Колодій Сергій Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Колодій Сергій Володимирович
 Капітан
Загальна інформація
Народження 4 лютого 1981(1981-02-04)
Пересічне, Харківська область, УРСР
Смерть 28 вересня 2014(2014-09-28) (33 роки)
Донецьк, Україна
Alma Mater НТУ «ХПІ»
Псевдо «Рубіж»
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ  Механізовані війська
Формування
Війни / битви
Командування
командир 5-ї роти 2-го мехбатальйону
Нагороди та відзнаки
Герой України
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)

Сергі́й Володи́мирович Колоді́й (позивний «Рубіж», 4 лютого 1981(19810204), смт Пересічне, Дергачівський район, Харківська область, Українська РСР — 28 вересня 2014, м. Донецьк, Україна) — капітан Збройних сил України, командир роти механізованого батальйону 93 ОМБр, учасник російсько-української війни та боїв за Донецький аеропорт. Герой України (посмертно).

Життєпис[ред. | ред. код]

2004 року закінчив Гвардійський факультет військової підготовки імені Верховної Ради України Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут». Навчався на одному курсі з Євгеном Межевікіним.

Капітан, командир 5-ї роти 2-го механізованого батальйону 93-ї окремої механізованої бригади, військова частина А1302, смт. Черкаське, Дніпропетровська область.

Брав участь у визволенні Авдіївки 26 липня 2014 року — це було фактично його перше бойове завдання. Воював у селищі Піски. Разом зі своєю ротою 4 серпня увійшов на територію Донецького аеропорту, який захищав протягом двох місяців, — його підрозділ відповідав за оборону нового терміналу.

28 вересня отримав наказ на БМП разом з танками відбити атаку російських збройних формувань та вивести 20 бійців з терміналу С. В результаті в аеропорт зайшли підрозділи 79-ї аеромобільної та 93-ї механізованої бригад. Відбиваючи танкову атаку противника капітан Колодій загинув внаслідок прямого влучення з гармати танку. Тоді загинули також вояки 79-ї бригади лейтенант Олександр Тищик, сержант Сергій Златьєв, старший солдат Денис Білий, солдати Юрій Соколачко, Олександр Пивоваров, Олександр Завірюха, Анатолій Хроненко.

Без Сергія лишились батьки, брат.

Похований в Пересічному.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (23 серпня 2016, посмертно) — за особисту мужність, героїзм, вірність військовій присязі, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України[1].
  • Орден Богдана Хмельницького III ст. (6 жовтня 2014, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України[2].

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

5 вересня 2016 року Президент України Петро Порошенко в Маріїнському палаці вручив нагородні атрибути звання Герой України — орден «Золота Зірка» та інші — матері загиблого Героя[3].

В рідному селищі Пересічне Дергачівського району ім'ям Сергія Колодія назвали вулицю і школу, у якій він навчався. На будівлі школи встановлено меморіальну дошку.

В грудні 2019 року Укрпошта випустила конверт з зображенням загиблого Героя[4].

29 серпня 2020 року на території Інституту танкових військ було встановлено погруддя. [5]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Указ Президента України від 23 серпня 2016 року № 350/2016 «Про присвоєння С.Колодію звання Герой України»
  2. Указ Президента України від 6 жовтня 2014 року № 754/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
  3. «Завдяки їхній самопожертві ми живемо та дихаємо», — Президент вручив ордени «Золота Зірка» Героя України матерям загиблих героїв АТО [Архівовано 6 вересня 2016 у Archive.is] // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 5 вересня 2016
  4. Колодій Сергій Володимирович (04.02.1981 — 28.09.2014). Архів оригіналу за 17 липня 2020. Процитовано 17 липня 2020. 
  5. Архівована копія. Архів оригіналу за 15 квітня 2021. Процитовано 8 вересня 2020. 

Джерела[ред. | ред. код]

Попередник: Герой Україникавалер ордена «Золота Зірка»
№ 164
23 серпня 2016
Наступник:
Брановицький Ігор Євгенович Лавренко Олександр Миколайович