Копитман Марк Рувімович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Копитман Марк Рувімович
Народився6 грудня 1929(1929-12-06)[2][3]
Кам'янець-Подільськ, Українська СРР, СРСР
Помер16 грудня 2011(2011-12-16)[1][2][3] (82 роки)
Єрусалим
ПохованняРеховот
Країна Ізраїль
 СРСР
Діяльністькомпозитор, музикознавець, музичний педагог
Alma materМосковська державна консерваторія імені Петра Чайковського
Науковий ступінькандидат мистецтвознавства
Знання мовіврит
Жанропера
Сайтkopytman.com

Марк Рувімович Копитман (нар. 6 грудня 1929, Кам'янець-Подільський — пом. 16 грудня 2011) — молдовсько-ізраїльський композитор, музикознавець і педагог. Професор (1972) і ректор (1974—1994) Академії музики і танцю імені Рубіна в Єрусалимі. Лауреат премії імені Сергія Кусевицького за твір «Голосу пам'яті» (1986). Народний артист Молдови (1992) за створення першої молдовської національної опери «Каса маре» («Велика хата»).

Біографія

[ред. | ред. код]

В Радянському Союзі

[ред. | ред. код]

Марк Копитман народився 6 грудня 1929 року в Кам'янці-Подільську (нині Кам'янець-Подільський Хмельницької області) в сім'ї лікарів. Тут навчався в загальноосвітній і міській музичних школах. У вісім років написав перший твір «Марш Будьонного».

У зв'язку з початком війни Копитмани евакуювалися з Кам'янця-Подільського в Узбекистан — до Янгіюля під Ташкентом (нині місто Ташкентської області). Тут Марк не мав на чому грати. Тільки 1944 року, коли сім'я переїхала в Саранськ, він після значної перерви продовжив заняття музикою. Далі вступив до Харківського музичного училища. Після визволення Кам'янця-Подільського Марк повернувся додому. 1947 року, за сімейною традицією, вступив до Чернівецького медичного інституту (нині Буковинський державний медичний університет). Водночас продовжив здобувати музичну освіту, навчаючись у Чернівецькому музичному училищі по класу фортепіано. Його він закінчив за три роки — 1950 року. У 1950—1952 роках викладав теоретичні предмети в Чернівецькій музичній школі.

1952 року Копитман із відзнакою закінчив Чернівецький медичний інститут. За п'ять років навчання в Чернівцях Марк Копитман написав чимало творів. Тож йому порадили поїхати на консультацію до Москви, де з творами композитора-початківця ознайомилися Дмитро Шостакович, Вісаріон Шебалін, Арам Хачатурян. Йому рекомендують вступати до Державного музично-педагогічного інституту імені Гнесіних (нині Російська академія музики імені Гнесіних). Закінчивши медінститут, Копитман так і зробив. Але навчання в Москві довелося відкласти, оскільки Марк Рувімович як дипломований лікар мав відпрацювати за фахом. У 1952—1954 роках він працював лікарем районної лікарні у Брюховичах біля Львова.

Одночасно Копитман навчався у Львівській консерваторії по класу композиції та теорії музики у професора Романа Сімовича. Закінчивши консерваторію, 1955 року вступив до аспірантури при Московській консерваторії в клас композиції професора Семена Богатирьова. 1958 року захистив кандидатську дисертацію «Про канонічні імітації» з теорії композиції і був направлений викладачем композиції та теорії музики в Алма-Атинську консерваторію. У 1963—1972 роках викладав композицію і теорію музики в Кишинівському інституті мистецтв імені Гаврила Музіческу.

З ранніх творів Копитмана виділяються:

За роки життя в Кишиневі молдовською мовою Копитманом були створені:

  • ораторія «Пісні Кодр» на слова Віктора Телеуке (1965),
  • хорова композиція «Сорок років» на слова Віктора Телеуке для змішаного хору (1964),
  • опера «Каса маре» (вітальня) у двох актах для солістів, хору і оркестру на лібрето Віктора Телеуке за п'єсою Іона Друце (1966—1968, перероблена у вигляді двох сюїт з опери в 1980 та 1999),
  • хорова композиція «Десять молдовських народних пісень» (1966—1972).

1972 року написав симфонічну поему Soare куб dinţi (Соар ку Дінця) на вірші молдовського поета Міхая Чиботару, яку він переробив вже в Ізраїлі 1994 року. За мотивами молдовської народної музики створені «Шість молдовських мелодій» (1965). У 1964—1965 роках був написаний «Другий квартет» на єврейську тематику пам'яті батька, в 1968, 1981 і 1992 роках перероблений для віолончелі та струнного оркестру під назвою «Кадиш» (поминальна молитва), синфонієта і концертино.

З кінця 1960-х років Копитман почав поєднувати традиційні елементи з авангардистськими засобами композиції (алеаторику, сонористику), що знайшло відображення вже в його «Концерті» (1970) і «Незакінчені віршах» (1969) на тексти поетів, що загинули на війні, — Мірзи Геловані, Владислава Занадворова, Хазбі Калоєва і Миколи Майорова.

У ці роки російською мовою були видані теоретичні роботи Копитмана:

  • «Про канонічні імітації» («Радянська музика», 2, 1958),
  • «Множинні канони і канонічні послідовності» (Питання музикознавства, 3, 1961),
  • «Симфонічна музика» (у збірнику «Нариси з історії казахської музики», 1962),
  • «Теоретичні роботи С. С. Богатирьова» (Москва, 1972),
  • підручник «Хорова композиція» (Москва: Радянський композитор, 1965),
  • книги:
    • «Музичні форми і жанри» (Алма-Ата, 1959),
    • «Про поліфонію»: Копытман М. Р. О полифонии. — Москва, Советский композитор, 1961. — 67 с. — (В помощь руководителям художественной самодеятельности и преподавателям музыки в общеобразовательных школах),
    • «Хорове письмо» (Москва, 1971).

В Ізраїлі

[ред. | ред. код]

1972 року Копитман переїхав в Ізраїль, де його призначили професором композиції в Академії музики й танцю імені Рубіна в Єрусалимі. 1974 року Копитмана обрали завідувачем кафедри теорії музики та композиції і ректором Академії. На цій посаді він перебував до 1994 року. 1991 року заснував камерний ансамбль «Дорон» для виконання творів композиторів XX століття.

В Ізраїлі Копитман написав:

  • «Жовтневе сонце» для мецо-сопрано та оркестру на вірші Ієгуди Аміхая (1974),
  • «Голоси» для сопрано, фортепіано та оркестру (1974—1975),
  • балети «Монодрама» для трупи «Бат-Шева» (1975) і «Призма» для трупи «Бат Дор» (1976),
  • музику до вистави про героїню Опору в Угорщині Ханне Сенеш «Крила» (1979),
  • вокаліз для мецо-сопрано та оркестру «Ротації» (1979);
  • цикл «Cantus» (I—VII, 1984—2002) для струнного тріо, для віолончелі з оркестром, для альта з оркестром та інших інструментів;
  • «Голос пам'яті» на основі фольклору єменських євреїв (1981, премія імені Сергія Кусевицького, 1986),
  • камерну оперу «Камерні сцени з життя Зюскінда з Трімберга» (1982—1983) про пригоди єврейського мінезінгера, поета і лікаря першої половини XIII століття з Баварії на лібрето Рехи Фрайер (1892—1984) для солістів, хору, танцюристів і оркестру;
  • серію хорових творів на вірші Йехуди Аміхая («Врата без стін», 1975; «Розсіяні рими», 1988; «Пам'ятай про кохання», 1989) і на вірші єврейських поетів давнини і середньовіччя, а також Едмона Жабеса («Листи про Створення», 1987;
  • «З єврейської поезії», 1996);
  • вокальні цикли на вірші середньовічного кабаліста Авраама Абулафія (1240—1291) «Кола» (1986) , Едмона Жабеса «Вісім сторінок» (1989), Йонатана Ратоша «Піти» (1989) і «Якщо є сьомі небеса» (2001), Давида Фогеля «Три ночі» (1996).

Англійською мовою були опубліковані роботи:

  • «Крок Графік» (посібник з аналізу та композиції на основі симетричних варіантів — додекафоніческіх і вольносочіненних, Єрусалим: Юніпресс, 1974, друге видання — Єрусалим: Єрусалим Академії Музика і танці, 2000),
  • «Повороти — Перетворення і кроку Графік» (Ротації, 1975),
  • «Таємниця Контрапункту Баха» (секретний контрапункт Баха, 1985),
  • чотири томи етюдів по композиції «Дослідження в склад» I—IV (1982—2002): «О Heterophony» (про гетерофонія), «симетричного режиму» (симетричні лади), «Композиція з блоками» ( композиція блоками), «Про Написання Мелодія» (про твір мелодії).

Серед учнів Копитмана — Освальдо Голіхов.

Посилання

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Копытман Марк Рувимович // Советские композиторы: Краткий биографический справочник / Составители Г. Бернандт и А. Должанский. — Москва: Советский композитор, 1957. — С. 295.
  • Печенюк М. А. Музиканти Кам'янеччини. — Хмельницький: Поділля, 2003. — С. 16—17, 451.
  • Копытман М. Все скажется в будущем: [О музыкальной жизни Израиля: Беседа с музыковедом М. Копытманом / Записала Ю. Крейнина] // Музыкальная академия. — 1993. — № 3. — С. 159—161.
  • Марк Копитман: Голоси пам'яті (Нариси та діалоги). Під редакцією Юлії Крейніна. Тель-Авів: Ізраїль Музичний інститут, 2004.
  • Юлія Крейнина і Марк Копитман. Відлуння уявними лініями. Studia Slavica Musicologica 33. Берлін: Verlag Ernst Кунн 2005 року.
  • Марк Копитман повертається до Львова [Архівовано 26 квітня 2012 у Wayback Machine.] // Поступ. — 2003. — 26 серпня.
  • Юзефович Виктор. Сцепление судеб [Архівовано 5 липня 2008 у Wayback Machine.] // Вестник. — 2001 — № 17(276). — 14 августа.
  • Будзей Олег. «Каса маре» кам'янчанина // Подолянин. — 2011. — 23 грудня. — С. 8.

Дискографія

[ред. | ред. код]

Див повний список тут.

  • Марк Копитман. Шість молдовських мелодій для симфонічного оркестру (також А. Муляр, Урочиста увертюра в сі-бемоль мажор Г. Ешанов та І. Шварцман, Чотири п'єси на гагаузькі. Теми). Довгограюча грамплатівка (33Д 21819-20). Москва: Мелодія, 1968.
  • Струнний квартет № 2. Довгограюча грампластіка. Москва: Мелодія, 1966.
  • Марк Копитман: Чотири композиції з Гарі Бертіні. «Пам'ять» (1981) для симфонічного оркестру, «Cantus II» (1980) для скрипки, альта і віолончелі; «Обертання» (1979) для голосу та симфонічного оркестру, «Оплакування» (1973) для флейти соло. Тель-Авів: Ізраїль Музичного інституту 01-2094.
  • Марк Копитман: Оркестрова музика з Камерата Єрусалим (диригент Авнер Бірон). «Крім усього цього» (1997) для камерного оркестру, «Кадиш» (1982) для альта і струн, «Музика для струнних» (1988) у трьох частинах. Тель-Авів: Ізраїль музичному інституті 1929-03.
  • Марк Копитман: Chamber Music Live. «Струнний квартет № 3» (1969), «Про Старий Tune» (1977) для скрипки, альта, віолончелі та фортепіано; «Aliterations» (1993) для фортепіано; «Tenero» (1993) для віолончелі соло, «Кадиш» (1982) для віолончелі і рядків. JMC SP 05.
  • Марк Копитман: Вокальна музика у виконанні Миру Зака. «Жовтень Сонця» (1974) для голосу і камерного ансамблю, «Вісім сторінок» (1989) для голосу соло, «Кола (Життя світі прийдешньому)» (1986) для голосу і камерного ансамблю, «Три ночі» (1996) для голосу і камерного ансамблю, «Обертання» (1979) для голосу та симфонічного оркестру. Тель-Авів: Ізраїль Музичного інституту CD 06.
  • Марк Копитман: Оркестрова музика проведеного Менді Родан. «Жовтень Сонця» (1974) для голосу і камерного оркестру, «Про і Старий Tune» (1977) для двох гобоя і камерний оркестр, «Голоси» (1975) для голосу, флейти та оркестру.
  • Єгуда Аміхай — Поезія / Марк Kopytman — Музика. Жовтень Пн (1974) для голосу і камерного ансамблю. Мінлива Rhymes (1988) для змішаного хору і камерного оркестру.

Нотні видання

[ред. | ред. код]
  • За даллю даль-: поема для мішаного хору без супроводу (слова О. Твардовського). Москва: Радянський композитор, 1961.
  • Дві мініатюри на казахські народні теми для двох скрипок, альта і віолончелі. Ленінград: Радянський композитор, 1962.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Reshet Bet :: רשת ב - נפטר המלחין מרק קופיטמן
  2. а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. а б в SNAC — 2010.