Коховський Всеволод Порфирійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search

Всеволод Порфирійович Коховський
Коховский Всеволод Порфирьевич.jpg
Всеволод Порфирійович Коховський (1880-ті роки)
Народився 2 (14) березня 1835(1835-03-14)
село Стародубівка Ізюмського повіту Слобідсько-Української губернії, Російська імперія
Помер 2 (14) червня 1891(1891-06-14) (56 років)
Петербург, Російська імперія
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Національність українець
Проживання м. Петербург
Діяльність письменник, публіцист, педагог
Відомий як засновник і перший директор Педагогічного музею в Петербурзі, збирач мистецьких творів Тараса Шевченка
Alma mater Миколаївська академія Генштабу (Санкт-Петербург).
Звання Imperial Russian Army LtGen 1917 h.png Генерал-лейтенант
Нагороди
Орден Святого Володимира 2 ступеня
Орден Святого Володимира 3 ступеня
Орден Святого Володимира 4 ступеня
Орден Святої Анни 1 ступеня
Орден Святої Анни 2 ступеня
Орден Святої Анни 4 ступеня
Орден Святого Станіслава 1 ступеня

Всеволод Порфирійович Коховський (* 2 (14) березня 1835(18350314), с. Стародубівка Ізюмського повіту Слобідсько-Української губернії, Російська імперія (нині — с. Слов'янського району Донецької області) — † 2 (14) червня 1891, Санкт-Петербург, Російська імперія)[1] — педагог, письменник, генерал-лейтенант, засновник і перший директор «Педагогічного музею» в Петербурзі, збирав та зберігав малярську спадщину Тараса Шевченка

Біографія[ред.ред. код]

Навчався у приватному пансіоні м. Бахмут, в 1853 році закінчив військово-навчальний заклад — Дворянський полк[2], став офіцером.

Учасник Кримської війни 18531856 років, зазнав контузії, за бойові заслуги відзначений орденом.

Восени 1854 переведений з діючої армії до Фінляндського лейб-гвардії полку.

У 1860 році вступив до Миколаївської академії Генштабу в Санкт-Петербурзі.

У 1862 році закінчив Миколаївську академію Генерального штабу, здобув вищу фахову освіту за першим розрядом[3], одержав направлення на службу до Павловського кадетського корпусу (яке в 1863 році перейменовано у Павловське військове училище) — Коховський призначений командиром 1-ї роти Павловського військового училища.

Коховський В. П. виголосив промову на петербурзькій панахиді з приводу першої роковини смерті Тараса Шевченка (1862).

У 1864 році Коховський прикомандирований до Головного управління військово-навчальних закладів військового міністерства, з наступного року очолив там навчальний відділ, Педагогічний музей та Педагогічну бібліотеку.

У 1870 році очолив постійну комісію, яка займалася облаштуванням Петербурзького педагогічного музею військово-навчальних закладів («Соляной городок»).

Уклав і під егідою Всеросійської мануфактурної виставки (Петербург, 1870) поширив «Каталог учебных и воспитательных пособий педагогического отдела Военного Министерства».

Ставши першим директором (18891891) Педагогічного музею, ініціював загальнодоступну педагогічну секцію та публічні читання з методики викладів освітніх предметів, а також музичну студію для бажаючих удосконалювати спів чи гру на оркестрових інструментах. В організованій Коховським Педагогічній бібліотеці були й видання українською мовою.

Від 1874 року — генерал-майор.

У 1875 році на Міжнародній географічній виставці в Парижі (Франція) демонстрував матеріали свого музею, отримавши найвищу нагороду цього заходу.

Пізніше запровадив зразковий клас на міжнародній гігієнічній виставці в Брюсселі (Бельгія), брав участь в інших подібних акціях за кордоном.

В 1889 році удостоєний чину генерал-лейтенанта, був обраний членом Ради імператорського Людинолюбного товариства, залишившись на посаді директора Педагогічного музею зі спеціальними правами, прирівняними до привілеїв начальника військового корпусу.

У 1890 році влаштував у Санкт-Петербурзі 1-шу Всеросійську виставку дитячих іграшок, ігор і занять.

Популяризував творчість Тараса Шевченка, збирав і зберігав його малярську спадщину — нині художні реліквії з колекції В. П. Коховського зберігаються в Національному музеї Тараса Шевченка (Київ).

Помер Всеволод Порфирійович Коховський 1-го червня 1891 року у м. Санкт-Петербург.

Літературна діяльність[ред.ред. код]

Коховський В. П. друкував свої праці як під власним прізвищем, так і під псевдонімами: В. К., Вс. П., Данило Медовик, Погонець та Володько Нечуй.

Дебютував як автор на сторінках журналу «Основи» кореспонденцією «Лист до основ'ян» (1862), фольклорними записами «З народних уст», зібраними в Харківській губернії, а також нарисом «Усна мова з науки про дощ».

Під псевдонімом «Данило Медовник, що прозивають Погонцем», у журналі «Правда» вмістив оповідання «Пан Комарчук» (1870) (анонімно надруковане у Швейцарії окремою книгою «Пан народолюбець»).

У Галичині твори Коховського друкувались в шкільних читанках (Львів, 18761889), за якими діти навчалися української мови.

І. Франко вважав, що українське слово В. Коховського «має тривку літературну вартість».

Виступав (18731889) з педагогічними працями на шпальтах часопису «Педагогический сборник»[4], у відомчих виданнях.

Спогади «Дело 22-го мая 1854-го года под Силистрией» обнародував у місячнику «Русская старина» (1891, № 3).

Коховський автор педагогічних праць про трудове виховання, початкову освіту тощо. Він був організатором перших народних читалень у 70 — 80-х pp. 19 ст..

Коховському В. П. належать також праці:

  • Отцам и матерям о детях: Чтение для народа, составленное и произнесенное в аудитории Соляного городка (СПб., 1873);
  • Областные педагогические и народные музеи (СПб., 1886).

Нагороди[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. За іншими даними: народився — 4 (16) квітня 1835, а помер — 1(13) червня 1891.
  2. З 1993 року — Санкт-Петербурзький кадетський ракетно-артилерійський корпус.
  3. В списку випускників за 1862 рік значиться як Каховський Всеволод Порфирійович.
  4. Виходив з 1863 року замість журналу «Журнал для чтения воспитанникам военно-учебных заведений».

Джерела та література[ред.ред. код]