Єлизаветинська епоха

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Періоди англійської історії
Flag of the United Kingdom.svg
«Union Jack»
Англосаксонський період King Alfred (The Great).jpg (655–1066)
Епоха Плантагенетів Richard I of England.png (1154–1485)
Тюдорівський період Henry-VIII-kingofengland 1491-1547.jpg (1485–1603)
Єлизаветинська епоха Elizabeth I (Armada Portrait).jpg (1558—1603)
Епоха Стюартів James I of England by Daniel Mytens.jpg (1603–1714)
Яковіанська епоха James I of England by Daniel Mytens.jpg (1603—1625)
Каролінська епоха Carolus I.jpg (1625—1642)
Громадянські війни, Республіка і Протекторат Oliver Cromwell by Robert Walker.jpg (1642—1660)
Реставрація Стюартів і Славна революція Charles II of England in Coronation robes.jpg (1660—1688)
Утворення Великої Британії Queen Anne.jpg (1688—1714)
Георгіанська епоха The.circus.bath.arp.jpg (1714—1811)
Регентство George IV bust1.jpg (1811—1830)
Вікторіанська епоха Queen Victoria 1887.jpg (1837—1901)
Едвардіанська епоха Edward vii england.jpg (1901–1910)

Єлизаветинська епоха (друга половина XVI - початок XVII століття) - період в англійській історії, в який відбулися розквіт мистецтва і поезії, музики і театру, в цю епоху жили відомі люди , такі як Вільям Шекспір та Крістофер Марло, в історії доби залишилися великі пам'ятники англійських книг, поезія Едмунда Спенсера та Філіпа Сідні, географічні відкриття невідомих до того часу земель Френсісом Дрейком, Уолтером Рейлі, Метью Фробишером, Гемфрі Гілбертом та Річардом Гренвіллом ... Єлизавета I ніколи не бачила Франції, але схвалювала праці мореплавців, поетів і драматургів.

Історія[ред.ред. код]

Епоха Єлизавети I[ред.ред. код]

Єлизавета I
Генріх VIII Тюдор

Коли Англією правив Генріх VIII, в країні почалася Реформація. Як відомо, причина релігійної революції - зацікавленість англійських дворян у привласненні собі земель, що належать церкві, а також прагнення буржуазних верств перетворити церкву на просту і недорогу [1].

Привід до початку релігійної революції - відмова Папи Римського на дозвіл розірвання шлюбу Генріха VIII з його тодішньою дружиною Катериною Арагонською - вона була тіткою імператора Священної Римської імперії Карла V. Зрештою, розлучення короля з Катериною Арагонською парламент оформив без відома Папи, і після цього король Англії одружився на Анні Болейн. Знову ж таки, вона була фрейліною колишньої королеви [1].

Отже, Папа Римський відмовився давати дозвіл на розлучення. У відповідь на це Генріх VIII в 1534 у видає акт про супрематію, або верховенство; в цьому акті король оголошувався главою церкви. Також в акті проголошувалася недоторканність старих догматів і обрядів католицтва; в церкві змінювався лише її голова; на місці ж Римського Папи замість нього з'явився король; єпископат залишився в силі і тим самим стала опорою абсолютизма. Нова церква Англії зайняла середнє положення між католиками та протестантами. В 1536 та 1539 відбулося закриття монастирів і конфіскат їх майна - будинків, будівель, прикрас, золота, срібла, і, нарешті, монастирські землі великої площі [1]. Єлизавета почала правління в 1558; сталося це після смерті її сестри. Молодість королеви була незавидною - її мати стратили, а батько помістив її далеко і довго не визнавав повноправною спадкоємицею престолу. В 1562 видали акт про одноманітність і єдність віри; документ був направлений проти католицтва та дисидентів. В 1571 вийшов у світ черговий акт парламенту, англійський символ віри; він оголошував Англію країною протестантизму. Акт укладав у собі 36 статей; в них висловлювалася головна розбіжність англіканства від католиків і протестантів. Церква, яка схилялася в догматичному вченні на бік протестантів, зовнішньої (обрядової) стороною узгоджувалася з католицтвом. У символ віри Англії включили догмат Кальвіна, що описує приречення. Проти католиків видали спеціальні суворі закони. До речі, в Англії було строго заборонена будь-яка поява єзуїтів. Для представників католицизму існували високі додаткові податки, які вони, в свою чергу, повинні були сплачувати. Якщо хто-небудь переходив з протестантів у католики, це вважалося зрадою державі, яка в той час каралося повішенням, патранням і четвертуванням [1].

Правління Єлизавети I, що продовжувалося довгий термін - 45 років - припадає на період розвитку англійської економіки. У період правління королеви сталося багато важливого: створення компаній, що ведуть торгівлю з іншими країнами (Індія та Америка знаходилися в їх числі), організація заокеанських колоній, зростання торгового флоту країни, розвиток суконної мануфактури , поширення фермерства [1].

Королева здійснювала відновлення протестантизму, забезпечуючи права власників колишніх земель монастирів; тим самим вона надавала послугу новому дворянству і буржуазним верствам населення [1].

Королева була на стороні голландської революції; Єлизавета хотіла послабити позиції Іспанії. Кораблі Англії за намовою Єлизавети громили без оголошення війни ті флотилії іспанців, які поверталися з Америки до себе в країну з коштовностями, і грабували їх. Два великих адмірала королеви Єлизавети - Френсіс Дрейк та Джон Хокінс - починали політичну кар'єру шляхом піратства. Щоб раз і назавжди покласти край піратству Англії та здійснити відбудову в ній вплив Іспанії, Філіп II в 1588 пішов на Англію разом з « Непереможною Армадою »[1].

Успішна внутрішня і зовнішня політика королеви додала їй авторитету в очах англійської буржуазії, але під кінець правління Єлизавети з'явилося деяке невдоволення буржуазних верств режимом абсолютизму. В 1601 парламент заявив різкий протест проти торгівлі Єлизаветою патентами для монопольного виробництва товарів окремими людьми та/або компаніями. Після цього в справу втрутилася сама королева і пообіцяла припинити торгівлю патентами; королева зробила це для того, щоб парламент заспокоївся. До речі, він не був задоволений і церковною політикою Єлизавети. Частина буржуазних верств населення та нових дворян бажали просування реформації церкви Англії в дусі кальвінізма. Проте королева Англії не бажала припиняти єпископат (в цьому ладі єпископи були найслухнянішим знаряддям у руках абсолютизму) [1].

Єлизавета взагалі була досвідченою правителькою, вона використовувала в політиці давній досвід Тюдорів. Вона була на боці перства і феодалів; це розглядалося в великі виплати з королівської скарбниці, списування боргів, земельних платні і роздачі посад. Єлизавета прагнула до того, щоб її опорою були і буржуазія, і дворяни. У цьому і проявилася її далекоглядність. Улюблений символ Єлизавети - пелікан - за переказами годує пташенят м'ясом, яке птаха вирвала з власних грудей [1].

Королева удосконалила політику лавірування між дворянами і буржуазними верствами; ця політика була звичайною і в Тюдорів [1].

При Єлизаветі активно розвивалися нові ремесла - скловиробництво, виготовлення паперу, бавовняних тканин і так далі. Королева проявила ініціативу створення пайових товариств, які сприяли перелому в гірничодобувній промисловості та металургії Англії [1].

Культура Англії при Єлизаветі[ред.ред. код]

Час правління королеви вважається часом розквіту театрального мистецтва гуманістів. Великий представник Відродження Англії - Вільям Шекспір. У теж час в країні працювали багато живописців. Для того, щоб малювати королівські портрети, були спеціально розроблені суворі правила і обмеження. Отже, портрети Єлизавети потрібно було створювати тільки за допомогою зразків, які робили майстри з вибору королеви. Також були суворі канони щодо створення придворних портретів; потім канони поширилися ще й на всі портрети аристократичної тематики. Композиція портретів була наступною: статичність, на обличчях жодних емоцій, вони виглядали «млявими», зате з великою ретельністю малювали одяг [1].

Примітки[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]