Глек
Глек[1], зменшена форма гле́чик — це висока кругла з вушком (рідше без вушка) для зберігання, головним чином, молочних продуктів (молока, сметани тощо). Може бути як керамічним, так металічним (бронза, луджена мідь). Залежно від призначення, розрізняється розміром і формою. Незамінний атрибут українського сільського побуту. У різних країнах глечик має різну назву і дизайн.
Зміст
Назва[ред. | ред. код]
Слово «глек» походить від прасл. *gъlьkъ, *gъlьcь, поширеного в східнослов'янському мовному ареалі й утвореного від загальнопраслов'янського *gъlъ. Вважається спорідненим з грец. γαυλος («глек»), ісл. kjoll, дав.-англ. ceol, дав.-в.-нім. і дав.-н.-нім. kiol («корабель»). Східно-праслов'янські й германські назви або виводяться від праіндоєвроп. кореня *geu, або вважаються запозиченими з семітських мов. Малопереконливе пов'язання з прасл. *glъtati («глитати», «ковтати»), *glьjь («глей»)[2].
У деяких діалектах глечик відомий як «кувшин»[3]. Це слово, очевидно, має балтійське походження: від лит. *kaušinas — «великий ківш», утвореного від kaušas, від якого також походить і укр. ківш[4][5].
Призначення[ред. | ред. код]
Залежно від позначення глечика він може називатися:
- Гладушка, гладишечка, гладущик[6][7] — глечик без ручки (вушка); використовувався для тримання молока, води;
- Глек, гладиш, гладуш, гладун — найбільший глечик; використовувався для зберігання води, сирівцю, молока.
Виготовляли також спеціального призначення глечики. Глечик для вареної — красиво оздоблена, полив'яна ритуальна посудина; він використовувався для розливання хмільних напоїв під час родинних та календарних обрядів.
До поширення водопроводу глечики використовували разом з тазами замість умивальників. Для цього також вживали підвісні глеки — рукомийні.
Форма[ред. | ред. код]
Опішнянські видовжені глечики для молока мають плавне звужування доверху (зручно для збирання відстояних вершків). Здебільшого шийка опішнянського глечика зроблена без різко обмежених плечиків і плавно переходить в корпус глечика, який звужуючись, закінчується досить широкою стійкою основою. Вироблявся в Опішні також і більш «парадний» тип глечиків — багато орнаментовані.
- Опішнянські глечики
Інше[ред. | ред. код]
- Глечики — рід водяних рослин родини Лататтєві. Назва дана за схожість квіток з жовтими глечиками.
- Глек — сорт груш народної селекції[1]
Мовні звороти, прислів'я[ред. | ред. код]
- Глек розбити — посваритися[1]
- Глек брехні назбирали та й розбили
Див. також[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Глек |
|
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Етапи ліплення глека на гончарному крузі |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Глек // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — 632 с.
- ↑ Євген Желехівський / Eugen Żelechowski. Малоруско-нїмецкий словар в 2-х томах / Ruthenisch-Deutsches Wörterbuch in 2 Bänden. — Товариство ім. Шевченка / Szewczenko Verein, 1886
- ↑ Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — 552 с. — ISBN 5-12-001263-9.
- ↑ Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — 572 с.
- ↑ Гладуш // Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 287.
- ↑ Гладущик // Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 287.
.png){kind=small}
|
Це незавершена стаття про посуд та кухонне приладдя. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
