Заборонені книги

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Заборонені книги — літературні твори, на публікацію, читання і зберігання яких в різний час накладалася заборона в тій чи іншій країні світу. Найчастіше книги потрапляли в список заборонених через суперечності з прийнятими політичними, релігійними, соціальними або сексуальними нормами. Особливо яскравими прикладами цензури щодо літератури є факти спалення книг в нацистській Німеччині, Список заборонених книг, прийнятий католицькою церквою. Чимало прикладів такої жорсткої цензури описано в романах-антиутопіях.

Заборонені книги за абеткою[ред. | ред. код]

А[ред. | ред. код]

  • Апокрифи. Книги, що трактують про предмети, що містяться в священному Писанні, але не визнані Церквою за «богонатхненні» і навіть іноді згодом заборонені. Ставляться як до Старого, так і Нового Заповіту.

Б[ред. | ред. код]

Г[ред. | ред. код]

  • «Пані Боварі» — роман Гюстава Флобера, вперше надрукований в 1856 у. Був заборонений ще до публікації окремою книгою як порочить жінок, пізніше піддавався цензурі.

Д[ред. | ред. код]

З[ред. | ред. код]

  • «Заповіт російського фашиста» — видана в РФ в 2001 році книга, що включає в себе монографію Костянтина Родзаевского «Сучасна іудаїзація світу, або Єврейське питання в XX столітті» і ряд інших документів, пов'язаних з історією російського фашизму. У 2010 році рішенням Центрального районного суду Красноярська визнана екстремістською і включена в Федеральний список екстремістських матеріалів під номером 861.
  • Застільні розмови Гітлера — стенографічні записи застільних розмов Адольфа Гітлера і заснована на них робота історика Х'ю Тревора-Ропера.

К[ред. | ред. код]

Л[ред. | ред. код]

  • Леслі Ньюман. «Дві мами Хізер» («Heather Has Two Mommies»), що вийшла в 1989 році (історія дівчинки Хізер, зростаючої в сім'ї лесбіянок). Була заборонена в дитячих бібліотеках деяких штатів США. За рішенням місцевих судів багато з цих заборон були згодом анульовані.

М[ред. | ред. код]

Н[ред. | ред. код]

О[ред. | ред. код]

П[ред. | ред. код]

С[ред. | ред. код]

  • Салман Рушді. «Сатанинські вірші» (1988). Викликав лютий протест мусульман. Іранський аятолла Хомейні публічно прокляв Рушді у своїй фетві і засудив його, а також всіх осіб, причетних до видання книги і знає про її зміст, до страти, закликавши мусульман всього світу виконати вирок. Оскільки аятолла Хомейні помер, не скасувавши вироку, він залишиться в силі назавжди, хоча слід зазначити, що для мусульман-сунітів (тобто для переважної більшості мусульман в світі) фетви шиїтських богословів не є обов'язковими.
  • «Система природи» Гольбаха була засуджена паризьким парламентом і засуджена до спалення разом з атеїстичними творами Гольбаха, а Римсько-католицька церква включила їх в «Індекс заборонених книг». Але сам автор не зазнав переслідувань, так як авторство книг не було встановлено. Твори Гольбаха видавалися за межами Франції під вигаданими іменами і з зазначенням помилкового місця видання. Ретельно зберігаючи анонімність, Гольбах зумів уникнути переслідувань, тюремних ув'язнень і можливої ​​смерті.
  • Томас Пейн. «Століття розуму». Була заборонена за богохульство в XVIII столітті.

Т[ред. | ред. код]

У[ред. | ред. код]

  • Володимир Істархов. «Удар російських богів». В 2009 у книга була визнана екстремістською за рішенням Верх-Исетского районного суду Єкатеринбургу. Внесена до Федерального списку екстремістських матеріалів під номером 918.

Ф[ред. | ред. код]

  • Олександр Литвиненко, Юрій Фельштинський. «ФСБ підриває Росію». Книга не включена в Федеральний список екстремістських матеріалів, але в 2003 перший тираж був вилучений співробітниками ФСБ; після виходу книги порушено справу за статтею 218 КК РФ за фактом розголошення держтаємниці.

Х[ред. | ред. код]

Ч[ред. | ред. код]

  • Числа праведності. Еммануель Марія Нейко aka Поетеса. «Біблія» машиністів. Цикл Анклави Вадима Панова. Заборонена в друкованій та електронній формі скрізь, крім територій анклаву.

Ш[ред. | ред. код]

  • Джей Стівенс. «Штурмуючи небеса» — у книзі Джея Стівенса неупереджено і докладно розглядається історія ЛСД від його відкриття і до того моменту, коли загадкове з'єднання було оголошено поза законом.


Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]