Бочка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Стара бочка

Бо́чка[1], заст. ку́хва[2], ку́фа[3] (від давн.в-нім. kuofa[4]) — ємність циліндричної форми (дерев'яні варіанти — з опуклими боками посередині), з двома плоскими днищами. Призначена для транспортування та зберігання рідких та інших речовин. Іноді бочку помилково називають «діжкою»[5], але на відміну від діжки, дерев'яна бочка — це бондарний виріб, що має не прямі, а округлі боки, а також два днища. Бочку можна перекочувати з одного місця на інше і ставити на торці без додаткових опор. Колись бочки виготовляли з дерева в бондарській техніці, зараз матеріалом для них частіше слугує метал або пластик.

Слово бочка походить від прасл. *bъčъ (від ранішої форми *buki) або *bъča, етимологія якого остаточно не з'ясована[6]; пов'язання з «бік», очевидно, є помилковим.

Історія[ред. | ред. код]

Класичні дерев'яні бочки
К. Вайгель «Книготорговець», 1698 р.

У Стародавньому Світі основним посудом для зберігання рідких продуктів (вина, олії, пива) були амфори. Стародавні греки також використовували замість бочок великі глеки — піфоси.

Технологія гарячого гнуття дерева була опанована раніше за всіх кельтами, фінікійцями та єгиптянами, і застосовувалася вона в суднобудівництві[7]. Найдавніші зображення бочок походять з Етрурії і датуються вони VI ст. до н. е.[8], але також поширена гіпотеза кельтського походження бондарства[9].

Дерев'яну бочку використовували як ємність, щоб зберігати та перевозити харчові продукти — від оселедців та пива до вина та олії. У них тримають квашену капусту, огірки, помідори, яблука, кавуни, воду. У побуті простих людей та моряків невеличка бочка часто слугувала за тимчасові меблі — стільці чи столи. І, навпаки, стару бочку бідні верстви населення переробляли на постійні стільці, що помітно з картин фламандських та голландських майстрів XVII століття (Адріан Брауер, Адріан ван Остаде).

У Німеччині, де була потреба перевозити нові книжки на далеку відстань з друкарень, як тару використовували бочки, набиті новими виданнями. Саме цей момент став сюжетом гравюри Крістофа Вайгеля «Книготорговець» (альбом «Представники різних професій», Регенсбург, 1698)[джерело?].

Найрізноманітніших форм, призначень і розмірів бондарний посуд використовувся до початку ХХ ст. У бондарному мистецтві дерев'яна бочка займала та продовжує займати чи не найпочесніше місце. Жоден з напоїв, чи то вино чи коньяк, ніколи не зможуть знайти тієї пишноти смаку і аромату, який народжується в дубовій бочці.

Конструкція бочки
Виготовлення клепок для винної бочки
Виготовлення бочки
Незавершена бочка

Опис[ред. | ред. код]

Бочки бувають різної форми, але зазвичай денце, верх і розріз центральної частини бочки мають форму круга, при цьому діаметр центральної частини більше діаметрів основи і верху. Раніше бочки виготовляли виключно з дерева, з окремих клепок, стягнених дерев'яним (найчастіше з в'язу або черемхи) або металевим обручем. Традиція бондарного виробництва зберігається і досі.

Дерев'яні бочки[ред. | ред. код]

Див. також: Бондарство

Дерев'яні бочки виготовляють з окремих, припасованих одна до одної дощок (клепок), стягнутих обручами. Далеко не всі породи дерева можуть бути використані для виробництва бочки, найкраще для цього підходить дуб. Обручі роблять з сталі, дерев'яні — в'язу або ліщини. Клепку для бочок виготовляють шляхом колення колод — це єдиний спосіб зберегти неушкодженими довгі волокна дуба, які гарантують герметичність бочки. Днища складають з донних клепок, з'єднаних між собою дерев'яними шипами, а потім вирізають відповідно до розмірів дна.

На бочку насаджують 4-8 обручів. Розташовані ближче до торців називаються уторними (утірними), розташовані в широкій частині («пуку», «опуці»)[10] — пуковими, опуковими, а розташовані посередині — шийними[11][12][13]. У разі використання 8 обручів між пуковими й уторними знаходяться два шийні обручі, в англійській мові ближчий до пукового називають «французьким» (French hoop), ближчий до уторного — «чвертним» (quarter hoop).

Щоб цідити рідину, у бочці роблять отвір, зазвичай у пуковій частині, але іноді і в донній клепці. Закорковують такий отвір чопом[14], інколи споряджають ємність краном. Дерев'яні бочки й діжки краще зберігаються при постійному режимі вологості. Тому в наливних завжди повинна бути рідина, а сухотарні завжди повинні бути сухими.

По закінченні складання бочки піддають нагріву, з метою закріплення форми вигнутих клепок. Окрім того, у процесі нагрівання у внутрішніх шарах дубових клепок утворюються деякі речовини (зокрема елагітаніни), що надають вину горіхових, маслянистих, ванільних, димових смакових ноток. Тривалість і інтенсивність нагріву може різнитися: від легкого (120 °C) до сильного (250 °C) і від 10 до 60 хвилин. Для нагрівання бочок використовують спеціальну жаровню (фр. le foyer de bousinage).

Металева бочка[ред. | ред. код]

Докладніше: Металева бочка

Види[ред. | ред. код]

  • Барило, бочонок — невелика бочка для рідини (найчастіше з дерева), використовується у виноробстві[15][16].
  • Бут (від фр. boute) — велика бочка об'ємом 300—2000 л, призначена для перевезення вина[17]. Бут роблять зі спеціальних бутових клепок, що мають 210—235 см у довжину, 10—18 см у ширину й 7,5 см у товщину.

Одиниця вимірювання[ред. | ред. код]

Бочки стандартного розміру слугували для відмірювання рідких і сипких речовин. Від слова «бочка» походять такі назви мір об'єму і маси:

  • Бочка = 2 півбочкам = 40 відрам.
  • Куфа = 2 бочкам[18][19].
  • Барель (англ. barrel — «бочка») — одиниця вимірювання об'єму в системі англійських мір.
  • Тонна (фр. tonne — «винна бочка») — назва однієї метричної і кількох неметричних одиниць маси й об'єму.
  • Тан — старовинна англійська одиниця об'єму.

Обчислення об'єму[ред. | ред. код]

Параметри бочки

Відомо багато способів визначати об'єм дерев'яної бочки. У формулах використовуються такі параметри: L — висота бочки, d — мінімальний діаметр (діаметр днищ), D — максимальний діаметр (у пуковій частині). Більшість цих формул зводяться до наближення об'єму бочки до об'єму циліндра такої ж висоти, але усередненого діаметру між максимальним і мінімальним.

Йоганн Кеплер запропонував таку приближену формулу:

Об'єм обчислюється як сума об'ємів двох зрізаних конусів, з'єднаних основами діаметру D. Отримуваний при цьому способі результат злегка менший від справжнього значення.

Вільям Отред дещо видозмінив її:

Ця формула точно визначає об'єм бочки, профіль якої є дугою еліпса.

Обчислення з використанням інтегралу

Загальна формула бочок використовує визначений інтеграл. Форма будь-якої бочки зводиться до поверхні обертання, утвореної ділянкою кривої і обмеженої двома паралельними площинами, рівновіддаленими від екватора. Об'єм обчислюється таким чином:

Де є площею поверхні круга з радіусом

Бочки для зберігання вина

У культурі, науці й мистецтві[ред. | ред. код]

  • «Розірвана бочка Паскаля» (фр. crève-tonneau de Pascal) — експеримент, що ілюструє однойменний закон[20].
  • Бочка Лібіха — наочна ілюстрація закону мінімуму Лібіха, яка представляє чинники довкілля у вигляді клепок.
  • Бочка Данаїд — символ важкої марної праці. Фразеологізм походить з давньогрецької міфології і пов'язаний з Данаїдами — дочками царя Даная.
  • Глиняна бочка (піфос) була житлом давньогрецького філософа Діогена.

Прислів'я, мовні звороти[ред. | ред. код]

  • Мов оселедців у бочці — дуже тісно, дуже багато[1].
  • Бездонної бочки не наллєш
  • Порожня бочка гучить, а повна мовчить
  • Слабий (слабкий) на утори — невитриманий, неврівноважений (про людину).
  • Наговорити (наплести) сорок бочок арештантів — наговорити дурниць, нісенітниць (синонім — «наговорити сім мішків гречаної вовни»)[21].

Загадки[ред. | ред. код]

  • Сам дубовий, пояс в'язовий, а ніс липовий

Інше[ред. | ред. код]

Під час штурму фортець колись використовували штурмові бочки, наповнені порохом.

Галерея[ред. | ред. код]

Живопис і скульптура[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Бочка // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Кухва // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  3. Куфа // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  4. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — 552 с. — ISBN 5-12-001263-9.
  5. О. О. Тараненко. Сучасні тенденції до перегляду нормативних засад української літературної мови і явище пуризму (на загальнослов'янському тлі)
  6. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — 632 с.
  7. K. MacNeil. The Wine Bible. — Workman Publishing, 2001. — С. 40.
  8. A. Desbat, Le tonneau antique: questions techniques et problème d'origine, Errance, 1997, P.
  9. Exposition «Et le tonneau fût !»
  10. Опука // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  11. Лекция № 10. Технология изготовления бондарных изделий. studfiles.net. Процитовано 3 листопада 2017. 
  12. Бондарное ремесло. Изготовление металлических обручей. sam-stroy.info. Процитовано 3 листопада 2017. 
  13. Упаковка и транспортирование экспортных грузов Изд2. — 1966. — С. 126.
  14. Чіп // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  15. Барило
  16. Домашнє виноробство. Архів оригіналу за 18 травень 2014. Процитовано 18 травень 2014. 
  17. boute // Encyclopédie Universelle. — 2012.
  18. Ізборнік. Міри
  19. Народнi вимiри маси i рiдини
  20. Mansfield Merriman. Treatise on hydraulics. — 8. — J. Wiley, 1903.
  21. Сорок // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.

Джерела[ред. | ред. код]

  • сборник «Панорама искусств», № 5, М, 1982
  • журнал «Гутен Таг», сентябрь, 1982

Посилання[ред. | ред. код]