Крамола

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Крамола — відкрита поведінка, як у мовленні, так і в організації, що прагне до повстання проти встановленого порядку. Повстання часто включає в себе підрив конституції і підбурювання невдоволення, або повстання проти встановленої влади. Крамола може включати будь-яке хвилювання, хоча не спрямоване на пряме і відкрите насильство проти законів. Крамольні слова в письмовій формі є крамольним наклепом.

Як правило, крамола не вважається підривним актом і явним актом, яка може переслідуватись за законами, залежно від правового кодексу. Там, де простежується історія цих правових кодексів, існують також записи про зміну у визначенні елементів крамоли у певних точках історії. Ця стаття послужила розробці соціологічного визначення поняття крамоли, а також в рамках вивчення державного переслідування.

Історія в юрисдикціях загального права[ред. | ред. код]

Термін «крамола» в його сучасному значенні вперше з'явився в Єлизаветинську епоху (десь у 1590 році) як «поняття підбурювання словами чи письмом невдоволення по відношенню до держави або влади». «Крамола доповнює державну зраду і воєнний стан: у той час, як зрада контролює в першу чергу привілейованих, церковних опонентів, священиків і єзуїтів, а також деяких громадян, а воєнний стан лякає простолюдинів, крамола лякає інтелектуалів»[1].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. C. Breight (7 November 1996). Surveillance, Militarism and Drama in the Elizabethan Era. Springer. с. 89–90. ISBN 978-0-230-37302-0. 

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]