Курочкін Павло Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Павло Олексійович Курочкін
Pavel Kurochkin 1.jpg
Народження 6 (19) листопада 1900(1900-11-19)
Російська імперія с. Горнєво, Смоленська губернія
Смерть 28 грудня 1989(1989-12-28) (89 років)
СРСР Москва, СРСР
Поховання
Рід військ сухопутні війська
Освіта Військова академія імені М. В. Фрунзе[d]
Роки служби 19181970
Партія КПРС
Звання RAF A F9GenArmy since 1974h.svg Генерал армії
Командування 20-та армія,
43-тя армія,
Північно-Західний фронт,
11-та армія,
34-та армія,
2-й Білоруський фронт,
60-та армія
Війни / битви Громадянська війна в Росії,
Вторгнення СРСР до Польщі
Радянсько-фінська війна,
Друга світова війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна
Орден Леніна Орден Жовтневої Революції Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Суворова I ступеня Орден Кутузова I ступеня
Орден Кутузова I ступеня Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден «Знак Пошани» Орден «За службу Батьківщині у Збройних силах СРСР» III ступеня
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «20 років перемоги у ВВВ» Медаль «30 років перемоги у ВВВ»
Медаль «40 років перемоги у ВВВ»
Медаль «За визволення Праги»
Медаль «Ветеран Збройних сил СРСР»
Медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Ленінська премія
Курочкін Павло Олексійович у Вікісховищі?

Павло́ Олексі́йович Ку́рочкін (*6 (19) листопада 1900(19001119), с. Горнєво, Смоленська губернія — †28 грудня 1989, Москва) — радянський воєначальник, генерал армії (1959), Герой Радянського Союзу (1945). Учасник Громадянської війни в Росії. Протягом 1954—1968 років — начальник Військової академії імені М. В. Фрунзе, у 1968—1970 роках — представник головного командування Об'єднаних збройних сил країн Варшавського договору в НДР.

Біографія[ред. | ред. код]

Громадянська війна в Росії, міжвоєнний період[ред. | ред. код]

Військову службу розпочав у 1918 році у лавах Червоної армії під час Громадянської війни в Росії. Брав участь в боях з військами генералів Краснова та Юденича. У 1920 році закінчив петроградські кавалерійські курси, отримав під командування кавалерійський взвод. Як командир взводу, ескадрону, а згодом кавалерійського полку, брав участь у Польсько-радянській війні 1920 року та придушенні Тамбовського повстання 1920-1921 років.

Протягом міжвоєнного періоду закінчив Вищу кавалерійську школу РСЧА (1923), Військову академію імені М. В. Фрунзе (1932). Служив на керівних посадах в штабах низки кавалерійських підрозділів РСЧА, займався викладацькою діяльністю на військових кавалерійських курсах.

Друга світова війна[ред. | ред. код]

На момент початку Другої світової війни П. Курочкін — начальник штабу 2-го кавалерійського корпусу, з жовтня 1939 року — армейської кавалерійської групи. У цій якості брав участь у Вторгенні СРСР до Польщі. Під час Радянсько-фінської війни 1939-1940 років командував 28-м стрілецьким корпусом, який кригою Фінської затоки здійснив обхід у тил противника, чим значною мірою визначив успіх Червоної армії в наступальній операції на Карельському перешийку.

Після нападу Нацистської Німеччини та її союзників на СРСР — командувач 20-ї армії, яка брала участь в Смоленській оборонній операції. Згодом — командувач 43-ї, 11-ї та 34-ї армії, заступник командувача та командувач Північно-Західного фронту. З грудня 1943 року — заступник командувача 1-го Українського фронту, брав участь в підготовці та проведенні Корсунь-Шевченківської наступальної операції. З лютого 1944 року — командувач 2-го Білоруського фронту, а з квітня 1944 року — 60-ї армії, на чолі якої брав участь у низці операцій Червоної армії на території Західної України, Польщі та Чехословаччини.

Повоєнний період[ред. | ред. код]

Після завершення Другої світової війни — служба на керівних посадах в структурі збройних сил СРСР, з 1951 року — заступник начальника, а з 1954 року — начальник Військової академії імені М. В. Фрунзе. У 1968—1970 роках — представник головного командування Об'єднаних збройних сил країн Варшавського договору в НДР; з вересня 1970 року — входить до Групи генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР.

Депутат Верховної Ради СРСР 2-го скликання, професор (1962), лауреат Ленінської премії (1980).

Помер 28 грудня 1989 року в Москві, похований на Новодівочому цвинтарі.

Джерела[ред. | ред. код]