Перейти до вмісту

Люсьєн Сімон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Люсьєн Сімон
фр. Lucien Simon Редагувати інформацію у Вікіданих
 Редагувати інформацію у Вікіданих
При народженніфр. Lucien Joseph Simon Редагувати інформацію у Вікіданих
Народження18 липня 1861(1861-07-18)[1][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Париж Редагувати інформацію у Вікіданих
Смерть13 жовтня 1945(1945-10-13)[1][2][…] (84 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
 Комбрі Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняQ110339702?[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Франція[6] Редагувати інформацію у Вікіданих
Жанрмарина Редагувати інформацію у Вікіданих
Навчанняліцей Людовика Великого, Політехнічна школа і Академія Жуліана Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьхудожник, літограф, педагог, рисувальник, ілюстратор Редагувати інформацію у Вікіданих
ВчительАдольф Вільям Бугро і Тоні Робер-Флорі Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомі учніBenedicte Brummerd, Helena Sturtevantd, Жан Александру Стеріаді, Jean Terlesd, Elsa Zetterberg-Strömd, Philippe Marie Picardd, Stefan Popescud, Martha Stettlerd і Clairette Petruccid[7] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПрацівникНаціональна вища школа красних мистецтв Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленКоролівська академія мистецтв, Національне товариство образотворчих мистецтвd і Академія красних мистецтв Франції Редагувати інформацію у Вікіданих
ТвориQ17491825?, Q17492698? і Q17493067? Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зJeanne Simond Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиPaul Simon[d] Редагувати інформацію у Вікіданих
Роботи в колекціїНаціональний музей Швеції, Музей Прадо, Художній інститут Чикаго, Фінська національна галерея, Національна галерея Вікторії, Національна галерея мистецтв, Національна галерея Канади, Музей витончених мистецтв, Sheffield Galleries and Museums Trustd, McLean Museum and Art Galleryd, Hungarian National Galleryd, Музей образотворчих мистецтв, Національний музей мистецтва, архітектури і дизайну, Brest’s Museum of Fine Artsd, Dublin City Gallery The Hugh Laned, Музей д'Орсе, Зібрання Баррелаd, Бостонський музей образотворчих мистецтв, Художня галерея Південної Австралії, Музей витончених мистецтв Парижаd, Musée des Beaux-Arts de Quimperd, Художня галерея Нового Південного Уельсу, Музей мистецтв Філадельфії, Ермітаж, Королівські музеї витончених мистецтв[8], Національний музей образотворчого мистецтва[9], Смітсонівський музей американського мистецтва[10], Державний музей образотворчих мистецтв імені О. С. Пушкіна, Musée des beaux-arts de Lièged, Художня галерея Крайстчерча, Currier Museum of Artd, Singer Larend, Музей Унтерлінден, Strasbourg Museum of Modern and Contemporary Artd, musée Petiet de Limouxd, Royal Pump Roomsd, Musée de la Chartreuse de Douaid, Нантський музей образотворчого мистецтва, Реннський музей образотворчого мистецтва, Реймський музей образотворчого мистецтваd, Національний музей витончених мистецтв Чилі і Rio Grande do Sul Museum of Artd Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
CMNS: Люсьєн Сімон у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Люсьєн Сімон (фр. Lucien Simon; 17 липня 1861, Париж — 13 жовтня 1945, Сан-Марине, Комбрі) — французький живописець, ілюстратор, літограф і педагог. Професор художньої академії Ґранд-Шомьєр і Школи образотворчих мистецтв в Парижі. Член Академії вишуканих мистецтв Франції (1927).

Біографія

[ред. | ред. код]

Син лікаря. Навчався в столичному ліцеї Людовика Великого. Служив в армії.

З 1880 по 1883 рік навчався в Академії Жуліана в Парижі під керівництвом Тоні Робер-Флері і Вільяма Бугро.

З 1881 виставлявся в Салоні французьких художників і салоні національного товариства образотворчих мистецтв. У 1884 році жіночий портрет його роботи отримав заохочувальну премію в Салоні французьких художників.

Відвідав Нідерланди і був вражений роботами Франса Галса, деякий час перебував під впливом його творчості.

У 1890 році став членом французького національного товариства образотворчих мистецтв.

У 1891 році одружився з Жанною Доше (фр. Jeanne Dauchez) (1869—1949), старшій сестрі художника Андре Доше. У тому ж році зустрівся і подружився з Шарлем Котте. У 1895 з Котте і невеликою групою художників-однодумців (Едмон Аман-Жан, Моріс Дені та ін.) організував так звану «Чорну банду сучасного суспільства» (фр. Bande noire Societe Nouvelle), чиї роботи відрізнялися грубим реалізмом і темною палітрою кольорів.

Створивши сім'ю, в 1902 році купив занедбаний маяк в Сан-Марині, який перетворив в будинок відпочинку для сім'ї та свою творчу майстерню. Сімейне життя стало для нього джерелом натхнення, тут він написав багато портретів дружини, дітей і онуків, сцен дитячих ігор та ін.

1900-ті — 1920-ті роки стали вершиною творчої кар'єри Люсьєна Симона. Його слава дозволила багато подорожувати, художник взяв участь у кількох міжнародних виставках (Лондон, Венеція, Піттсбург).

Стало надходити багато замовлень від французького уряду, а також японських, європейських і американських музеїв і колекціонерів з-за кордону. Музей Прадо придбав його картину «Урок танцю» (нині в Центрі мистецтв королеви Софії).

У 1900 році Люсьєн Симон був нагороджений золотою медаллю на Всесвітній виставці в Парижі і став кавалером ордена Почесного легіону. У 1911 році був зведений в звання офіцера ордена Почесного легіону.

У 1923 році призначений професором Школи витончених мистецтв в Парижі, де виховав багато відомих художників, в тому числі Штефана Попеску. У березні 1927 був обраний членом Академії витончених мистецтв Франції, а в наступному році — членом Ради національних музеїв Франції.

У 1933 році — офіційний художник ВМФ Франції; всі його художні твори, створені в рамках POM, були оголошені як такі, що належать до національного культурного надбання держави.

Професор художньої академії Ґранд-Шомьєр.

Брав участь у створенні Каса-де-Веласкес в Мадриді (1929). У 1931 році в Буенос-Айресі прочитав кілька лекцій із сучасного французького живопису. У 1934 році проілюстрував книгу «Ісландський рибалка» П'єра Лоті.

У 1937 році художник був нагороджений Гран-прі Всесвітньої виставки (Париж, 1937).

Під час Другої світової війни жив у Сан-Марині, де писав пейзажі Оді, сцени з повсякденного життя рибалок і селян.

У 2010 році Домініком Боєром, онуком художника, було створено «Товариство Люсьєна Сімона» для збереження і популяризації спадщини художника[11].

Галерея

[ред. | ред. код]
  • Автопортрет (бл. 1883)
    Автопортрет (бл. 1883)
  • Вечір в майстерні (1904)
    Вечір в майстерні (1904)
  • Збір морських водоростей (1934)
    Збір морських водоростей (1934)
  • Набережна Керіті (1937—1938)
    Набережна Керіті (1937—1938)
  • Порив вітру
    Порив вітру

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б Lucien J. Simon
  3. ↑ Lucien Joseph Simon — ministère de la Culture.
  4. ↑ Benezit Dictionary of Artists — OUP, 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
  5. ↑ https://www.landrucimetieres.fr/spip/spip.php?article4771
  6. ↑ KulturNav — 2016.
  7. ↑ https://archive.wikiwix.com/cache/index2.php?url=http%3A%2F%2Fcollectaaa.be%2Fnederlands%2Fwp-content%2Fuploads%2F2017%2F12%2FDe-collectie-Marcel-Wolfers.pdf
  8. ↑ https://www.fine-arts-museum.be/nl/de-collectie/artist/simon-lucien-1
  9. ↑ https://www.bellasartes.gob.ar/
  10. ↑ Smithsonian American Art Museum person/institution ID
  11. ↑ Ассоциация Люсьена Симона. Архів оригіналу за 13 листопада 2020. Процитовано 13 листопада 2020.

Посилання

[ред. | ред. код]


Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Люсьєн_Сімон