Попівці (Кременецький район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Попівці
Дерев'яна церква
Дерев'яна церква
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Кременецький
Рада Кременецька міська громада
Код КАТОТТГ UA61020070360071665
Облікова картка Попівці 
Основні дані
Засноване 1630 (392 роки)
Населення 371
Територія 1,820 км²
Густота населення 203.85 осіб/км²
Поштовий індекс 47034
Телефонний код +380 3546
Географічні дані
Географічні координати 50°00′08″ пн. ш. 25°38′35″ сх. д. / 50.00222° пн. ш. 25.64306° сх. д. / 50.00222; 25.64306Координати: 50°00′08″ пн. ш. 25°38′35″ сх. д. / 50.00222° пн. ш. 25.64306° сх. д. / 50.00222; 25.64306
Водойми Іква
Відстань до
районного центру
21 км
Найближча залізнична станція Кременець
Відстань до
залізничної станції
23 км
Місцева влада
Адреса ради 47034, с. Попівці, вул. Центральна
Карта
Попівці. Карта розташування: Україна
Попівці
Попівці
Попівці. Карта розташування: Тернопільська область
Попівці
Попівці
Мапа

Попі́вці — село в Україні, у Кременецькій міській громаді Кременецького району Тернопільської області. Розташоване на річці Іква, на півночі району. До 2020 - адміністративний центр сільської ради, якій були підпорядковані села Весела, Нові та Старі Кокоріви.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Кременецької міської громади [1]

Населення — 358 осіб (2007).

Історія[ред. | ред. код]

Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки пізнього палеоліту, підкарпатської культури шнурованої кераміки, комарівсько-тшинецької культури, раннього Залізного часу і давньоруської культури.

Село Попівці  вперше  згадується в королівському привілеї за 23 серпня 1568 року, коли воно поряд з іншим  невеликим містечком Андрієвим отримало Магдебурське право. При цьому король зазначив  у документі, що питання   про міську печатку  він віддає  на відкуп власнику цих поселень князю Андрію Вишновецькому.

У 1630 році с. Попівці від  Вишнівецьких  переходить  у власність до  Потоцьких. [2]

Дерев'яна церква Св. Миколая збудована коштом парафіян у 1745 році.

За їхні ж кошти у 1877 році відремонтована (ймовірно, тоді до церкви добудували дзвіницю).

Церква з 1869 року була філіяльною до парафіяльної церкви в селі Кокорів.[3]

За часів царизму  с.Попівці  було селом  у Бережецькій волості Кременецького повіту. У кінці ХІХ ст. тут було 89 будинків і 450 жителів.  З 1794 року  у селі діяла  прикордонна  митниця на російсько-австрійському кордоні.[2]

Діяли «Просвіта» та інші товариства.

 У 1934 році  в селі було відкрито  крамницю-кооператив, де селяни  могли взяти  в кредит  сільськогосподарську техніку та побутові речі.

В 1936 році десять сімей (біля  50 осіб)  села  Попівці  емігрували  у Канаду та Аргентину.

На кладовищі села на місці захоронення Кості Місевича (1890-1943)  кобзаря-бандуриста,  члена центральної  Ради Сотника Армії УНР  надрайоннового провідника ОУН,  споруджено  пам’ятник.[2]

Населення[ред. | ред. код]

За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким[4]:

Мова Число осіб Відсоток
українська 99,73
російська 0,27

Пам'ятки[ред. | ред. код]

  • Церква святого Миколая (1745)
  • Пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (зведений 1975 року).

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

  • Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів
  • Дитячий дошкільний заклад
  • Будинок культури
  • Бібліотека
  • ФАП
  • Відділення поштового зв'язку
  • Крамниці.

Відомі особистості[ред. | ред. код]

Народилися[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]