Луговський Володимир Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Луговський Володимир Іванович
Народився 18 квітня 1929(1929-04-18)
Линовиця
Помер 19 лютого 2005(2005-02-19) (75 років)
Київ
Діяльність письменник
Alma mater

Луговський Володимир Іванович (18 квітня 1929, Линовиця — 19 лютого 2005, Київ) — український кінорежисер, письменник[1].

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 18 квітня 1929 р. у селі Линовиця, нині смт, Прилуцький район Чернігівської області, Україна в родині бухгалтера Івана Гавриловича (уроджений 31 січня 1886 р. у Бобровиці) та Прасков'ї Матвіївни. З народження жив у селі Бобровиця Чернігівської області на вулиці Калініна, 42[2].

1943 року поїхав вчитись у Ніжинське училище культури і мистецтв імені Марії Заньковецької.

1950 року переїхав до Києва. Більшу частину свого життя прожив на Русанівці. Закінчив Київський інститут театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого (1955)[3].

З 17 лютого по 6 квітня 1955 року був режисером драми «Останній сигнал» Івана Гайдаєнка в Сумському музично-драматичному театрі ім. Щепкіна.

У 1960-х працював на Київській кіностудії Довженка у Михайла Верхацького[4].

У 1970-х працював на студії Укртелефільм.

У 1990-х викладав на Київському національному університеті культури і мистецтв.

Файл:Ługowski.png
Володимир Луговський (зліва) та Сергій Параджанов (по середині)

Разом з Сергієм Параджановим був режисером фільму «Тіні забутих предків» (1964).

Поставив фільми:

Автор книг:

  • «Людина з нашого оркестру» (К., 1973)[10],
  • «И пока ты живёшь. Повесть и рассказы» (рос.) (М., 1979)[11],
  • «Недокопана криниця» (К., 1984)[12],
  • «Глорія Дей» (К., 1988)[13], нарису про Параджанова
  • «Невідомий маестро» (Київ: Академія, 1998)[14].

Член Національної спілки кінематографістів України.

Його дружиною була Соколова Інна Борисівна, котра померла 27 мая 2004 року.

Виховав дочку Валерію — актрису та дизайнерку ювелірних виробів.

Помер 19 лютого 2005 року, менше ніж рік після смерті дружини. Похований на Байковому цвинтарі.

Творчість[ред. | ред. код]

Тіні забутих предків

Фільмографія[ред. | ред. код]

1964 Тіні забутих предків[ред. | ред. код]

Український художній фільм, екранізація однойменної повісті Михайла Коцюбинського. Зйомки фільму здійснювалися в справжніх гуцульських хатах та околицях села Криворівня Верховинського району Івано-Франківської області.

Фільм отримав 39 міжнародних нагород, 28 призів на кінофестивалях (із них — 24 гран-прі) у двадцять одній країні:

Фільм став не лише лауреатом понад сотні міжнародних кінофестивалів, але й актом відродження слави українського духу, збудником української ідеї.

Файл:Ця тверда земля.jpeg
Ця тверда земля

1967 Ця тверда земля[ред. | ред. код]

Льотчик-випробувач приїхав у рідне село розчарованим, морально травмованим, фізично виснаженим. Зустріч з дорогими йому людьми, милими серцю місцями, дотик до рідної землі відроджують його і повертають сили і впевненість у собі.

1970 На зорі туманної юності[ред. | ред. код]

Фільм за оповіданням Андрія Платонова («Укртелефільм»; сценаристи: Р. Фурман, А. Красильщиков).

1972 Невідомий якого знали всі[ред. | ред. код]

Головний герой картини — чоловік, в роки Великої Вітчизняної війни який брав участь у київському підпіллі, і звинувачений потім у співпраці з гестапо. Він доводить свою невинність і викриває справжнього зрадника Батьківщини.

1975 Дивитися в очі[ред. | ред. код]

Фільм про трудові будні сучасного Донбасу.

1991 Я знімаю геніальний фільм[ред. | ред. код]

Документальна стрічка про роботу над «Тінями забутих предків».

Літературні твори[ред. | ред. код]

Файл:0 5caf4 f6763126 L.jpg
Людина з нашого оркестру

1973 Людина з нашого оркестру[ред. | ред. код]

На далекому азовському півострові в рибальському селищі Казантип працює творча група однієї з кіностудій. Йдуть зйомки нового фільму. Про те, як знімається кіно, про творців цього виду мистецтва розповідається в повісті. Герой твору Лесь Чугай, людина обдарована, сердечна, закохана в кіно, переживає й щасливі хвилини творчого піднесення, й розчарування. Переборюючи труднощі, він неухильно йде до мети, зростає як мистецька особистість, як активний громадянин.  

Файл:И пока Ты живеш.jpeg
Повість та оповідання

1979 И пока ты живёшь. Повесть и рассказы[ред. | ред. код]

  • Птах Фенікс
  • Клен осиротілий
  • Ковток живої води
  • Костюм до свята
  • Відголоски
  • Згасла зірка Парижа
  • І поки Ти живеш…
  • Грона білої акації
  • Прокоша
Файл:Nk2.jpg
Недокопана криниця

1984 Недокопана криниця[ред. | ред. код]

У романі йдеться про становлення Радянської влади на визволених землях західних областей України, про події, пов'язані з початком фашистської навали, ненависть місцевого населення до окупантів та їх поплічників.

Всього двадцять місяців прожили гуцули під захистом Радянської влади перед Великою Вітчизняною війною. Перед кожним з персонажів твору постає нелегке питання: з ким ти? Який шлях обрав? За що будеш боротися? У романі ми не бачимо горящих ешелонів, не рвуться склади з пальним, але, вслухаючись у біль гуцулів та їх ненависть до фашистів, переконуєшся — горяни раз і назавжди зробили свій вибір: краще смерть, ніж зневолення.

1988 Глорія Дей[ред. | ред. код]

Глорія Дей — це прекрасна троянда, а герой однойменної повісті колишній солдат Демид зовсім не кохався у квітах. У немолоді уже літа доля подарувала йому доньку, яка стала для нього головним і єдиним символом життя… Також до книги ввійшли інші твори: нелегко подолати протиріччя власної душі молодому матросові Башуку з повісті `Збентеженість`, крізь усе життя несе тягар скоєного злочину головний герой `Спокути`, стоїть перед випробуванням самотністю актриса з повісті `І поки ти живеш…`

1998 Невідомий Маестро[ред. | ред. код]

Володимир Луговський працював з Сергієм Параджановим у фільмі «Тіні забутих предків». Автор близько знав його протягом десяти років, тому наважився опублікувати деякі маловідомі матеріали, що стосуються особистого життя Маестра. Цікаві тут розкадровки, зроблені рукою самого Параджанова до фільму.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Луговський — дивись Владимир Луговский (Луговской) — Кино-Театр.ру(рос.)]
  2. Бобровиця: вивчай свій рідний край [Сайт міста Бобровиця]. www.bobrovica.org.ua. Процитовано 2015-11-09. 
  3. Національний кінопортал KINOKOLO.UA - Енциклопедії - Українське кіно. ns2.hsmtp.com. Процитовано 2015-11-09. 
  4. Безручко О. - Перші київські учні М. П. Верхацького (2015). www.irbis-nbuv.gov.ua. Процитовано 2015-11-09. 
  5. Эта твёрдая земля (1967) - Ця тверда земля - информация о фильме - советские фильмы - Кино-Театр.РУ. www.kino-teatr.ru. Процитовано 2015-11-09. 
  6. На заре туманной юности (1970) - информация о фильме. www.kino-teatr.ru. Процитовано 2015-11-10. 
  7. Неизвестный, которого знали все (1972) - информация о фильме. www.kino-teatr.ru. Процитовано 2015-11-10. 
  8. "Смотреть в глаза", 1970г., режиссер Владимир Луговский. ruskino.ru. Процитовано 2015-11-10. 
  9. Національна спілка кінематографістів України. www.ukrkino.com.ua. Процитовано 2015-11-10. 
  10. «Людина з нашого оркестру» / Луговський В. І.. — К..: 1973 (library.univ.kiev.ua)
  11. «И пока ты живёшь…» / В. Луговский. — Издательство: М.: Советский писатель (libex.ru) (рос.)
  12. «Недокопана криниця» / Луговський В. І.. — К..: 1984 (library.univ.kiev.ua)
  13. «Глорія Дей» / Луговський В. І.. — К..: 1988 (library.univ.kiev.ua)
  14. С. Параджанов. Невідомий маестро / В. Луговський. — Київ: Академія, 1998 (lib.npu.edu.ua)