України від 6 жовтня 2014 року № 754/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
  3. «Завдяки їхній самопожертві ми живемо та дихаємо», — Президент вручив ордени «Золота Зірка» Героя України матерям загиблих героїв АТО // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 5 вересня 2016

Джерела[ред. | ред. код]

Попередник: Герой Україникавалер ордена «Золота Зірка»
№ 164
23 серпня 2016
Наступник:
Брановицький Ігор Євгенович Лавренко Олександр Миколайович