Лазуліт
| Лазуліт | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | затверджений (А)[d][1] |
| IMA-номер | IMA1967 s.p. |
| Абревіатура | Lzl[2] |
| Хімічна формула | MgAl₂(PO₄)₂(OH)₂ |
| Nickel-Strunz 10 | 8.BB.40[3] |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | моноклінна сингонія |
| Колір риси | білий |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | небо (арабська)[4] |
| Типова місцевість | Fressnitzgrabend[3] |
 Лазуліт у Вікісховищі | |
Лазуліт (рос. лазулит; англ. lazulite; нім. Lasulith m) — мінерал, основний фосфат магнію, заліза й алюмінію острівної будови.
Загальний опис[ред. | ред. код]
Хімічна формула: (Mg, Fe2+) Al2(OH)2 [PO4]2.
Склад змінюється від магніїстого члена, власне лазуліту, — MgAl2(OH)2 [PO4]2 до залізистого члена, скорцаліту — FeAl (OH)2 [PO4]2 (у %): MgO — 0 – 13,34; FeO — 0 – 21,53; Al2O3 — 30,54 — 33,73; H2O — 5,40 — 5,96; P2O5 — 42,53 — 46,96.
Призматичний вид.
Форми виділення: гостропірамідальні кристали або зернисті агрегати. Полісинтетичні двійники.
Спайність ясна.
Густина 3,08.
Твердість 5,5 — 6,5.
Колір небесно-блакитний, густо-синій.
Блиск скляний.
Риса біла.
Зустрічається в кварцитах і подібних до них метаморфічних породах, у кварцових і пегматитових жилах, а також у розсипах. Асоціюється з кіанітом, андалузитом, корундом і рутилом. Рідкісний. Типові кристали знайдені у Церматті, Валє (Швейцарія), у Зальцбурзі (Австрія), у Даттасі (штат Мінас-Жерайс, Бразилія), на горі Грейвс (штат Джорджія, США). Використовується як виробний камінь.
Назва походить від арабського «азул» — небо, лазур або «лазавард» — блакитний камінь, M.H.Klaproth, 1795.
Різновиди[ред. | ред. код]
- лазуліт залізистий (те саме, що скорцаліт);
- лазуліт кальціїстий (Th.L.Warson, 1912. Різновид лазуліту з Канади, який містить 3,12 % CaO).
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (February 2013) — 2013.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ а б Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- ↑ http://www.mindat.org/min-2356.html
Література[ред. | ред. код]
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Лазуліт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Лазуліт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
- Hurlbut, Cornelius S.; Klein, Cornelius, 1985, Manual of Mineralogy, 20th ed., Wiley, ISBN 0-471-80580-7
Посилання[ред. | ред. код]
- Лазуліт в атласі мінералів [Архівовано 11 вересня 2016 у Wayback Machine.]
- The Mineral Database [Архівовано 19 липня 2009 у Wayback Machine.]
- Lazulite — Mineral Galleries
- Minerals-n-More
- Webmineral data [Архівовано 12 лютого 2010 у Wayback Machine.]
- Lazulite localities [Архівовано 19 липня 2009 у Wayback Machine.], from Mindat
