Утопійний соціалізм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Соціалізм
Red flag waving.svg
Ідеї
Егалітаризм
Змішана економіка
Громадська власність
Демократія
Впливи
Марксизм
Анархізм
Командна економіка
Внутрішні течії
Російський соціалізм
Марксизм-ленінізм
Демократичний соціалізм
Соціал-демократія
Соціалізм XXI століття
Лібертарний соціалізм
Релігійний соціалізм
Ведичний соціалізм
Християнський соціалізм
Ісламський соціалізм
Буддійський соціалізм
Африканський соціалізм
Арабський соціалізм
Меланезійський соціалізм
Аграрний соціалізм
Екосоціалізм

[шаблон]

Роберт Оуен. Один із представників утопійного соціалізму.

Утопійний соціалізм (від назви трактату Томаса Мора "Утопія") — учення про суспільство (суспільний лад), що живе за утопійними принципами, тобто такими, що їх не можна втілити в дійсності. Утопійний соціалізм малює картину бажаного бездоганного суспільства, але не вказує шляхів його побудови, виходячи з наявних суспільних умов.

Термін утопійний соціалізм уперше застосували Карл Маркс і Фрідріх Енгельс у «Маніфесті комуністичної партії» (1848) відносно ненаукових соціалістичних теорій, яким вони протиставляли свій науковий соціалізм.

Відомі соціалісти 19 століття Клод Анрі де Сен-Сімон, Шарль Фур'є, Роберт Оуен намагалися організувати робітничі громади на основі колективної власності та ідеалів справедливого розподілу.

Утопійний соціалізм у давнину[ред. | ред. код]

Перші ідеї про справедливіше суспільство швидше за все зародилися ще на стадії поділу суспільства на класи і виникнення майнової нерівності. Сліди подібних поглядів трапляються при вивченні як фольклору, так і міфології народів Азії, Європи і Північної Африки.

У Стародавній Греції та Римі корені ідей утопійного соціалізму проявилися в мріях про повернення минулого "золотого століття», які існували ще від Гесіода, коли щасливі люди не знали нерівності, власності та визиску. Тема досягнення справедливого політичного устрою була однією з найоговорюваніших грецькими філософами, які шукали розв’язку майнової нерівності і «природного стану» суспільства, у якому воно перебувало в докласових часах. Потрібно також відзначити й роль зрівняльних реформ у Спарті, а також платонівську модель рабовласницького «комунізму», що засуджувала приватну власність («Держава»).

Значний внесок у розвиток учення про утопійний соціалізм унесла вирівнювальна соціальна ідеологія раннього християнства, що несе в суспільство проповідь братства, загальної рівності і споживчого комунізму. Уплив цих ідей зберіг свою силу аж до ХIX століття, коли воно лягло в основу теорії християнського соціалізму.

Утопійний соціалізм у Новий час[ред. | ред. код]

Одними з перших соціалістів-утопістів нового часу були англійці Дж. Уїнстенлі і Джон Беллерс.

У Франції соціальні утопії XVII-XVIII століть виливалися як правило у форму художніх романів-подорожей, де ідеалізованого суспільства доброчесних тубільців протиставлено несправедливості європейського суспільства (Г. де Фуань, д'Алле, Гедевіль і інші). У XVIII столітті з проповіддю революційного повалення гніту й визиску виступав Ж. Мелье, який стояв на позиціях общинного патріархального комунізму. Для багатьох комуністичних творів того самого століття основним мотивом була просвітницька теорія «однаковості природної вдачі» людства і положення «рівності прав» усіх людей, що випливало з цього. Виходячи з цих ідей, Мореллі і Г. Маблі обґрунтували комунізм з погляду теорії природного права.

Утопійний соціалізм часів Просвітництва прокламував право людини на працю та обов'язковість праці для всіх, соціальної справедливості в розподілі коштів, перетворення землі в загальнодоступну власність. У роки Великої французької революції відбувалася політизація цих ідей морального соціалізму. Прихильники егалітарних (зрівняльних) утопійних ідей вимагали загального зрівняльного переділу землі, обмеження власницьких прав і підпорядкування їх потребам суспільства («Скажені»). З подальшим поглибленням революції погляди утопістів-революціонерів радикалізувалися: від наївних перших проєктів про мирне законодавче введення общинного комунізму у Франції — до планів комуністичних перетворень за допомогою санкюлотської революційної диктатури (Ф. Буассель). Квінтесенцією розвитку радикального утопізму були погляди Гракха Бабефа і бабувістської програми змови рівних, які вперше висунули вимогу комуністичної революції з уведенням по її перемозі комуністичної диктатури і обґрунтували потребу перехідного періоду від капіталізму до комунізму. Висловлюючи погляди людей домашинної доби, бабувізм показував узірця комуністичного суспільства як аграрного й ремісничого, що розвивається на основі ручної праці, у розподілі пропонував сувору «зрівнялівку», загальний аскетизм, виявляв негативне ставлення до людей розумової праці.

Дивит. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • О. Лозовицький. Утопічний соціалізм // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.:Парламентське видавництво, 2011. — с.741 ISBN 978-966-611-818-2

Посилання[ред. | ред. код]