Куликів (Кременецький район)
| село Куликів | |
|---|---|
| |
| Країна |  Україна
|
| Область | Тернопільська область |
| Район | Кременецький |
| Тер. громада | Кременецька міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA61020070270073037 |
| Облікова картка | Куликів |
| Основні дані | |
| Засноване | 1650 |
| Населення | 406 |
| Територія | 1.010 км² |
| Густота населення | 401.98 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 47023 |
| Телефонний код | +380 3546 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°4′5″ пн. ш. 25°36′12″ сх. д. / 50.06806° пн. ш. 25.60333° сх. д. |
| Водойми | Іква |
| Відстань до районного центру |
15 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 47000,Тернопільська обл, м. Кременець, вул. Шевченка, буд. 67 |
| Карта | |
  Куликів | |
 Куликів | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Ку́ликів — село в Україні, у Кременецькій міській громаді Кременецького району Тернопільської області. Розташоване на річці Іква, у центрі району. До 2020 підпорядковане Дунаївській сільській раді.
Населення — 404 особи (2003).
Історія
[edit | edit source]Поблизу Куликова виявлено археологічні пам'ятки пізнього палеоліту й давньоруської культури.
За історичними даними перша писемна згадка про село Куликів, що належала Петру Яновичу Монтигердовичу – луцькому старості датується 1493–м роком. Крім Куликова йому належали села Дунаїв та Рудка. Після смерті успадкувала внука – Ганна Кішка. Сини пані Ганни: Микола та Ян Радзівіли у 1534 році продали всі ці села Віленському єпископу – сину короля, який на той час володів містом Кременцем та деякими навколишніми селами. А в 1536 році. ці надбання дісталися королеві Боні, що проживала у Кременецькому замку.
У зв'язку з тим у реєстрі Кременецького замку за 1545 рік згадується село Куликів в якому проживало 4 селянських сім»ї.
У переліку замкових сіл та людей при Кременецькому замку (дані за люстраціями 1542, 1545, 1552 рр): Куликів ( 4 тяглих; те ж; дворищ 2, димів 2, огородників 4, на волі димів 7);[1]
Після так званої Лівонської війни з'явилися перебіжчики з Московії і у 1563 році село Куликів належало трьом перебіжчикам: Омеляну Ушакову, Захарію Мубятишу, Леву Зверєву. За кілька років перший із них придбав частки другого і третього, укорінився і започаткував новий шляхетський рід Ушакових-Куликівських.
У жовтні 1846 року, під час подорожі в складі археологічної експедиції, проїздом до Почаєва, с. Куликів відвідав Т. Г. Шевченко і написав поему «Варнак».
Була польська, потім німецька окупації, радянська влада, у даний період незалежна Україна.
22 жовтня 1944 року в селі Куликів народився Анатолій Багнюк — філософ, автор ряду книг і підручників із філософії, історії символіки, збірки байок та гуморесок.
У 2009 році збудований і відкритий перший в районі пам'ятний знак «Борцям за волю України».
13 жовтня 2018 р., у ході архіпастирського візиту на Тернопільщину, Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет звершив Чин освячення новозбудованого храму на честь Покрови Божої Матері.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області», увійшло до складу Кременецької міської громади[2].
17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Кременецького (1940-2020) району, село увійшло до складу новоутвореного Кременецького району.[3]
Населення
[edit | edit source]За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким[4]:
| Мова | Число ос. | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 99,26 | |
| російська | 0,49 | |
| молдовська | 0,25 |
Пам'ятки
[edit | edit source]Церква святої Покрови.
1742 року Куликові була збудована велика гарна церква. В часи Першої Світової війни, коло Австрійські війська знаходилися під горою “Гостра”, а Російські вздовж річки Іква на церкву впав снаряд, церква згоріла. Близько 1918 року на її місці збудували маленьку каплицю. Церкви колись будували у вигляді хрестів, і у вигляді кораблів. Куликівська каплиця належала до другого типу, потім добудували з боків місце для співаків і для панахид. Таким чином церква стала мати вигляд хреста. Пізніше добудували дзвіницю, а за Радянського Союзу розширили вівтар. І церква більше не змінювала своєї форми.
Пам'ятки історії: У 2009 році збудований і відкритий перший в районі пам'ятний знак «Борцям за волю України».
Знаходиться дерев'яна церква на честь Покрови Пресвятої Богородиці, збудована в році.
13 жовтня 2018 р., у ході архіпастирського візиту на Тернопільщину, Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет звершив Чин освячення новозбудованого храму на честь Покрови Божої Матері.[5]
Соціальна сфера
[edit | edit source]Діють загальноосвітня школа І ступеня, клуб, бібліотека, ФАП, торговельний заклад.
Галерея
[edit | edit source]-
Церква Покрови Пресвятої Богородиці -
Пам'ятний хрест -
Автобусна зупинка -
Ставок біля села
Примітки
[edit | edit source]- ↑ Кременецький замок | Спадщина Предків. spadok.org.ua. Архів оригіналу за 8 жовтня 2021. Процитовано 9 жовтня 2021.
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 5 жовтня 2021.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 9 травня 2021.
- ↑ Патріарх Філарет освятив новозбудований храм у селі Куликів поблизу Почаєва. https://www.cerkva.info/. Українська православна церква Київського патріархату. 13 жовтня 2018. Архів оригіналу за 14 жовтня 2018. Процитовано 13 жовтня 2018.
Література
[edit | edit source]
- Грищук М., Хаварівський Б. Куликів // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. —. — ISBN 966-528-199-2.