Кінва (посуд)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кінва, вживана для обливання в «поливаний понеділок» (Польща)

Кі́нва (від давн.в-нім. channa — «глек»; можливо, через пол. konew)[1], зменш. коно́вка, коні́вка — дерев'яна посудина для пиття, великий дерев'яний кухоль[2][3]. Технологія виготовлення кінви може бути різною: її або виточують з одного шматка дерева, або складають з окремих дощечок-клепок аналогічно дерев'яним відрам, бочкам і діжкам.

Опис[ред. | ред. код]

Кінва мала форму зрізаного конуса висотою від 20 до 40 см. Клепки скріплювали два плоских обручі, одна з клепок мала ручку[4]. Деякі кінви споряджали відкидними кришками: їх використовували не тільки для пиття, але й для зберігання і перенесення рідин.

Кінви були в широкому вжитку до початку масового виробництва металевих кухлів, але їх виробляють й досі: як незвичайні сувеніри і як оригінальні пивні кухлі.

Інші значення[ред. | ред. код]

«Кінвою» («коновкою», «конівкою») в деяких діалектах української мови можуть називати відро[2][5].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — Т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін. — 572 с.
  2. а б Кінва // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  3. Конівка // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  4. Христина Андрійків Розвиток деревообробних промислів на Бойківщині в кінці XIX — на початку ХХ століть
  5. Коновка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

Посилання[ред. | ред. код]