Максиміліан фон Шпеє

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Максиміліан фон Шпеє
Vonspee1.JPG
Народився 22 червня 1861(1861-06-22)[1]
Копенгаген, Данія, Королівство Данія[2]
Помер 8 грудня 1914(1914-12-08)[1] (53 роки)
South Atlantic Ocean[d]
Громадянство Flag of Germany.svg Німеччина
Діяльність офіцер ВМФ
Учасник Перша світова війна
Звання Admiral[d]

Максиміліан фон Шпеє[3] (нім. Maximilian Johannes Maria Hubert Reichsgraf von Spee; 22 червня 1861, Копенгаген — 8 грудня 1914, Південна Атлантика) — граф, віце-адмірал німецьких Імператорських військово-морських сил (нім. Kaiserliche Marine).

Біографія[ред.ред. код]

23 квітня 1878 поступив кадетом до Кайзерліхе Маріне. Служив лейтенантом[4] у Західноафриканській крейсерській ескадрі[5] (1884/85). Впродовж 1887—1888 командував портом у Німецькому Камеруні, але через хворобу повернувся до Німеччини. Після видужання служив на SMS Moltke, на SMS Deutschland потрапив у Китаї до Східно-Азійської ескадри[6]. Був першим офіцером на панцирному кораблі SMS Brandenburg у чині корветенкапітан. Після придушення Боксерського повстання 27 січня 1905 йому присвоєно чин капітана цур зеє[7] і він став командувати лінкором SMS Wittelsbach[de]. 27 січня 1908 присвоєне звання контр-адмірала і він став другим адміралом розвідувальних кораблів флоту відкритого моря[8]. У 1908/10 був начальником штабу керівництва Північного моря. Як флагман отримав 4 грудня 1912 командування над Східно-Азійською ескадрою. Кораблі базувались в китайському Ціндао і Рабаул (порт Сімпсон) у Меланезії. 15 листопада 1913 отримав звання віце-адмірала.

Війна[ред.ред. код]

Маршрут переходу через Тихий океан ескадри фон Шпеє
Вихід з Вальпараїсо кораблів ескадри фон Шпеє. 3 листопада 1914

Напередодні війни флагман «Scharnhorst», «Gneisenau» перебували далеко від своїх баз у Понпеї Мікронезії. Через загрозу нападу Імперського флот Японії і Королівського австралійського військово-морського флоту ескадра могла пливти до індійського океану чи у напрямку Південної Америки. Пересуваючись поміж островами Тихого океану фон Шпеє зібрав кораблі ескадри. Із знищенням німецької радіостанції на острові Яп[9] вони опинились відрізаними від командування. Допоміжні крейсери Cormoran, Prinz Eitel Friedrich, легкий крейсер Emden адмірал Фон Шпеє відіслав від ескадри для полювання за торговими кораблями Британії задля відвернення уваги від основних сил.

1 листопада 1914 біля міста Коронель[10] Чилі ескадра зустріла англійську 4 ескадру контр-адмірала Крістофера Кредока[11], вислану для їхнього пошуку. Адмірал Шпеє відтягував битву до часу, поки ввечері у променях вечірнього сонця силуети його кораблів не злились з контурами побережжя, у той час як силуети англійських кораблів добре виднілись на тлі моря. SMS Scharnhorst з 11 км стріляв по флагману, панцирному крейсеру HMS Good Hope (англ.), який затонув, отримавши 30-40 попадань. SMS Gneisenau потопив панцирний крейсер HMS Monmouth (англ.). Вдалось втекти легким крейсерам HMS Otranto, HMS Glasgow, що отримав пошкодження. Німецькі кораблі використали до половини боєзапасу, поділивши на стоянці порівну набої головного калібру.

Ескадра пройшла мис Горн і за незрозумілих до кінця обставин попливла до Фолклендських островів. На нараді 6 грудня фон Шпеє оголосив про намір атакувати Порт-Стенлі, проти чого виступив капітан «Gneisenau». Фон Шпеє сказав, що за його даними на островах відсутні ворожі кораблі і там можна поповнити запас вугілля, знищити важливу англійську радіостанцію. Деякі сучасні дослідники припускають, що англійська розвідка знала шифри німецького флоту і могла надати хибну інформацію-наказ про атаку островів. На підтвердження цього наводять факт, що англійські кораблі не блокували мис Горн, не патрулювали навколишні води, а зібрались лише ввечері 7 грудня у Порт-Стенлі.

Зранку 8 грудня ескадра фон Шпеє підійшла до Порт-Стенлі. Вислані вперед «Нюрнберг» і «Гнайсенау» з десантними командами, помітили у порті триногі мачти характерні виключно для британських важких кораблів. Німецька ескадра розвернулась від острова. Адмірал фон Шпеє не мав ілюзій. Зношені більш як на 25 % парові машини, механізми після 5-місячного походу через Тихий океан не дозволяли розвинути і так не надто велику максимальну швидкість. Панувала ясна погода і надії загубитись у морі не було. Тому флагман SMS Scharnhorst зайняв почесне місце в кінці строю, щоб першим прийняти бій. Перед ним йшов SMS Gneisenau, малі крейсери SMS Nürnberg, SMS Leipzig, SMS Dresden отримали наказ разосередитися і рятуватись самостійно. У погоню за ескадрою до 10.00 вийшли лінійні крейсери HMS Inflexible (англ.), HMS Invincible (англ.) (по 8×305 мм гармат), панцирні крейсери HMS Carnarvon[en], HMS Cornwall (англ.), HMS Kent (англ.), легкі крейсери HMS Glasgow (англ.), HMS Bristol (англ.), допоміжний крейсер Macedonia.

Епітафія адміралу фон Шпеє і його синам. Костел Св. Генріха. Кіль

«Inflexible», «Invincible», «Carnarvon» розпочали о 13:30 обстріл з великої відстані, на що «Scharnhorst» міг відповідати вогнем з двох гармат кормової башти. Два німецькі крейсери зосередили вогонь на «Invincible», який отримав 23 попадання. Після 15:00 «SMS Scharnhorst» отримав вирішальне попадання у корму, що зруйнувало каземати, башту головного калібру, призвело до значних втрат серед екіпажу, викликало велику пожежу. Близько 16:00 фон Шпеє передав на «Gneisenau» команду покинути флагманський корабель «Scharnhorst» і майже відразу його капітану Маеркеру: «Ви мали рацію». «Scharnhorst» розвернувся для торпедної атаки, але о 16.04 на ньому відбувся великий вибух, після чого він о 16:17 з екіпажем з 860 осіб та адміралом фон Шпеє пішов під воду. З німецької ескадри вдалось втекти лише малому крейсеру «Дрезден». Загалом загинуло 2200 німецьких моряків. На SMS «Nurnberg» загинув його син лейтенант Отто, на SMS «Gneisenau» інший син, лейтенант Генріх.

Вільгельм ІІ посмертно нагородив адмірала фон Шпеє Залізним Хрестом 1 класу.

Родина[ред.ред. код]

Максиміліан був четвертим сином графа Рудольфа фон Шпеє (1822—1881) і Фернанди Марії Софії з Тутайн (нім. Fernanda Maria Sophie Tutein) (1832—1913). У шлюбі з баронесою Маргаритою фон Остен-Закен (нім. Margareta von Osten-Sacken) (1867—1929) народились:

  • Отто фон Шпеє (10 липня 1890, Кіль — 8 грудня 1914)
  • Генріх фон Шпеє ((24 квітня 1893, Кіль — 8 грудня 1914)
  • Губерта фон Шпеє (11 липня 1894, Кіль — 18 вересня 1954, Бонн)

Пам'ять[ред.ред. код]

На честь адмірала Максиміліана фон Шпеє були названі кораблі:

Пам'ятні таблички в Чилі, Кілі, назви вулиць у 13 містах Німеччини.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

(нім.)

  • Siegfried Breyer: Großkampfschiffe 1905—1970. Bernard & Graefe, Koblenz 1990, ISBN 3-7637-5877-1.
  • Gerhard Koop, Klaus-Peter Schmolke: Die Panzerschiffe der Deutschland Klasse. Bernard & Graefe, Bonn 1993, ISBN 3-7637-5919-0 (нім.)
  • Gerhard Koop, Klaus-Peter Schmolke: Die Großen Kreuzer Von der Tann bis Hindenburg. Bernard & Graefe, Bonn 1998, ISBN 3-7637-5972-7 (нім.)
  • Werner Rahn: Spee, Maximilian Johannes Maria Hubert Reichsgraf von. // Neue Deutsche Biographie (NDB). Band 24, Duncker & Humblot, Berlin 2010, ISBN 978-3-428-11205-0 (нім.)
  • Gerhard Wiechmann (Hg.): Vom Auslandsdienst in Mexiko zur Seeschlacht von Coronel. Kapitän Karl von Schönberg. Reisetagebuch 1913—1914. Dr. Winkler Verlag, Bochum 2004, ISBN 3-89911-036-6 (нім.)

Посилання[ред.ред. код]