Андруга
| село Андруга | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Тернопільська область |
| Район | Кременецький район |
| Громада | Кременецька міська громада |
| Облікова картка | Андруга |
| Основні дані | |
| Засноване | 1545 (перша згадка) |
| Населення | 279 |
| Територія | 0.557 км² |
| Густота населення | 500.9 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 47013 |
| Телефонний код | +380 3546 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°10′09″ пн. ш. 25°45′09″ сх. д.H G O |
| Середня висота над рівнем моря |
228 м[1] |
| Відстань до районного центру |
8 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 47000,Тернопільська обл, м. Кременець, вул. Шевченка, буд. 67 |
| Карта | |
  Андруга | |
 Андруга | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Андру́га, Мала́ Андру́га — село в Україні, у Кременецькій міській громаді Кременецького району Тернопільської області України.
Населення — 279 осіб (2001).
Географія[ред. | ред. код]
Село розташоване на правому березі річки Іква,[2] вище за течією на відстані за 1,5 км розташоване село Білокриниця, нижче за течією на відстані 1 км розташоване село Шепетин Дубенського району Рівненської області.
Навколо села проведено кілька іригаційних каналів.
Поруч проходять автомобільна дорога М19 і залізниця.
Поблизу Андруги є поклади торфу.
Історія[ред. | ред. код]
Перша писемна згадка — 1545 як власність Малого Андрушка. В документах часів Російської імперії Андрузьк і Андрузи — два села над річкою Іквою при залізниці і шосе, з Дубна до Кременця. З ревізії Кременецького замку 1545 р. відомо, що одне з тих сіл належало до Сашка Андрузького і його братів, друге до Василя Микитича, які були зобов'язані утримувати замкові городці спільно з Лосятинським і Боговитиновичем. Крім того згадується ще два городці, які були зобов'язані утримувати Федір з братами, як рівно ж Опанас і Федір Лукаш з других Андруз.
У 1570 р. села належали Андрузьким: Гаврилу, Петру, Івану, Опанасу, Симону і Томилі Боровицькому.
У 1648–1649 рр. Андруга була власністю Конрада Андрузького і його братів: Павла, Миколи, Мацєя Лесницьких, що походили з сусіднього с Лішні і мали там 11 домів.
У 1651 р. Богдан Хмельницький зупинявся на відпочинок в маєтку колишнього поміщика Кадлубіцького [3]
У 19 ст. село Мала Андруга належало Грикам і Добковським, а Велика Андруга князям Радзивилам і Чосновським, від яких набув це село Воронін.
Від 1890 р. належить до наукової рільничої школи і в с. Білій Криниці. За адміністративно-територіальним устроєм, село належало до Білокриницької волості Кременецького повіту. В селі був тартак (17,000 руб. річної продукції) і водяний млин (7,800 пудів річного перемолу).
22 грудня 1919 польське військо розстріляло в Андрузі кілька чоловіків за зберігання зброї.
Панський будинок було знищено у 1944 році .[3]
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області», увійшло до складу Кременецької міської громади[4].
17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Кременецького (1940-2020) району, село увійшло до складу новоутвореного Кременецького району.[5]
Населення[ред. | ред. код]
За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким[6]:
| Мова | Число ос. | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 99,64 | |
| російська | 0,36 |
Культура[ред. | ред. код]
Діє бібліотека.
Релігія[ред. | ред. код]
- церква Святого Апостола і Євангеліста Луки (1911, ПЦУ).
- парафія Української православної церкви Московського патріархату церкви Святого Луки[7].
Пам'ятки[ред. | ред. код]
Дерев'яна церква з 1742 р. на місці старішої. До кінця 18 ст. у Великій Андрузі була церква святого Юрія, про що свідчать акти 1709 р.
У селі розташована ботанічна пам'ятка природи «Андругівські липи», а на околиці села — Малоандрузький ботанічний заказник (місцевого значення, 34,4 га).
Культура[ред. | ред. код]
_-_17017543.jpg)
У селі є народний фольклорно-етнографічний колектив «Андрузькі молодиці" (керівник Ірина Данильченко).
Відомі люди[ред. | ред. код]
В Андрузі проживав український письменник Сергій Даушков, який тут написав історичну повість «Було колись» та зібрав близько 250 казок.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ weather.in.ua. Архів оригіналу за 18 грудня 2011. Процитовано 17 лютого 2011.
- ↑ Вже в Новому 2021 році. Село Андруга, річка Іква. (uk-UA) , процитовано 20 серпня 2022
- ↑ а б Кременецька районна державна адміністрація - Короткі історичні відомості населених пунктів Кременецького району. sed.te.gov.ua. Архів оригіналу за 9 жовтня 2021. Процитовано 9 жовтня 2021.
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 5 жовтня 2021.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 24 травня 2022.
- ↑ Кременецьке благочиння Тернопільської єпархії УПЦ МП[недоступне посилання з червня 2019]
Джерела[ред. | ред. код]
- Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег : Накладом Товариства «Волинь», 1984—1986.
- Мельничук М., Щирба В. Андруга // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 40. — ISBN 966-528-197-6.
Посилання[ред. | ред. код]
- Погода в селі Андруга [Архівовано 18 грудня 2011 у Wayback Machine.]
| ||||||||