Курочкін Павло Олексійович

Павло Олексійович Курочкін
Народження	6 (19) листопада 1900(1900-11-19) с. Горнєво, Смоленська губернія
Смерть	28 грудня 1989(1989-12-28) (89 років) Москва, СРСР
Поховання	Новодівичий цвинтар
Країна	СРСР
Рід військ	сухопутні війська
Освіта	Військова академія імені М. В. Фрунзе
Роки служби	1918—1970
Партія	КПРС
Звання	Генерал армії
Командування	20-та армія, 43-тя армія, Північно-Західний фронт, 11-та армія, 34-та армія, 2-й Білоруський фронт, 60-та армія
Війни / битви	Громадянська війна в Росії, Вторгнення СРСР до Польщі Радянсько-фінська війна, Друга світова війна
Нагороди	Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)» Медаль «За визволення Праги» Медаль «Ветеран Збройних сил СРСР» Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту» Медаль «40 років Збройних Сил СРСР» Медаль «50 років Збройних Сил СРСР» Медаль «60 років Збройних Сил СРСР» Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Курочкін Павло Олексійович у Вікісховищі

Павло́ Олексі́йович Ку́рочкін (*6 (19) листопада 1900(19001119), с. Горнєво, Смоленська губернія — †28 грудня 1989, Москва) — радянський воєначальник, генерал армії (1959), Герой Радянського Союзу (1945). Учасник Громадянської війни в Росії. Протягом 1954—1968 років — начальник Військової академії імені М. В. Фрунзе, у 1968—1970 роках — представник головного командування Об'єднаних збройних сил країн Варшавського договору в НДР.

Біографія

Громадянська війна в Росії, міжвоєнний період

Військову службу розпочав у 1918 році у лавах Червоної армії під час Громадянської війни в Росії. Брав участь в боях з військами генералів Краснова та Юденича. У 1920 році закінчив петроградські кавалерійські курси, отримав під командування кавалерійський взвод. Як командир взводу, ескадрону, а згодом кавалерійського полку, брав участь у Польсько-радянській війні 1920 року та придушенні Тамбовського повстання 1920-1921 років.

Протягом міжвоєнного періоду закінчив Вищу кавалерійську школу РСЧА (1923), Військову академію імені М. В. Фрунзе (1932). Служив на керівних посадах в штабах низки кавалерійських підрозділів РСЧА, займався викладацькою діяльністю на військових кавалерійських курсах.

Друга світова війна

На момент початку Другої світової війни П. Курочкін — начальник штабу 2-го кавалерійського корпусу, з жовтня 1939 року — армейської кавалерійської групи. У цій якості брав участь у Вторгенні СРСР до Польщі. Під час Радянсько-фінської війни 1939-1940 років командував 28-м стрілецьким корпусом, який кригою Фінської затоки здійснив обхід у тил противника, чим значною мірою визначив успіх Червоної армії в наступальній операції на Карельському перешийку.

Після нападу Нацистської Німеччини та її союзників на СРСР — командувач 20-ї армії, яка брала участь в Смоленській оборонній операції. Згодом — командувач 43-ї, 11-ї та 34-ї армії, заступник командувача та командувач Північно-Західного фронту. З грудня 1943 року — заступник командувача 1-го Українського фронту, брав участь в підготовці та проведенні Корсунь-Шевченківської наступальної операції. З лютого 1944 року — командувач 2-го Білоруського фронту, а з квітня 1944 року — 60-ї армії, на чолі якої брав участь у низці операцій Червоної армії на території Західної України, Польщі та Чехословаччини.

Повоєнний період

Після завершення Другої світової війни — служба на керівних посадах в структурі збройних сил СРСР, з 1951 року — заступник начальника, а з 1954 року — начальник Військової академії імені М. В. Фрунзе. У 1968—1970 роках — представник головного командування Об'єднаних збройних сил країн Варшавського договору в НДР; з вересня 1970 року — входить до Групи генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР.

Депутат Верховної Ради СРСР 2-го скликання, професор (1962), лауреат Ленінської премії (1980).

Помер 28 грудня 1989 року в Москві, похований на Новодівочому цвинтарі.

Джерела

• Біографія П. О. Курочкіна [Архівовано 7 березня 2009 у Wayback Machine.] на порталі people.ru (рос.)