Кітей

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кітей
45°07′03″ пн. ш. 36°23′35″ сх. д. / 45.11750° пн. ш. 36.39306° сх. д. / 45.11750; 36.39306Координати: 45°07′03″ пн. ш. 36°23′35″ сх. д. / 45.11750° пн. ш. 36.39306° сх. д. / 45.11750; 36.39306
Тип: городище
Датування: V ст. до н. е.V ст. н. е.
Країна: Україна Україна
Регіон: Крим, Ленінський район
Населений пункт: Завітне
Державна приналежність: Боспорська держава
Артефакти: Оборонні стіни, громадські будівлі (храм і святилище), житлова й господарська забудова, зольник, некрополь
Дата відкриття: 1883
Відкривач: Петер-Симон Паллас
Дослідники: Ю. Ю. Марті, В. Ф. Гайдукевич, Н. С. Бєлова, С. С. Безсонова, Є. О. Молєв
Кітей. Карта розташування: Автономна Республіка Крим
Кітей
Кітей

Кітей — невелике, добре укріплене місто Боспорської держави на березі Чорного моря, за 38 км на південний захід від Пантікапею біля сучасного села Завітного Ленінського району АР Крим.

Історія[ред. | ред. код]

Місто під різними назвами: Кит, Кідеака згадується в працях античних авторів. Поселення виникло в процесі боспорської реколонізації V ст. до н. е. та проіснувало до V ст. н. е. У IV ст. до н. е. його територія була обнесена оборонною стіною. Найвищого розквіту Кітей досяг у III століттях завдяки торгівлі хлібом. Іншими заняттями населення були металообробка, гончарство, рибальство.

Опис[ред. | ред. код]

Античне городище Кітей розташовується на горбистій берегової рівнині. Руїни міста займають 4,5 га. До структури археологічного пам'ятника входять:

  1. Оборонні стіни.
  2. Громадські будівлі (храм і святилище).
  3. Житлова й господарська забудова.
  4. Зольник.
  5. Некрополь.

Кріпосні стіни, зведені у 4 ст. до н. е. мають ширину 2.20 — 2.50 м. Складені з вапнякових плит. Посилені вежами і ровом шириною до 6.0 м. Найпотужніші стіни — зі східного приморського боку городища (до 3.2 м) і північна стіна (2.9 м). Збережена західна стіна (завширшки 1.7 м) зведена у II ст. до н. е.

На території міста зводились житлові та господарські комплекси. Є відомості про спорудження там храму «Богові, який гримить». На це вказує знахідка мармурового храмового жертовного столу в підставками у вигляді бюстів каріатид і написом, в якому згадується факт споруди міською громадою храму вказаному божеству.

У другій половині IV ст. до н. е. в приморській частині зводиться ще один культовий комплекс, який практично не зберігся (вівтарі і привівтарні ями).

Знахідки архітектурних деталей свідчать про наявність ордерної забудови.

До найбільш ранніх житлових будівель відносяться залишки землянок. Найбільш рання житлова забудова датується 1 половиною IV ст. до н. е. До того часу відносяться однокамерні будинки з двориками і вимостками та водозбірні цистерни.

Відзначено руйнування III — II ст. до н. е. і значна перебудова городища, включаючи будівництва західної куртини.

До другої половини I ст. до н. е. відносяться сліди сильних руйнувань і пожеж, (включаючи наконечники стріл, встромлені в стіни; ймовірно пов'язані з подіями правління Полемона на Боспорі).

У III — 1 половині IV ст. н. е. проводяться заключні перебудови городища і оборонних споруд. Багато будинків зводяться на старих фундаментах.

Останній період існування міста — візантійського часу.

У центральній частині городища розташований зольник, що являє собою високий пагорб. Потужність сміттєвих нашарувань досягає 12 м.

Найбільш ранні поховання міського некрополя відносяться до IV ст. до н. е. Основна маса досліджених поховань відноситься до перших століть н. е.

Згадування в античних та візантійських джерелах[ред. | ред. код]

Кітей згадують у своїх письмових джерелах багато античних та візантійських авторів, в тому числі:

Дослідження[ред. | ред. код]

Місто локалізоване П. С. Палласом (1883). Перший план городища складений в 1820 р. П. Дюбрюксом, який помилково прийняв його за будівельні залишки Акри. Дослідження городища проводили Ю. Ю. Марті, В. Ф. Гайдукевич, Н. С. Бєлова, С. С. Безсонова, Є. О. Молєв. Некрополь городища вивчався експедицією В. А. Хршановського, а некрополь Джург-Оба (на північ від городища) — О. Л. Єрмоліним.

Джерела та література[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Античные государства Северного Причерноморья. В кн.: Археология СССР. М., 1984; Археология Украинской ССР, т. 2. К., 1985.
  • Марти Ю. Ю. О результатах работ экспедиции Керченского музея по обследованию городищ Киммерика, Китэя и Акры летом 1927 г. — «Вторая конференция археологов СССР в Херсонесе», Севастополь, 1927 г., с. 51 — 54.
  • Марти Ю. Ю. Городища Боспорского царства к югу от Керчи: Киммерик, Китэй, Акра. — Известия Таврического общества истории, археологии и этнографии, 1928 г., т. 2, с. 103 — 126.
  • Марти Ю. Ю. Раскопки городища Китэя в 1928 г. — Известия Таврического общества истории, археологии и этнографии, 1929 г., т. 3, с. 116 — 130.
  • Белова Н. С. Археологические разведки в Китэе. — Краткие сообщения Института археологии АН СССР, 1961 г., т. 83, с. 83 — 90.
  • Бессонова С. С. Раскопки Китэя. — «Археологические открытия 1970 г.», М., 1971 г., с. 249.
  • Бессонова С. С., Молев Е. А. Раскопки Китэя. — «Археологические открытия 1971 г.», М., 1972 г., с. 349 — 350.
  • Бессонова С. С., Молев Е. А. Раскопки Китэя. — «Археологические открытия 1972 г.», М., 1973 г., с. 259.
  • Бессонова С. С. Раскопки Китэя. — «Археологические открытия 1973 г.», М., 1974 г., с. 248 — 249.
  • Молев Е. А., Молева Н. В., Гладкова Т. А. Раскопки Китэя. — «Археологические открытия 1974 г.», М., 1975 г., с. 327 — 328.
  • Молев Е. А., Шестаков С. А., Марышев Р. Ф. Раскопки Китэя. — «Археологические открытия 1975 г.», М., 1976 г., с. 367.
  • Молев Е. А., Бессонова С. С. Раскопки Китэя. — «Археологические открытия 1976 г.», М., 1977 г., с. 341 — 342.
  • Молев Е. А., Масленников А. А. Раскопки некрополя Китэя. — «Археологические открытия 1977 г.», М., 1978 г., с. 359.
  • Молев Е. А., Молева Н. В. Исследования в районе Китэя и Акры. — «Археологические исследования на Украине в 1976 — 1977 гг.», Ужгород, 1978 г., с. 85 — 86.
  • Молев Е. А. Раскопки Китэя. — «Археологические открытия 1979 г.», М., 1980 г., с. 309.
  • Молев Е. А. Раскопки городища и некрополя Китэя в 1979 г. — «Археологические исследования на Украине в 1978 — 1979 гг.», Днепропетровск, 1980 г., с. 118.