Корнієнко Неллі Миколаївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Неллі Миколаївна Корнієнко
NMKorniyenko.jpg
Народилася 7 квітня 1939(1939-04-07) (80 років)
м. Хабаровськ
Діяльність мистецтвознавець, соціолог, культуролог, синергетик
Alma mater КНУ ім.Тараса Шевченка
Нагороди
Орден княгині Ольги ІІІ ступеня
Заслужений діяч мистецтв України Почесна грамота Верховної Ради України

Не́ллі Микола́ївна Корніє́нко (7 квітня 1939(19390407), м. Хабаровськ) — український мистецтвознавець, видатний театрознавець, соціолог художньої культури, культуролог, синергетик. Доктор мистецтвознавства (1993 р.) .Академік Національної академії мистецтв України (2006 р.). Заслужений діяч мистецтв України (2015).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилась 7 квітня 1939, у м. Хабаровськ, (Росія) в родині службовця.

Завершила історичний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка за спеціальністю: історик, мистецтвознавець, медієвіст (1961); аспірантуру Всесоюзного державного інституту історії та теорії мистецтв (19661969 р.р., Москва).

1971 р. — захистила кандидатську дисертацію «Режиссерское искусство Леся Курбаса» — перше у вітчизняній і світовій історіографії монографічне дослідження про митця.

19711982 р.р. — науковий співробітник сектору соціології художньої культури Всесоюзного інституту історії та теорії мистецтв (Москва).

19821992 р.р. — працює в Об'єднаній редакції журналів ЮНЕСКО (зокрема, в журналі «Кур'єр ЮНЕСКО»), в групі по підготовці наукових праць на країни-члени ЮНЕСКО (Москва-Париж).

1992 року повертається в Україну, у 19921993 р.р. викладає в Художньому університеті за авторською програмою теорію театру і художньої культури.

1993 р. — захищає дисертацію на ступінь доктора мистецтвознавства «Театр як діагностична модель суспільства. Деякі універсальні механізми самоорганізації художніх систем».

З 1993 і до 2012 — провідний науковий співробітник Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України (ІМФЕ НАНУ).

Ініціює і створює спочатку на Заході (США-Канада-Німеччина), а потім в Україні інноваційну установу — Центр Леся Курбаса (Постанова Уряду, грудень 1994 р.). Н. М. Корнієнко належить розробка статуту, стратегії, визначення наукових напрямів, видів діяльності, структури кадрів, систем інновації. З 1995 по 2012 р. — директор Державного центру театрального мистецтва ім. Леся Курбаса, якому у 2007 р. надано статус Національного. 2012 р. за європейськими тестами Центр атестовано на найвищу категорію А, що визначає його як провідну наукову установу в Україні, яка входить до європейського наукового контексту, відповідаючи європейським стандартам.

Напрямки діяльності Центру (науковий код): теоретичний (фундаментальна наука: театрознавство, філософська антропологія театру, культурологія, соціологія театру, синергетика, тоталлогія та ін.) та пошуково-експериментальний напрям (вистави, проекти, націлені на пошук нової мови театру; лабораторія танцю, кінопроекти, видавничі, освітні, проекти з проблем національної автентики, міжнародні — з метою реінтеграції української культури і науки про культуру в світовий контекст та ін.).

З лекціями з проблем української культури виступала в 16 країнах світу, зокрема, в Гарвардському і Нью-Йоркському університетах (США), Йоркському університеті (Канада), у Відні, Парижі, Єрусалимі, Москві, Ризі, та ін.

До особливих здобутків автора належить повернення в культуру і введення в національний та світовий науковий обіг імені засновника українського модерного національного театру європейського зразка Леся Курбаса, актора Йосипа Гірняка, п'єс Миколи Куліша та інших репресованих імен і феноменів української культури.

Окрім того, праці Н. М. Корнієнко ініціюють окремий науковий напрям у гуманітаристиці, зокрема, в мистецтвознавстві: синергетика художньої культури, або, ширше — нелінійне мистецтвознавство.

Автор близько 300 наукових праць, окремі друкувалися 33 мовами.

Член-кореспондент Національної академії мистецтв України (1998).

Академік (дійсний член) Національної академії мистецтв України (2006).

Член експертної групи ВАК України (2010, 2011). Член Комітету Національної премії ім. Т. Шевченка (за головування І. Дзюби). Член Національної спілки театральних діячів і Спілки журналістів України.

Дружина Леся Танюка.

Відзнаки та нагороди[ред. | ред. код]

Монографії та дослідження (вибране)[ред. | ред. код]

Серед монографій і монографічних розвідок — здійснені на базі новітніх методологій, включно з постнекласичними:

та ін.; вперше в Радянському Союзі здійснено монорозвідку про видатного режисера Ґордона Креґа (1974) і переклад його книги (співавтор перекладу Л.Танюк) Edward Gordon Craig: «On the Art of the Theatre» (London Mercury Books, 1962); вперше після їх заборони видала п'єси Миколи Куліша «Народний Малахій» і «Вічний бунт» та ін.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Указ Президента України № 180/2015. Архів оригіналу за 30 березень 2015. Процитовано 27 березень 2015. 

Література[ред. | ред. код]

  • Енциклопедія США — Нью-Йорк — 1989
  • Митці України. К., 1992
  • Хто є хто в Україні. К., 1997.— С.238;
  • Мистецтво України: Біографічний довідник. К., 1997. — С.318;
  • УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія. К., 1999. — С.701;
  • Хто є хто в Україні. К., 2000. — С.225;
  • Левченко О. Художня культура як контекст суспільного буття // Український гуманітарний огляд. — К.: Критика. — Вип. 4, 2000. — С. 91-106.
  • Жінки України. К., 2001. — С.212-213.
  • Ірина Добронравова. Запрошення до Хаосу? //Філософська думка № 6 2009 сс.132-135
  • Науковці України. Еліта держави. К., 2010
  • Олена Левченко. Театр як суб'єкт буття // Totallogy Постнекласичні дослідження № 25 — Київ, 2011
  • Who is Who в Україні. Біографічна енциклопедія успішних людей України. — 2012 Засновник і відповідальний редактор видання Ralph Hubner, Швейцарія
  • Le Dictionnaire universel des creatrices — Editions Belin. — Paris, France — 2013