Дзбан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дзбан на плоті

Дзбан, джбан, розм. жбан[1] (біл. гладыш, збан, горлач, русин. кантув) — глекоподібний глиняний, дерев'яний або металевий посуд для води, молока, квасу. Має округлу у нижній частині форму і циліндричний верх, може мати ручку-вушко (такі посудини частіше називають глеками). Діалектна назва — «збан» («збанок», «збанка»)[2], у Київській Русі аналогічні посудини відомі як «корчага»[3].

Слово джбан походить від прасл. *čьbanъ, пов'язаного з *kubъ («кубок», «келих»). Варіант дзбан запозичено з польської мови — від пол. dzban (< czban)[4].

Дзбани на жердинах плоту — одна зі складових образу типової східноукраїнської і південноросійської оселі XIX—XX ст.

Інше[ред. | ред. код]

Сучасний дзбан

Посуд подібної форми у різних областях України міг носити різні назви, так само як і слово «дзбан» у різних місцевостях могло уживатися щодо різних видів посуду, як глиняного, так і дерев'яного. У російській мові співзвучним словом «жбан» зовуть переважно кінву — дерев'яну посудину для пива або вина[5].

Рисування дзбана — одне з вправ для розвитку рисувальних навичок[6] — форма його відрізняється простотою і складається з кулі й циліндра.

Приказки, мовні звороти[ред. | ред. код]

  • До пори жбан воду носить;
  • До часу збан воду носить та людей пити просить;
  • Доти збанок воду носить, доки йому вухо не урветься[2]
  • Хоч на мені жупан дран, єсть у мене грошей джбан[7]

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • Згідно зі «Словарем української мови» Бориса Грінченка, словом «дзба́нок» у другій половині XIX ст. називали банк («Біда велика в тім; що немає дзбанків для позички, де б можна було у всяку пору без великого клопоту і на малий процент позичать гроші»)[8] — очевидно, це є прикладом народної етимології незрозумілого слова.
  • У сучасному польському молодіжному сленгу слово dzban («глек, карафа») вживається в значенні «дурень»[9].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Дзбан // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. а б Дзбан // Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.
  3. Корчага // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  4. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — 572 с.
  5. Жбан // Толковый словарь живого великорусского языка / авт.-сост. В. И. Даль. — 2-е изд. — СПб. : Типография М. О. Вольфа, 1880—1882. (рос.)
  6. Pictorial-art.info Рисование простых по форме предметов быта Архівовано 4 грудень 2012 у Wayback Machine. (pictorial-art.info)
  7. Джбан // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  8. Дзбанок // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  9. Maciej Malinowski. Dzban. Polszczyzna od ręki Pana Literki. Процитовано 2019-08-31.  (пол.)