Лісела (народ)
| Лісела | |
|---|---|
 Чоловіки лісела в традиційному селі. Початок ХХ століття | |
| Самоназва | ліеньйорот |
| Кількість | 14800 осіб |
| Ареал | Буру |
| Близькі до: | буруанці, амбелауанці, каєлі |
| Мова | лісела, індонезійська |
| Релігія | іслам, християнство, анімізм |
Лісела (індонез. Suku Lisela) — народність, що проживає в Індонезії на острові Буру (індонез. Pulau Buru), а також на деяких інших островах південної частини Молуккських островів (індонез. Kepulauan Maluku). Загальна чисельність близько 14800 осіб[1].
Діалектний варіант самоназви — ліеньйорот. Іноді фігурують в зарубіжних джерелах як «північні буруанці»[2].
Належать до східно-індонезійської антропологічної групи. З етнографічної точки зору споріднені з іншими корінними народами острова Буру. Рідною мовою народності є австронезійська мова лісела. За віросповіданням переважно мусульмани — суніти, проте зберігають досить сильні пережитки традиційних місцевих вірувань[2].
Розселення[ред. | ред. код]
Загальна чисельність станом на кінець 2000-х років становить близько 14 800 осіб. Абсолютна більшість проживає на острові Буру, невеликі громади є також на сусідніх з Буру островах Серам і Маніпа, а також на острові Амбон[1][2].
На Буру лісела проживають досить компактно на вузькій рівнинній смузі вздовж північного і північно-східного узбережжя аж до затоки Каєлі[1]. Становлять етнічну більшість у багатьох населених пунктах цієї частини острова, при тому, що їх частка в загальному населенні Буру становить трохи більш як 7%[3]. На острові Серам вони проживають на західному узбережжі, утворюючи три невеликі ізольовані ареали.
На початку голландської колонізації острова Буру — в середині XVII століття — значну частину лісела (насамперед, племінну знать) насильно переселили на східний край острова, де надалі вона стала однією зі складових у процесі етногенезу народності каєлі[4].
Мова[ред. | ред. код]
Рідною для народності є мова лісела, що належить до центрально-Молуккської гілки центрально-малайсько-полінезійських мов. В рамках мови виділяють два діалекти — власне, лісела, яким розмовляє більша частина народності, і тагаліса, який у вжитку в невеликої кількості жителів північно-східного узбережжя Буру[2].
У побуті більшість лісела використовує рідну мову досить активно, хоча простежується тенденція до її втрати — значно помітніша, ніж у споріднених з ними буруанців. Це обумовлено активнішими контактами лісела, які проживають у прибережних районах, з переселенцями, які від початку XX століття досить активно прибувають на Буру з інших частин Індонезії. У результаті народність поступово переходить на державну мову Індонезії — індонезійську або, меншою мірою, на амбонський діалект малайської мови, так званий мелаю амбон (індонез. Melayu Ambon) — досить поширений на Молуккських островах у ролі лінгва-франка (фактично являє собою спрощену індонезійську мову з тією чи іншою часткою місцевої лексики)[1][2].
Релігія[ред. | ред. код]
Більшість — майже дві третини — лісела є мусульманами-сунітами. Є невелика християнська громада — близько 5 % народності (переважно протестанти, однак представлені також католики і євангельські християни). Близько 30 % ідентифікують себе як прихильників традиційних місцевих вірувань. При цьому багато мусульман також зберігають значні пережитки цих вірувань. Це часто призводить до своєрідного тлумачення ісламських канонів і формування синкретичних культів і обрядів. Змішання ісламсько-язичницької обрядовості найбільш помітно проявляє себе під час весільних церемоній, що починаються, зазвичай, викупом нареченої з батьківського дому в повній відповідності до традиційного ритуалу мінта біні (індонез. minta bini) і завершуються колективною мусульманською молитвою[1].
Господарський уклад[ред. | ред. код]
Основне заняття лісела — землеробство. Традиційно представники цієї народності вирощують прянощі (гвоздику і мускатний горіх), каву, какао, кеш'ю. Виробляють копру з плодів кокосової пальми і ароматичні олії з пагонів евкаліптового дерева. Рибальством промишляє відносно невелика частина прибережних жителів. У міру економічної модернізації острова Буру зростає кількість лісела, які знаходять роботу в галузі промисловості, торгівлі і сфері послуг[1].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е Lisela. Joshua Project. Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 17 листопада 2014 року.
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр:|datepublished=(довідка) - ↑ а б в г д Simons, Gary F. and Charles D. Fennig (eds.). 2018. Ethnologue: Languages of the World, Twenty-first edition. Dallas, Texas: SIL International. Online version: Lisela. A language of Indonesia (англ.)
- ↑ Data Agregat Kependudukan per Kecamatan (PDF) (індонез.). Badan Pusat Statistik Provinsi Maluku. Архів оригіналу (PDF) за 19 серпня 2011. Процитовано 24 грудня 2013 року Дані щодо населення провінції Малуку по округах і районах на сайті Центрального статистичного агентства Індонезії
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр:|datepublished=(довідка) - ↑ Sharing the Earth, 2006, с. 144.
Література[ред. | ред. код]
- Thomas Reuter (editor). Sharing the Earth, Dividing the Land: Land and Territory in the Austronesian World. — Canberra : ANU E Press, 2006. — P. 244. — ISBN 9781920942700.