Малагасійці

Малагасійці
Регіон	Мадагаскар
Кількість	бл. 10,2 млн чол.
Названі на честь	Мадагаскар
Близькі до	Австронезійці, банту
Мова	малагасійська мова, французька мова
Релігія	традиційні вірування анімізму, тотемізму, 10 % — мусульмани-суніти, християнство
Малагасійці у Вікісховищі

Малагасійці (мальгаші, малагасі) — народ, основне населення острівної держави Мадагаскар.

Чисельність, субетноси та віра

Чисельність малагасійців на о. Мадагаскар — близько 22 млн чоловік; невеликі групи (по 2 тис. чоловік станом на  1987 рік) живуть також на Сейшельських та Коморських островах і у Франції.

Малагасійці поділяються на чимало субетнічних груп:

• меріна
• сіханака
• циміхеті
• антанкарана
• антаймуру
• бецілеу
• бара
• бецімісарака
• антаймуру
• антайсака
• махафалі
• сакалава
• везу

та інші. Розмовляють діалектами малагасійської мови, що належить до австронезійських мов.

Біля половини всіх малагасійців зберігають традиційні вірування, 10 % — мусульмани-суніти; решта сповідують християнство.

Історія

Етногенез малагасійців вивчений не до кінця. Вважається, що Мадагаскар заселяли вихідці з Індонезії двома самостійними хвилями — до ІІІ століття до н. е. і в 1-й половині 1-го тисячоліття н. е.

В VII—VIII століттях на західному узбережжі з'явилися араби та арабізовані банту (суахілі) зі Сходу Африки; приблизно у ІХ — Х століттях — араби з Аравійського півострову, в XVII—XVIII століттях — раби-африканці, і врешті з встановленням торгових стосунків, експансією, піратством та спробами колонізації — європейці (передовсім французи та британці).

У ХІІІ — XV століттях склалися основні сучасні субетноси малагасійців. Тоді ж виникли перші протодержави. З XVI століття одна з субетнічних груп — меріна помітно підсилилася, і на її базі починається централізація влади та земель інших племен, що завершилася на початку XIX століття створенням королівства Мадагаскар. Королівство було підкорено французами наприкінці XIX століття.

З 1960 року малагасійці розвиваються в незалежній республіці.

Традиційне господарство, суспільство і культура

Основа господарства — землеробство (головні культури — кава, ваніль, рис). Основна порода худоби — зебу. Дуже розвинуті ремесла. Розвивається промисловість.

Основа традиційної соціальної організації — сільська громада.

Традиційні вірування — культ сил природи і предків, розвинута система табу (фаді), обожнення правителя, його зв'язок з верховним божеством Занахарі.

Біля половини всіх малагасійців зберігають традиційні вірування, 10 % — мусульмани-суніти; решта сповідують християнство.

Література

• Мифологический словарь, М.: «Советская Энциклопедия», 1991 (рос.)
• Народы мира: Историко-этнографический справочник / Гл. ред. Ю. В. Бромлей. Ред. коллегия: С. А. Арутюнов, С. И. Брук, Т. А. Жданко и др. — М. : Сов. энциклопедия, 1988. — 624 с. (с. 275—277)
• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.

Посилання

• Мова малагасійців плато [Архівовано 6 лютого 2007 у Wayback Machine.] (та інші малагасійські діалекти, англ.)