Ляпунов Борис Валеріанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ляпунов Борис Валеріанович
Ляпунов Борис Валерианович
Ляпунов Борис Валеріанович.jpg
Ім'я при народженні Ляпунов Борис Валеріанович
Народився 30 липня 1921(1921-07-30)[1]
Вятка, РСФРР
Помер 27 травня 1972(1972-05-27)[1] (50 років)
Москва, СРСР
Громадянство СРСР СРСР
Діяльність письменник-фантаст, журналіст, публіцист, бібліограф, сценарист
Alma mater Московський авіаційний інститут
Мова творів російська
Роки активності 19481972
Напрямок Проза, Публіцистика, Журналістика, Бібліографія
Жанр науково-популярна література,
фантастика
бібліографія
публіцистика

Борис Валеріанович Ляпунов (30 липня 1921, Вятка — 27 травня 1972, Москва) — радянський письменник-фантаст, журналіст, публіцист, бібліограф. Популяризатор ракетної техніки, космонавтики, океанології, хімії та інших наук. Автор понад 30 науково-художніх книг про науку і техніку. Неодноразово звертався до жанру науково-фантастичного нарису. Один з перших вітчизняних істориків і дослідників наукової фантастики. Сценарист фільму «Дорога до зірок» (1957, спільно з Василем Соловйовим) та ін.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в Вятці, закінчив Московський авіаційний інститут, учасник організованих Яном Колтуновым[1] у 1943—1948 рр. Секції та Відділення підготовки і технічного здійснення ракетних і космічних польотів (ПТОРКП) Авіаційного науково-технічного товариства студентів (АНТОС МАІ). Після закінчення інституту був направлений в НДІ-4 Академії артилерійських наук, де пропрацював близько року,[2] а потім повністю переключився на наукову журналістику і видання науково-популярної літератури, в першу чергу розповідаючи про ракетну техніку і майбутніх космічних польотах. Протягом 20 років регулярно публікувався в журналах «Знание — сила», «Техника – молодежи», «Юный техник», «Искатель» та ін. У 1955-1957 рр. працює над сценарієм науково-фантастичного фільму, який незабаром став знаменитим, (1957, режисер Павло Клушанцев), названого «Дорога до зірок», за назвою заключної частини книги Бориса Ляпунова «Відкриття світу» (1954). Пізніше були написані сценарії і для ряду інших науково-популярних фільмів. Борис Ляпунов рано почав цікавитися історією наукової фантастики. Ще у 1946 році він склав капітальний анотований бібліографічний покажчик «Наукова фантастика», який охопив журнальні публікації та книжкові видання з кінця XIX століття по 1945 рік — як російські та радянські, так і зарубіжні (в 1958 році їм був підготовлений розширений і перероблений варіант[3]). Протягом 1958-1960 рр. в журналі «Юний технік» в рамках авторської рубрики «У світі мрії» він розповідав читачам про наукову фантастику, а головним підсумком його діяльності в цій області став історико-критичний огляд науково-фантастичної літератури, названий так само — «У світі мрії» (1970).

Саме завдяки його дослідженням і ентузіазму, фактично заново було відкрито творчість видатного радянського фантаста Олександра Бєляєва, майже забутого в повоєнний час. Багато видань творів цього письменника у 1950-і передували вступними статтями Ляпунова (в тому числі і перше зібрання творів у двох томах, видане в 1956 році), а у 1967 році вийшла його критико-біографічна монографія «Олександр Бєляєв».

Творчість[ред. | ред. код]

1948 року у видавництві «Детгиз» побачила світ перша науково-популярна книга Ляпунова — «Ракета» (1950, 2-е доповнене видання), присвячена історії використання ракет, а також сьогодення і майбутнього ракетної техніки. У 1950 році в журналі «Знання — сила» (№ 10) опублікований його перший досвід у жанрі науково-фантастичного нарису — «З глибини Всесвіту», в якому автор обґрунтовував можливість того, що Тунгуська катастрофа сталася при спробі приземлення міжзоряного корабля.

У 1954 році спільно з Р. В. Гуревичем, Ю. А. Долгушиним, В. О. Львовим та ін. він бере участь у створенні «репортажу з майбутнього» про перший пілотований політ на Місяць, який відбувається нібито у листопаді 1974 року. Ця подоба літературної містифікації була опублікована восени 1954 року в журналі «Знання — сила» (нібито № 11 за 1974 рік) і пізніше за матеріалами цього номера був складений збірник «Політ на Місяць» (1955), який вийшов у видавництві «Трудрезервиздат».

Пізніше Ляпунов написав науково-фантастичний нарис «Земля — Місяць — Земля», що є як би прямим продовженням подій, викладених у творі «Політ на Місяць». Оповідання було включене до його книги «Назустріч мрії» (1957), яка являла собою «футурологічний» збірник нарисів, що розповідають про досягнення астронавтики до 2024 року: будівництво орбітальної станції («Будівництво в порожнечі»), перші польоти на Марс («Ми — на Марсі»[4]), на Венеру та Меркурій («Найближчі до Сонця»). В заключному нарисі («Назустріч мрії») письменник від особи «авторів» марить про майбутні звершення: старті міжзоряного флоту, освоєнні Місяця, зміни марсіанського клімату, створенні штучних планет і будівництві баз на астероїдах (обсерваторія на Еросе).

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • «Ракета» (1948, 2-е доповнене видання 1950)
  • «Оповідання про ракети» (1950, інше видання 1955)
  • «Проблема міжпланетних подорожей у працях вітчизняних вчених» (1951)
  • «Оповідання про атмосферу» (1951)
  • «Боротьба за швидкість» (1952)
  • «Відкриття світу» (1954, інші видання — 1956 і 1959)
  • «Ракета. Ракетна техніка і реактивна авіація» 1954)
  • «Про великому і малому» (1955)
  • Збірка «Політ на Місяць» (одна голова — «Перший годину на Місяці» (репортаж веде доктор Т. А. Акопян)) (1955, доп. видання 1956)
  • «Керовані снаряди» (1956)
  • «Назустріч мрії. Науково-фантастичні нариси» (1957, доп. видання 1958)
  • «Вогняний вихор» (1957)
  • «Корабель повернувся з Космосу» (1960)
  • «На Землі, в небесах і на морі» (1960)
  • «По слідах Жуля Верна. Науково-фантастичні нариси» (1960)
  • «Людина виходить у космос» (1960)
  • «Попереду океан!» (1961)
  • «Ракети і міжпланетні польоти» (1962)
  • «Крізь терни до зірок» (1962, у співавторстві з Н. А. Ніколаєвим)
  • «Тисячами органів почуттів» (1962)
  • «На крилах мрії» (1963)
  • «Невідкрита планета» (1963)
  • «Станція поза Землі» (1963)
  • «Рекорди техніки» (1964)
  • «Хімія завтра» (1967)
  • «Бачу Землю» (1968)
  • «У світі мрії. Огляд науково-фантастичної літератури» (1970)
  • «Люди, ракети, книги» (1972)
  • «У світі фантастики» (1975, перероблене і доповнене видання книги «У світі мрії»)

Фільмографія[ред. | ред. код]

Сценарії:

  • «Дорога до зірок» (1957, спільно з Василем Соловйовим)
  • «Газова турбіна»
  • «Біосфера»
  • «Планета Океан»

Цікаві факти[ред. | ред. код]

У книзі «Відкриття світу», що написана у 1954 році, в голові «Розвідник великих висот» в частині «На шляху до космічного корабля» згаданий Сергій Павлович Корольов в якості конструктора планера з ракетним двигуном у 1940-му році.[5]. Але, Корольов на момент першого, другого та третього видань книги був засекреченим конструктором міжконтинентальних балістичних ракет і перших космічних апаратів. Його ім'я не підлягало розголошенню і стало відомо і прославлене тільки після смерті.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Internet Speculative Fiction Database — 1995.
  2. Колтунов Я. І. Коментарі до книги Б. В. Ляпунова «Відкриття світу» 1954 р
  3. Евгений Харитонов. ЛЯПУНОВ Борис Валерьянович (1921—1972
  4. Журнальний варіант в журналі «Огонек» № 2-1955
  5. Ляпунов Б. В. Открытие мира / В.Пекелис. — М.: Молодая гвардия, 1956. — С. 51. — 160 с

Джерела[ред. | ред. код]

  • Валерий Окулов Первопроходец, не искавший титулов // Если : журнал. — Москва : Любимая книга, 2011. — № 7. — С. 253-258. — ISSN 1680-645X.
  • Коллектив сотрудников «Техники — молодёжи». Памяти первопроходца // Техника — молодёжи. — 1972. — № 7. — С. 41.

Посилання[ред. | ред. код]