Сапанів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Сапанів
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Кременецький
Рада Кременецька міська громада
Облікова картка Сапанів 
Основні дані
Засноване 1545
Населення 1 656
Територія 21.310 км²
Густота населення 77.71 осіб/км²
Поштовий індекс 47012
Телефонний код +380 3546
Географічні дані
Географічні координати 50°08′51″ пн. ш. 25°40′35″ сх. д. / 50.14750° пн. ш. 25.67639° сх. д. / 50.14750; 25.67639Координати: 50°08′51″ пн. ш. 25°40′35″ сх. д. / 50.14750° пн. ш. 25.67639° сх. д. / 50.14750; 25.67639
Водойми Іква
Відстань до
районного центру
5 км
Найближча залізнична станція Кременець
Відстань до
залізничної станції
5 км
Місцева влада
Адреса ради 47012, с. Сапанів, вул. Шкільна, 1
Вебсторінка Сайт села
Карта
Сапанів. Карта розташування: Україна
Сапанів
Сапанів
Сапанів. Карта розташування: Тернопільська область
Сапанів
Сапанів
Мапа

Сапані́в — село в Україні, у Кременецькій міській громаді Кременецького району Тернопільської області. Розташоване на річці Іква, на півночі району. До 2020 було центром сільради. До Сапанова приєднано хутори Борочок, Жиравка і Сапанівська Хотівка.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Кременецької міської громади [1]

Населення — 1636 осіб (2007).

Історія[ред. | ред. код]

Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки доби мезоліту і неоліту.

Перша писемна згадка — 1545. Належало до Кременецького староства, було відоме млином на Ікві.

У переліку замкових сіл та людей при Кременецькому замку (дані за люстраціями 1542, 1545, 1552 рр): Сапанів (людей дворищ 21, димів 22, огородників 10);[2]

Після третього поділу Речі Посполитої належало Волинській гімназії (Кременецькому ліцею), після закриття якої 1833 року — університетові Святого Володимира у Києві.

Під час Першої світової війни перебувало на лінії фронту, було спалене. Діяли «Просвіта» та інші товариства, кооперативи.

Релігія[ред. | ред. код]

Є православная церква Покрови Пресвятої Богородиці (1993 року, мурована). Давнійша церква того ж імені в селі згадується у джерелах XVIII століття, як вже існуюча.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Споруджено пам'ятник радянським воїнам-односельцям, полеглим у Німецько-радянській війні (1975), встановлено пам'ятний хрест на честь закінчення Першої світової війни.

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

Працюють ЗОШ 1-3 ступенів, будинок культури, бібліотека, амбулаторія, відділення зв'язку, торговельні заклади.

Населення[ред. | ред. код]

За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким[3]:


Мова Число ос. Відсоток
українська 99,52
російська 0,36
білоруська 0,06

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народилися[ред. | ред. код]

  • Юрій Красевич — релігійний діяч, публіцист;
  • Василь Плисюк — доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри українознавства Львівського аграрного університету;
  • Володимир Мазурчук — педагог, письменник.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]