Куляб
| Куляб тадж. Кӯлоб | ||||
|---|---|---|---|---|
|
| ||||
 | ||||
 | ||||
| Основні дані | ||||
| 37°54′43″ пн. ш. 69°46′51″ сх. д. / 37.91194° пн. ш. 69.78083° сх. д. | ||||
| Країна |
 Таджикистан | |||
| Регіон | Хатлонська область | |||
| Столиця для | Кулябська нохія і Кулябська область | |||
| Перша згадка | 13 століття | |||
| Статус міста | 1934 | |||
| Площа | 35 км² | |||
| Населення | 105 600 (2022) | |||
| · густота | 3 015 осіб/км² | |||
| Агломерація | 221 900 | |||
| Висота НРМ | 580 м | |||
| Назва мешканців | кулябці | |||
| Міста-побратими |
 Іран: Хамадан Таджикистан: Худжанд | |||
| Часовий пояс | UTC+5 | |||
| GeoNames | 1221194 | |||
| OSM | ↑3279616 ·R (Хатлонський вілоят, Кулябська область, Кулябська нохія, Q25591070) | |||
| Поштові індекси | 735140 | |||
| Міська влада | ||||
| Мапа | ||||
 | ||||
|
| ||||
|
| ||||
 Куляб у Вікісховищі | ||||
Куля́б (тадж. Кӯлоб, перс. کولاب; Кулоб) — місто на півдні Таджикистану в Хатлонській області, адміністративний центр Кулябського району. Місто розташоване на відстані 203 км на південний схід від столиці країни міста Душанбе.
Місто розташоване в долині річки Яхсу (басейн Пянджа), біля підніжжя хребта Хазратишох.
Кулоб (Куляб) є одним з найдавніших міст Таджикистану. Нині у майже 106-тисячному (2022) Кулябі працюють промислові підприємства, діють культурні та освітні заклади; залізнична станція, автомобільний і повітряний зв'язок зі столицею. Місто є батьківщиною чинного Президента Республіки Таджикистан Емомалі Рахмона.
Назва міста, імовірно, походить від таджицького кулоб — «озерна вода».
З історії міста[ред. | ред. код]
Від Середньовіччя до початку XX ст.[ред. | ред. код]
Кулоб відомий з часів Середньовіччя. Уперше згадується під сучасною назвою в XIII столітті. Протягом усієї своєї історії, поселення було відоме під назвою Хатлон, а археологічні знахідки свідчать про існування міста вже в VII ст. до н.е. Свою назву поселення отримало від племені ефталітів (хайтали), які в V—VI ст. до н.е. захопили Кушанське царство.
Куляб був центром Кулябського бекства Бухарського ханства, значним політичним, економічним і культурним осередком. Тут діяли численні мактаби (школи) і медресе (вищі школи), були розвинуті ремесла і торгівля, існували творчі, літературні та наукові гуртки. Так, тут похований видатний мислитель Сходу Мір Саїд Алі Хамадані (1314—1384) — його мавзолей зберігся дотепер, і є не лише головною історико-архітектурною пам'яткою, а й своєрідним символом і оберегом міста.
У XVII—XIX століттях у Кулобі творили десятки поетів — Насех (Абдурахмон Ходжа), Ходжі Хусайні Кангурті, Бісміл, Шохін тощо. У місті процвітали зодчество і оздоблення приміщень. У 1750 році місто отримало сучасну назву. Тут діяли численні мактаби (школи) і медресе (вищі школи), були розвинуті ремесла і торгівля, існували творчі, літературні та наукові гуртки.
Після окупації Російською імперією Центральної Азії на початку XX ст. Куляб став найбільшим містом Східної Бухари, в якому на той час було 20 кварталів. Продовжувало розвиватись зброярство, золотарство, виробництво вишивок ґулдузі та чакан.
Місто у ХХ—XXI століттях[ред. | ред. код]
Радянську владу в Кулябі встановлено 15 березня 1921 року[1] (разом з поваленням Бухарського емірату).
Від 1934 року Куляб отримав статус міста.
У 1939—55 і від 1973 до початку 1990-х місто було центром Кулябської області.
У радянський час у Кулябі постала сучасна переробна і харчова промисловість, була створена соціальна інфраструктура. Під час громадянської війни в країні на початку 1990-х місто слугувало головною базою міліції Народного фронту. Також Куляб був одним із трьох міст країни, де дислокувалася російська 201-а мотострілецька дивізія (інші – Душанбе та Бохтар).
Вже у незалежному Таджикистані в 1993 році з нагоди 680-ліття великого мислителя середньовічного Сходу Саїда Алі Хамадоні провадили археологічні розкопки в межах Куляба. І саме український вчений-історик Павло Самойленко виявив під час цих робіт піч, яку датували найстаршим артефактом, що відноситься до існування міста в Кулябі — 2 687 років. Ця знахідка породила численні дискусії в науковому світі, які тривали до 2002 року переважно навколо того, чи можна знайдену піч класифікувати як ознаку людського проживання чи са́ме свідчення існування поселення з елементами урбанізації. Вольовим рішенням Президента країни дату заснування Куляба, а відтак дати святкувань чергових річниць було «призначено» — у 2006 році Куляб відзначив своє 2700-річчя[2].
У наступні 4 роки (2003—2006) у Кулябі було здійснено бузліч проектів з нового будівництва та реконструкції існуючих об'єктів соціальної інфраструктури, адміністративних і житлових будівель, закладів культури[2].
Обсяги здійсненої роботи в такий короткий термін навіть дали змогу здійняти питання про перенесення столиці з Душанбе до Куляба[3]. Куляб у результаті цих нововведень осучаснився, був упорядкований, і є нині (кінець 2000-х років) одним з таджицьких міст, що розвиваються найдинамічніше, і чиє населення зростає високими темпами (станом на 1980 рік тут проживало лише 57 тисяч осіб, у 2009-му — близько 100 тисяч).
Після ряду сутичок із місцевими жителями в листопаді 2015 року РФ несподівано вивела свої війська з Куляба, таким чином фактично відмовившись від своєї бази.
Економіка та соціальна сфера[ред. | ред. код]
Ще з радянських часів у Кулябі функціонують бавовноочисний, олійницький, маслоробний, молочний заводи, м'ясний комбаніт. У місті розвинуте виготовлення будівельних матеріалів.
Традиційно розвинута торгівля. Центральний міський ринок — «Саховат», працюють також ринки «Хатлон», «Хосилот» (у 9-му мікрорайоні). У місті — численні магазини, торговельні центри.
Функціонує мережа медзакладів, що включає в тому числі низку сучасних об'єктів, що здали в експлуатацію у 2000-ні — багатопрофільна лікарня з онкологічним центром, кардіологічний і очний диспансери, пологовий будинок, центр діагностики, станція швидкої і невідкладної допомоги.
У місті є готель «Хатлон».
Населення[ред. | ред. код]
Станом на 2022 р. населення міста становить 105 600 чол. Агломерація включае в себе: Місто Куляб - 105 600 чол. Район Кулябський - 116 300 чол. Разом - 221 900 чол. Густота населення - 662 чол.на кв.км. Площа - 335 кв.км.
Клімат[ред. | ред. код]
Місто знаходиться у зоні, котра характеризується середземноморським кліматом. Найтепліший місяць — липень із середньою температурою 28.3 °C (82.9 °F). Найхолодніший місяць — січень, із середньою температурою 2.2 °С (36 °F).[4]
| Клімат Куляба | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Показник | Січ. | Лют. | Бер. | Квіт. | Трав. | Черв. | Лип. | Серп. | Вер. | Жовт. | Лист. | Груд. | Рік |
| Середня температура, °C | 2,2 | 4,8 | 10,4 | 16,9 | 21,2 | 26 | 28,3 | 26,6 | 21,8 | 16,2 | 10 | 5 | 15,8 |
| Норма опадів, мм | 53.8 | 64.6 | 94.2 | 82.5 | 59 | 6.1 | 3.7 | 0.5 | 1.3 | 24 | 33.9 | 44.8 | 468.4 |
| Днів з опадами | 7,7 | 9,2 | 12,3 | 11,8 | 9,6 | 2,6 | 1,1 | 0 | 0,7 | 4,2 | 5,7 | 7,9 | 72,8 |
| Вологість повітря, % | 75.5 | 72.2 | 68 | 63.6 | 55 | 39.1 | 34 | 35.1 | 38.4 | 49.4 | 62.4 | 71.8 | 55.4 |
| Джерело: Weatherbase | |||||||||||||
Освіта, культура, архітектура[ред. | ред. код]
У Кулябі діють загальноосвітні і музичині школи, республіканський сиротинець. Кулябські вищі навчальні заклади[5]:
- Кулябський державний університет;
- Кулябський педагогічний коледж;
- Кулябське музичне училище.
Головним культурним осередком міста є міський палац культури. Також у Кулябі діють такі заклади культури: музей історії Куляба, Кулябський театр музичної комедії імені С. Валізаде, Бібліотека імені Айні (50 тисяч томів) та інші бібліотеки.
У місті працює телецентр. Є стадіон.
Кулябські парки і сквери — міський парк, парк імені Сомоні, сквери імені С. Назарова і С. Аміршоєва.
Головною історико-культурною пам'яткою Куляба є мавзолей середньовічного філософа-суфія Хамедані. У 2000-ні було здійснено значну реконструкцію об'єкта (фактично відновлення), у тому числі й оздоблення будівлі.
Серед інших пам'яток (і туристичних принад) — фортеця «Хульбук» і меморіальний комплекс на честь 2700-ліття Куляба.
Зразками сучасної кулябської архітектури можуть служити будівлі резиденції Голови Хатлонської області в місті, Кулябського регіонального і міського відділень «Амонатбанку», Палацу шлюбних церемоній «Бахт».
Освіта, культура, архітектура[ред. | ред. код]
У Кулябі діють загальноосвітні і музичині школи, республіканський сиротинець. Кулябські вищі навчальні заклади[5]:
- Кулябський державний університет;
- Кулябський педагогічний коледж;
- Кулябське музичне училище.
Головним культурним осередком міста є міський палац культури. Також у Кулябі діють такі заклади культури: музей історії Куляба, Кулябський театр музичної комедії імені С. Валізаде, Бібліотека імені Айні (50 тисяч томів) та інші бібліотеки.
У місті працює телецентр. Є стадіон.
Кулябські парки і сквери — міський парк, парк імені Сомоні, сквери імені С. Назарова і С. Аміршоєва.
Головною історико-культурною пам'яткою Куляба є мавзолей середньовічного філософа-суфія Хамедані. У 2000-ні було здійснено значну реконструкцію об'єкта (фактично відновлення), у тому числі й оздоблення будівлі.
Серед інших пам'яток (і туристичних принад) — фортеця «Хульбук» і меморіальний комплекс на честь 2700-ліття Куляба.
Зразками сучасної кулябської архітектури можуть служити будівлі резиденції Голови Хатлонської області в місті, Кулябського регіонального і міського відділень «Амонатбанку», Палацу шлюбних церемоній «Бахт».
Відомі люди[ред. | ред. код]
Куляб є рідним містом для чинного Президента Республіки Таджикистан Емомалі Рахмона.
Уродженцями Куляба є: Хашим Гадоєв, актор, режисер театру та кіно, народний артист СРСР (1988); сучасні (2000-ні) таджицькі естрадні співачки (персопоп) Маніжа Давлатова та Шабнам Сорайя.
Міста-побратими[ред. | ред. код]
У Куляба встановились теплі побратимські стосунки з іранським Хамаданом, зокрема і тому, що в Кулябі похований виходець з Хамадану — Мір Саїд Алі Хамадані, відомий суфійський вчитель і поет.
Від 11 жовтня 1991 року діє угода про побратимські взаємини із «внутрішнім» Худжандом.
Див. також[ред. | ред. код]
Виноски[ред. | ред. код]
- ↑ Куляб // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1981. — Т. 6 : Куликів — Мікроклімат. — 552 с., [22] арк. іл. : іл., табл., портр., карти + 1 арк с., стор. 7
- ↑ а б Дікаєв Турко Місто-сад! [Архівовано 28 серпня 2010 у Wayback Machine.] // стаття за 25 травня 2006 року на www.asiaplus.tj (Інформаційна агенція ASIA-Plus, «Новини Таджикистану») [Архівовано 17 вересня 2010 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Куляб — майбутня столиця Таджикистану ? [Архівовано 19 вересня 2010 у Wayback Machine.] // стаття за 13 січня 2005 року на www.avesta.tj (Інформаційна служба «Авеста») [Архівовано 16 серпня 2010 у Wayback Machine.]
- ↑ Клімат Куляба. Архів оригіналу за 5 квітня 2019. Процитовано 26 серпня 2020.
- ↑ а б Структура Міністерства освіти Республіки Таджикистан на www.tajik-gateway.org [Архівовано 7 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
Джерела, посилання та література[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Куляб |
- Куляб // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1981. — Т. 6 : Куликів — Мікроклімат. — 552 с., [22] арк. іл. : іл., табл., портр., карти + 1 арк с., стор. 7
- Туристична та історична інформація про Куляб на www.advantour.com (туристичний вебресурс) [Архівовано 17 квітня 2010 у Wayback Machine.]
- Habib Borjian Куляб у Encyclopaedia Iranica [Архівовано 16 квітня 2019 у Wayback Machine.]
- Дікаєв Турко Місто-сад! // стаття за 25 травня 2006 року на www.asiaplus.tj (Інформаційна агенція ASIA-Plus, «Новини Таджикистану») (рос.)
- Куляб [Архівовано 12 січня 2012 у Wayback Machine.] на www.orexca.com («Орієнтал експрес Центральна Азія», вебресурс, присвячений мандрівкам та туризму до Центральної Азії) [Архівовано 7 січня 2010 у Wayback Machine.] (англ.) (рос.)
| ||||||||
| |||||||
|
