Костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії (Смоленськ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії
Immaculate Conception Church in Smolensk.jpg

Костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії (Смоленськ)
54°46′23″ пн. ш. 32°03′12″ сх. д. / 54.7733000° пн. ш. 32.0535194° сх. д. / 54.7733000; 32.0535194Координати: 54°46′23″ пн. ш. 32°03′12″ сх. д. / 54.7733000° пн. ш. 32.0535194° сх. д. / 54.7733000; 32.0535194
Тип споруди церква
Розташування Росія Росія,Смоленськ
Архітектор М. Ф. Мейшнер та М. М. Мейшнер(батько і син), Є. Ф. Лещинський
Початок будівництва 1894 рік
Кінець будівництва 1896 рік
Архітектурний стиль неоготика
Належність недіючий
Костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії (Смоленськ) is located in Росія
Костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії (Смоленськ)
Костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії (Смоленськ) (Росія)
CMNS: Костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії на Вікісховищі

Костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії (Смоленськ) — недіючий на 2010 рік католицький храм. Споруда в аварійному стані. Використовується як місцевий архів.

Історія[ред.ред. код]

Храм для католицької громади міста виникав неодноразово в різні століття. Перший католицький храм в місті побудували в 12 столітті на торговищі в ім'я Святої Діви Марії. В тогочасних документах він відомий як «латинська божниця», «німецька божниця». Храм не був приналежністю німців, бо назва «німці» в той час розповсюджувалася на усіх західноєвропейських та прибалтійських візитерів Смоленська і значила «іноземець». Поряд була розташована і « Німецька слобода» міста. Збережений детальний опис «латинської божниці», а її доля простежена до 14 століття.

В підлитовський період (14041514) Смоленськ увійшов до складу Литви. Німецька слобода занепала.

По захопленню Смоленська у 1611 році вояками польського короля Сигізмунда III більшість православних церков міста була поруйнована. Невизнання російських святих і їх храмів (Бориса й Гліба, Амвросія) польськими католиками не розповсюджувалося на Апостолів. Давньоруська церква Святих Апостолів Петра і Павла 12 століття віталася через шанування цих святих і католиками. Церква Петра і Павла на Городянці була перетворена на костел, поки в Смоленську йшло будівництво катедрального собору. Почалося ополячення міста — воно отримало магдебурзьке право, діловодство дозволили вести 10 років польською з переходом опісля на наукову мову середньовіччя — латину. В місто біло запрошено оо. францисканців. Смоленську фортецю забрали оо. єзуїти. У 16141616 рр. в Смоленську — голод. Католицькі громади міста мобілізовані на підтримку голодуючих.

Католицький колегіум в Смоленську[ред.ред. код]

Священиками оо. єзуїтами в Смоленську Речі Посполитої засновано королівський єзуїтський колегіум. Єзуїти століттями опікувались освітою парафіян-католиків. Колегіум діяв у 16231654 роках. Учні Смоленського колегіуму опановували латину (мову тогочасної науки), математику, філософію.

Відновлення католицької єпархії[ред.ред. код]

Відновлення католицької єпархії тривало майже 25 років. Аби прискорити справу, у папський Рим відбув посланець від Віленської єпархії. Посланець Парчевский П. перебував один рік у Ватикані, поки йшли підрахунки проекту і вироблення рішення. Папський документ про створення катедри у Смоленську датовано 1 вересня 1636 р. Прибутки єпархії оцінювались в 4.000 флоринів на рік, що вважалось достатнім для проживання семидесяти осіб. Кількість священнослужителів зменшили заради отримання додаткових коштів на побудову нового катедрального храму. У 1637 р. католицький єпископ Смоленський Петро Парчевський правив першу службу в новій єпархії. Ополячення в Смоленську прийняло компромісні форми через спротив місцевого населення. В краї діяли також Православна та Греко-Католицька катедри.

Відвоювання Московією[ред.ред. код]

23 вересня 1654 р . польський гарнізон у Смоленську капітулював перед вояками московського царя Олексія Михайловича. Польські поселенці отримали право повернутися на історичну батьківщину. За польсько-литовський період поселенці змішалися з місцевим населенням і відрізнялися перейнятими європейськими звичками від московитів. Але православ'я почало головувати. До 1748 р. всі католицькі монастирі в краї були ліквідовані, в самому Смоленську існував лише один костел.

В кінці 18 століття в підросійський Смоленськ знову прибули оо. францисканці. Вони були пастирями в місцевому католицькому приході, службу правили в маленькому дерев'яному храмі, приблизно на тому ж місці, де стоїть зараз неоготичний костел. В часи боїв 1812 р. дерев'яний храм францисканців згорів. У 1814 р. губернський архітектор Смоленська створив проект нового католицького храму, який вибудували і що проіснував до 1838 р. Католицька громада зібрала кошти і отримала дозвіл на побудову більшого храму в ім'я Різдва Пресвятої Богородиці. Кам'яну церкву вибудували за один рік. Храм постав на місці католицького дерев'яного неподалік цвинтаря, де поховали багатьох померлих і убитих вояків наполеонівських полків. Кам'яну церкву створили у стилі пізнього російського класицизму.

Неоготичний костел[ред.ред. код]

Бічний фасад

Зростання католицької громади міста призвело до появи проекту нового, більшого за розмірами храму. Проект нового храму створив архітектор М. Ф. Мейшнер. Він же і розпочав його будівництво у 1894 році. Стіни храму зводила будівельна бригада під керівництвом інженера Леона Дубейковського[1][2]. По смерті М. Ф. Мейшнера будівництво продовжив його син, а завершив архітектор Є. Ф. Лещинський. 13 жовтня 1896 р. правили перше богослужіння в новому храмі з органом і вітражами. Церква мала земельну ділянку і низку допоміжних споруд. На початку 20 століття кількість парафіян зросла до 9.000 осіб.

За часів СРСР[ред.ред. код]

Smolensk Catholic Church 2.JPG
Smolensk Catholic Church 3.JPG

В грудні 1917 р. був заснований Смоленський деканат, до складу якого увійшли усі парафії Смоленського краю. У 1918 р. з усіх культових закладів, не оминаючи й католицьких, радянська влада конфіскувала метричні книги. Погіршенню стану Католицької Церкви в країні сприяв військовий конфлікт між більшовицькою Росією та буржуазною Польщею, що відновила власну державність. Погіршенню стану сприяла і поразка Червоної Армії, а також виплата Урядом Москви велетенської репарації за матеріальні збитки незалежній Польщі. Так, в ході репарацій Польщі повернуто усі картини Яна Матейко, що були в спецхранах Москви і низка її мистецьких скарбів, вивезених з Польщі ще за часів Російської імперії.

Влітку 1921 р. розпочався голод. Більшовицький уряд ініціював конфіскацію церковних коштовностей. 22 березня 1922 р . оприлюднили Декрет ВЦВК про конфіскацію церковних скарбів нібито на користь голодуючих, що було початком концентрації радянським урядом великих коштів у власних руках. Більшовицький уряд робив необтяжливі для політичних лідерів Москви дії по привласненню церковного, приватного і музейного майна для досягнення власних, антикультурних, антинародних політичних кампаній. Конфісковували як церковне майно, так і майно приватних осіб — роялі, килими, бібліотеки, коштовні тканини. Конфісковане майно перевозили у Москву, де сортували. Найкоштовніші речі йшли на продаж, як за кордон, так і в Москві через велику мережу крамниць.

З храмів забирали вироби із золота і срібла, міді, ікони в коштовних шатах, церковні дзвони, коштовні сукні. У католицької громади Смоленська відібрали низку споруд, серед яких -

  • благодійні прихистки, чоловічий та жіночий
  • будинок вікарія
  • будинок настоятеля тощо.

Низка споруд відведена під житло мешканців міста, частка споруд перетворена на виробничі майстерні.

У 1926 р. неоготичний храм став майном губернського музею. Але громаду не чіпали до 1937 року. У 1936 р. арештовано настоятеля. З 1937 р. богослужіння заборонені — «запрещены по техническим причинам». Церковні активісти арештовані і розстріляні. До кінця 1939 р. католицька парафія була знищена. 14 січня 1940 р. рішенням Смоленської радянської облради храм був зачинений, а приміщення передано архіву НКВС.

В повоєнні роки церква використовується як архів. У 1950-ті рр. демонтовано і виламано орган храму, металеві труби якого здали на металобрухт. Розбиті майже всі вітражі. Вікна церкви забиті шматками фанери. В приміщення архіву нема доступу, хоча туди передані пам'ятки і документи 17-19 століть, що випадково збереглися під час воєн, руйнацій міста та пожеж.

На початку 21 століття парафія не відновлена. Храм слугує приміщенням архіву.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Часопіс "НАША ВЕРА" :: 2/1998 :: РУПІЎСЯ ДЗЕЛЯ БОГА І ЛЮДЗЕЙ. media.catholic.by. Процитовано 2016-05-19. 
  2. Костёл - Строительство. smolensk-7chudes.narod.ru. Процитовано 2016-05-19. 

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Краткая художественная энциклопедия. Искусство стран и народов мира, Т 3,М, 1971,
  • Архитектурные памятники Смоленской области: Каталог. — М., 1987.