В

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Літера В
Cyrillic letter Ve.png
Кирилиця
А Б В Г Ґ Д Ѓ
Ђ Е Ѐ Є Ё Ж З
Ѕ И Ѝ І Ї Й Ј
К Л Љ М Н Њ О
П Р С Т Ћ Ќ У
Ў Ф Х Ц Ч Џ Ш
Щ Ъ Ы Ь Э Ю Я
Неслов'янські літери
Ӑ А̄ А̊ Ӓ Ӓ̄ Ә Ә́
Ә̃ Ӛ Ӕ Ғ Г̧ Г̑ Г̄
Ӻ Ӷ Ԁ Ԃ
Ԫ Ԭ Ӗ Е̄ Е̃ Ё̄ Є̈
Ӂ Җ Ӝ Ԅ Ҙ Ӟ
Ԑ Ԑ̈ Ӡ Ԇ Ӣ И̃ Ҋ
Ӥ Қ Ӄ Ҡ Ҟ Ҝ Ԟ
Ԛ Ӆ Ԯ Ԓ Ԡ Ԉ Ԕ
Ӎ Ӊ Ң Ԩ Ӈ Ҥ Ԣ
Ԋ О̆ О̃ О̄ Ӧ Ө Ө̄
Ӫ Ҩ Ԥ Ҧ Р̌ Ҏ Ԗ
Ҫ Ԍ Ҭ Ԏ
У̃ Ӯ Ӱ Ӱ́ Ӳ Ү Ү́
Ұ Х̑ Ҳ Ӽ Ӿ Һ Һ̈
Ԧ Ӽ Ҵ Ҷ Ӵ
Ӌ Ҹ Ҽ Ҿ
Ы̆ Ы̄ Ӹ Ҍ Э̆ Э̄ Э̇
Ӭ Ӭ́ Ӭ̄ Ю̆ Ю̈ Ю̈́ Ю̄
Я̆ Я̄ Я̈ Ԙ Ԝ Ӏ  
Застарілі літери
Ҁ Ѻ
ОУ Ѡ Ѽ Ѿ
Ѣ Ѥ Ѧ
Ѫ Ѩ Ѭ Ѯ
Ѱ Ѳ Ѵ Ѷ
           
Літери кирилиці

В — третя літера українського та низки інших слов'янських алфавітів. Є в усіх алфавітах, створених на слов'яно-кириличній графічній основі. За формою накреслення це видозмінений варіант літери Early Cyrillic letter Viedi.png («віди») старослов'янської кириличної азбуки, що походить від грецького β («бета»).

Звук[ред.ред. код]

Історія[ред.ред. код]

Різна вимова латинського В і слов'янського В зумовлена тим, що латинський алфавіт виник на основі грецького близько 6 ст. до н. е., коли Β означала звук б, а в період створення слов'янської кириличної азбуки в 9 ст. н. е. греки вимовляли Β як в («віта»).

В староукраїнській графіці у зв'язку з наявністю різних писемних шкіл і типів письма (устав, півустав, скоропис) «В» вживалося у кількох варіантах, що допомагає визначити час і місце написання пам'яток.

У 16 столітті, крім рукописної, з'явилася друкована форма літери.

Використання[ред.ред. код]

У сучасній українській мові цією літерою позначають губно-губний щілинний сонорний приголосний звук [в], який, на відміну від російської мови, не співвідноситься з губно-зубним ф, а на початку слова перед приголосним, після голосного перед приголосним та в кінці слова переходить у нескладовий голосний звук у (він ўзяў, вона ўзяла, воўк).

«В» буває велике й мале, має рукописну й друковану форми.

У старослов'янській кириличній писемності мало числове значення «два», а в глаголиці — «три».

Нині використовується також при класифікаційних позначеннях і означає «третій»: ложа «В», пункт «В» розділу 2. При цифровій нумерації вживається як додаткова диференційна ознака, коли ряд предметів має такий самий номер: 4-В клас, будинок 8-В тощо

Таблиця кодів[ред.ред. код]

Кодування Регістр Десятковий
код
16-ковий
код
Вісімковий
код
Двійковий код
Юнікод Велика 1042 0412 002022 00000100 00010010
Мала 1074 0432 002062 00000100 00110010
ISO 8859-5 Велика 178 B2 262 10110010
Мала 210 D2 322 11010010
KOI-8 Велика 247 F7 367 11110111
Мала 215 D7 327 11010111
Windows-1251 Велика 194 C2 302 11000010
Мала 226 E2 342 11100010

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]