Контрудар під Старою Руссою

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Контрудар під Старою Руссою
Контрудар под Старой Руссой
Блокада Ленінграда
Німецько-радянська війна
254-я стрелковая дивизия 11-ой армии на позициях под Старой Руссой. Лето 1941.jpg
254-та стрілецька дивізії 11-ї армії на рубежі оборони під Старою Руссою. Літо 1941
Дата: 1215 серпня 1941
Місце: Стара Русса, Новгородська область РРФСР
Результат: тактична перемога німецької групи армій «Північ», розгром військ Північно-Західного фронту
Сторони
СРСР СРСР Третій Рейх Третій Рейх
Командувачі
Союз Радянських Соціалістичних Республік Ворошилов К. Є.
Союз Радянських Соціалістичних Республік Курочкін П. О.
Союз Радянських Соціалістичних Республік Собенников П. П.
Союз Радянських Соціалістичних Республік Ватутін М. Ф.
Союз Радянських Соціалістичних Республік Качанов К. М.
Третій Рейх В. фон Лееб
Третій Рейх Е.Буш
Третій Рейх Е. фон Манштейн
Третій Рейх К. Гансен
Третій Рейх В. фон Ріхтгофен
Військові формування
Союз Радянських Соціалістичних Республік Північно-Західний фронт
* 11-та армія
* 34-та армія
* 27-ма армія
* 48-ма армія
Третій Рейх 16-та армія
* 10-й армійський корпус
* 56-й моторизований корпус
Військові сили
Союз Радянських Соціалістичних Республік 327 099 чол.[1] Третій Рейх ?
Втрати
Союз Радянських Соціалістичних Республік Військові втрати:
128 550 чол.[2]
Третій Рейх Військові втрати: ?

Контрудар під Старою Руссою (рос. Контрудар под Старой Руссой) — низка наступальних та оборонних дій радянських військ Північно-Західного фронту (командувач генерал-майор Собенников П. П.) проти військ ударного угруповання німецької групи армій «Північ» (командувач В. фон Лееб), що наступала на Ленінград літом 1941 року. Замисел контрудару не вдався й закінчився невдачею, більш того основні сили ударного угруповання фронту були вщент розгромлені, разом з цим це якось мірою сприяло відверненню частини сил німецької групи армій «Північ» від наступу на ленінградському напрямку й дало виграш часу для оборонних приготувань міста.

Історія[ред. | ред. код]

Склад сторін[ред. | ред. код]

СРСР[ред. | ред. код]

Німеччина[ред. | ред. код]

Стислий розвиток подій[ред. | ред. код]

На початку серпня німецька група армій «Північ» продовжувала наступ на Ленінград, пробиваючись в напрямку Красногвардейська, й у цих умовах радянське командування прийняло рішення завдати контрудару у фланг ударного німецького угруповання.

Для проведення контрудару виділялися 11-та, 34-та, 27-ма і 48-ма армії Північно-Західного фронту. Основною ударною силою виступала 34-та армія (командувач — генерал-майор Качанов К. М.), яка прибула з резерву Ставки ВГК. Головний удар завдавався в проміжок між 30-ю і 290-ю піхотними дивізіями 10-го армійського корпусу генерала К. Гансена.

Рано ранком 12 серпня 34-та і 27-ма армії почали наступ, проте просування 27-ї армії було зупинено східніше Холма. Дії 34-ї армії були успішніше: вона просунулася на 40 км вглиб німецької оборони і вже вранці 14 серпня досягла залізниці Дно-Стара Русса.

Головнокомандувач німецькою групою армій «Північ» генерал-фельдмаршал В. фон Лееб змушений був перекинути в район радянського наступу моторизовану дивізію СС «Мертва голова»; незабаром за нею послідували 3-тя моторизована дивізія і управління 56-го моторизованого корпусу Е. фон Манштейна.

19 серпня 56-й корпус Е. фон Манштейна завдав відповідного контрудару, й до 25 серпня війська 34-ї і 11-ї армій були відкинуті на лінію річки Ловать.

У наслідок слабкої організації контрудару та нерішучості дій командування, радянські війська не досягли поставленої мети і зазнали важкої поразки. 23 серпня 1941 командувач Північно-Західним фронтом генерал-майор Собенников П. П. був знятий зі своєї посади (його місце зайняв генерал-лейтенант Курочкін П.О). 27 вересня 1941 військовий трибунал Північно-Західного фронту визнав командувача 34-ю армією генерал-майора Качанова К. М. винним у невиконанні отриманого ним наказу Військової ради фронту й виніс йому смертний вирок. 29 вересня 1941 Качанова розстріляли[3].

Цікавинки[ред. | ред. код]

Саме у боях під Старою Руссою німцями був захоплений перший екземпляр реактивної установки «Катюша»[4].

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. В 11-й, 27-й і 34-й арміях за станом на 12 серпня 1941
  2. За 11-ту, 27-му і 34-ту армії за станом на 1 вересня 1941
  3. У 1956 році був посмертно реабілітований.
  4. А. В. Исаев. Котлы 41-го. — М.: Яуза, Эксмо, 2005. — 400 с. ISBN 5-699-12899-9