Колінківці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Колінківці
Країна Україна Україна
Область Чернівецька область
Район/міськрада Хотинський район
Рада/громада Колінковецька сільська рада
Код КОАТУУ 7325084001
Основні дані
Населення 5245
Поштовий індекс 60023
Телефонний код +380 3731
Географічні дані
Географічні координати 48°24′47″ пн. ш. 26°07′46″ сх. д. / 48.41306° пн. ш. 26.12944° сх. д. / 48.41306; 26.12944Координати: 48°24′47″ пн. ш. 26°07′46″ сх. д. / 48.41306° пн. ш. 26.12944° сх. д. / 48.41306; 26.12944
Середня висота
над рівнем моря
217 м
Водойми р. Рокитна
Місцева влада
Адреса ради 60023, Чернівецька обл., Хотинський р-н, с. Колінківці, тел. 47-2-45
Карта
Колінківці is located in Україна
Колінківці
Колінківці
Колінківці is located in Чернівецька область
Колінківці
Колінківці

Колінкі́вцісело Хотинського району, Чернівецької області.

Історія[ред.ред. код]

Історія села Колінківці тісно зв'язана з історією Хотинського району. Вже у XI столітті до нашої ери на території Хотинського району жили численні племена сарматів. Римський історик Тацит пише, що серед народів, маючих назву сарматів, були слов'яно-венеди. Слова підтверджуються археологічними розкопками, які свідчать, що слов'яни своїми коренями входили в різнобарвну масу, яка прийнята під назвою сарматів.

Слов'яни були відомі ще Плінію Старшому (І ст. до н.е.). він їх називав венедами. Римський історик Птоломей (І ст. н.е.) називав венедів "Большим народом" Східної, Середньої та Південної Європи й що жили вони на північ від р. Дунай . пізніше венеди роз'єднались на три частини, із яких східні називались антами, або слов'янами. Готський історик Йордан в VI столітті писав, що слов'яни (анти) жили на Прикарпатті, по Дністру, Пруту і біля Чорного моря.

Отже всі ці матеріали підтверджують, що на території с. Колінківці і Хотинського району в I-VII ст. жили вже слов'янські племена. Вони заселяли Хотинську землю, а також край по Дністру до Чорного моря і називалися тиверці. Пізніше вони влились в Київську Русь і називали себе всі віки "руськими".

У центрі села Колінківці, в урочищі Гаурянка, на лівому березі р. Рокитниці розташоване давньоруське селище XII-ХПІ ст. За два км на схід від села в урочищі Кордон та Сератур виявлені ранньослов'янські поселення Черняхівської культури (II-V ст. н.е.). Поблизу села виявлене перше поселення трипільської (III тисячоліття до н.е.) культури. В недатованій частині "Повісті временних літ", де мова йде про розселення східних слов'ян, літописець повідомляє, що уличі й тиверці "седяху бо по Днєстру, приседяху к Дунаєви оли до моря". З цього випливає, що літописець знає тиверців і уличів як жителів Подністров'я.

Фіофілакт Сімокатта в своїй "Історії" пише, що каган "послав Апсиха з військом і повелів йому цілковито знищити народ антів" (602 рік н.е.). Після жорстких битв Тиверія потрапила в часткову залежність кагана обрів. Пізніше при допомозі руських племен тиверці знову здобули свою незалежність.

Давньоруський літописець згадує тиверців, говорячи про події 885, 907, 944р.р. Їх знали інші автори. Баварський монах, який в другій половині IX ст. склав опис європейських племен і народів, зазначив, що в тиверців було 148 укріплених поселень. Імператор Костянтин VII Багрянородний (905-959) у своїй праці "Про управління імперією" згадує тиверців, як залежних від київського князя. Тиверці ходили з Олегом в 907 р. і з Ігорем в 941 р. на Цареград. Після розпаду Київської держави територія Хотинщини ввійшла до складу Галицького князівства, від якого вона була відірвана монголо-татарами в 1241 р.

Татарське Іго тривало понад сто років. Татари жорстоко розправлялись з місцевим населенням. Після падіння влади татар тут створилось нове руське князівство - Шипинська земля, яка в 1387 році ввійшла до складу Молдавського князівства. На початку XVI ст. Турки нападали на південні території нашої країни, на території Молдавського князівства. Населення, покидаючи свої села зруйновані турецькими набігами, тікаючи від турків, переселялись на північ, на території інших земель, де турки не робили набіги. Таке переселення молдавського населення відбулось також на території с. Колінківці. До переселення молдавського населення на території села Колінківці, а також сусідніх сіл жили численні народи - русини (руські люди). Так с. Колінківці поступово перетворилось на молдавське село.

В 1514 році територія с. Колінківці разом з Молдавською державою потрапила під владу Туреччини. Захопивши цю території, турецькі яничари безперервно грабували міське і сільське населення, палили села, убивали людей, забирали жінок і дітей в полон і продавали їх в рабство. Під час російсько-турецьких війн XVIII ст. м. Хотин кілька разів переходило в руки російських військ. Так у 1739 р. російські війська нанесли туркам тяжкої поразки біля с. Ставчани. Цю битву М.В.Ломоносов так описав в своєму вірші "Ода на взятие Хотина":

"За холмами, где палаща хлябь

Дым, пепл, плетень, смерть рыгает,

За Тигр, Стамбул, своих заграбь.

Что камни с берегов сдирает,

Но чтоб орлов одержать полет,

Таких препон на свете нет,

Им воды, лес, бугры, стремнины,

Глухие степи равен путь

Где только ветры могут дуть,

Проступят там полки орлины"

Назва села[ред.ред. код]

Вперше село Колінківці згадується в одному документі, датованому 13 червня 1575 року під назвою Кулічень. З часом ця назва змінювалася, і у ХVІІІ ст. в писемних джерелах село вперше згадується вже як Каленкауцин в 1771 році (реєстр 1771 р.) За однією з версій назва села походить від його розташування – „село на горбах” (на молдавській мові satul pe coline). Звідси, очевидно, і назва Колінківці. І дійсно, село лежить у колисці пагорбів, окутане з усіх боків деревами, з півночі – лісами, смуга яких тягнеться аж до Карпат. За іншою версією від прізвища Колінко. На австрійських картах ХVІІІ ст. - Колінковітц (карта 1774 р.). При переписі 1817 року - Каллікавітц.

Географія[ред.ред. код]

Село Колінківці розташоване на південному заході Хотинського району на межі з Новоселицьким районом. Розмістилося село на стику Хотинської височини та Новоселицької рівнини. Село є центром сільської Ради. Розташоване за 36 км від районного та за 20 км - від обласного центру, за 16 км від залізничної станції Магала. Через село проходить шосе обласного значення. Проживає в селі 5584 особи 26 національностей.

Найбільшими природними багатствами на території села є чорноземні ґрунти. З корисних копалин - будівельні матеріали: глина, пісковики, пісок, а також незначні запаси торфу.

Клімат помірно континентальний. Середньорічна температура повітря 7.9-8.2 °С, опадів за рік випадає 600 - 650 мм, весна помірно волога, тепла і починається в першій декаді березня. Сніг сходить швидко - за півтора - два тижні, температура підвищується до +15 °С. Літо помірно тепле, достатньо вологе, довге, середня температура липня +20 +25 °С. Характерна хмарність, опади; бувають грози і зливи. Осінь переважно тепла, настає в першій - другій декаді вересня. Опади випадають рідко; потім збільшується хмарність, спостерігаються короткочасні заморозки і снігопади. Зима помірно холодна. Пересічна температура січня -5 °С. Середня товщина снігового покриву - 20 см. Через село протікає ліва притока р. Прут - річка Рокитниця (Рокитна). Її загальна протяжність 30 км. початок бере в колінковецькому лісі на Хотинській височині.

З північно - західної та північної сторони до села підходять ліси з переважанням бука, граба, дуба, берези. В лісах багато ягід, грибів, лікарських рослин. Тваринний світ представлено: лосями, козулями, дикими кабанами, лисицями, зайцями та іншими дрібними гризунами та великою різновидністю птахів. В колінковецькому лісі є старий дуб. Місцеві жителі називають його дубом Чапаєва.

Культура та освіта[ред.ред. код]

На території села діє Колінковецький загальноосвітній навчальний заклад I-III ступенів, який був побудований в 1989 року.На сьогодні в закладі функціонують школи: загальноосвітня (до 11-го класу), художня, музична (клас фортепіано та гітари), спортивна, а також комп’ютерної грамотності. При закладі функціонує вечірня школа. У школі навчається 620 учнів, працюють 70 педагогів. Навчально-матеріальна база школи – найкраща в районі. Мова навчання українська, але також на базі школи викладається англійська, французька та румунська мови. 

Монастир Святого Рівноапостольного князя Володимира[ред.ред. код]

Монастир закладено 21 серпня 1997 року. 2004 року Митрополит Кишинівський і всієї Молдови Володимир і митрополит Чернівецький і Буковинський Онуфрій звершили освячення Свято-Володимирського храму. На території монастиря знаходяться: церква Святого рівноапостольного князя Володимира, братський корпус з будинковим храмом, господарські приміщення. Престольне свято: 28 липня - в день святого рівноапостольного князя Володимира, Хрестителя Русі.

Персоналії[ред.ред. код]

З Колінківцями пов'язані долі таких визначних діячів, як Анатичук Лук'ян Іванович — академік, фахівець в області термоелектрики. Також уродженцем села є митрополит Кишинівський і всієї Молдови - Кантарян Микола Васильович.

Посилання[ред.ред. код]

Погода в селі

Мовою документів

Колінковецький навчально-виховний комплекс

Офіційний сайт Колінковецького загальноосвітнього навчального закладу I-III ступенів

Громади України - Колінківці

Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.