Марселен Дебутен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Марселен Дебутен
Marcellin Gilbert Desboutin
Marcellin Desboutin self-portrait 1894.jpg
Автопортрет в похилому віці, літографія 1894 року.
При народженні Marcellin Gilbert Desboutin
Народження 26 серпня 1823(1823-08-26)
Серійї
Смерть 18 лютого 1902(1902-02-18) (78 років)
  Ніцца
Національність Франція Франція
Громадянство Франція
Жанр побутовий жанр, портрет
Навчання Колеж Станіслава в Парижі[d] і Національна вища школа красних мистецтв
Діяльність художник, письменник
Напрямок реалізм
Роки творчості 1844–1900
Вплив імпресіонізм
Твори Q17492504?, Q17493966? і Q17495149?
Нагороди
Кавалер ордена Почесного легіону
Премії Орден почесного легіону

Марселен Дебутен у Вікісховищі?

Марселен Дебутен (фр. Marcellin Gilbert Desboutin 26 серпня 1823 — 18 лютого 1902) — французький художник і графік 19 ст.

Життєпис[ред. | ред. код]

Майбутній художник походив з дворянської родини. Мати була баронеса Анна-Софі-Далі Фраж де Рошфор, а батько, Бартелемі Дебутен, офіцер корпуса гвардії, який охороняв французького короля Луї XVIII.

Хлопця відправили на навчання в колеж Станіслава, де той вивчав право. Але 1845 року молодий барон де Рошфор, як він підписувався, влаштувався в майстерню скульптора Луї-Жуля Ето в Школу красних мистецтв Парижа, а потім два роки працював в майстерні художника Тома Кутюра. По закінченні навчання створив освітню подорож країнами Західної Європи, відвідав Бельгію, Велику Британію, Нідерланди, Італію. До цього періоду належить знайомство з Едгаром Дега, сином паризького банкіра і художником. Останній мав родичів в Італії.

Володар непоганого спадку, він працював письменником, тим паче що в родині з боку матері теж був письменник і політик — Анрі Рошфор (1830—1913). 1854 року він узяв шлюб зі своєю першою дружиною. Частку життя провів на околиці Флоренції, де мав садибу Омбрелліно і де займався створенням текстів та гравіюванням, зібрав власну колекцію творів мистецтва.

Едуар Мане, «Портрет Марселена Дебутена», 1875 р. Сан-Пауло, Бразилія.

Після смерті першої дружини взяв шлюб вдруге і оженився на доньці простого італійського селянина. У другому шлюбі мав дев'ятеро дітей. 1872 року повернувся в Париж, де працював художником і графіком, намагаючись цим заробити на життя собі й родині. Брав участь в другій виставці імпресіоністів, куди подав сім власних картин та шість офортів. Серед знайомих цього періоду — художники Едуар Мане, Едгар Дега, П'єр Огюст Ренуар, письменник Еміль Золя. Багато працював художником-портретистом, створив низку графічних портретів своїх сучасників (Берта Морізо, Пюві де Шаванна, Едгара Дега та ін.) Власні портрети-офорти показував на виставках в Паризькому салоні. Сам позував для інших художників. Його портрет з собакою створив Едуар Мане. Він — чоловічий персонаж скандальної картини Едгара Дега Абсент поряд з акторкою Еллен Андре. В 50-річному віці через невдалу участь в ризикованих фінансових операціях збіднів і втратив частку майна.

На початку 1880-х рр. вперше відвідав місто Ніцца і перебрався туди з недешевого для життя Парижа. Ніцца стане постійним місцем життя і творчості. 1886 року створив п'ять офортів за картинами французького художника 18 століття Жана-Оноре Фрагонара, котрі посіли особливе місце в творчому спадку майстра.

Творчі зв'язки з Парижем не переривав, приїздив і брав участь в виставках (1889 року навіть отримав срібну медаль). Брав участь в створенні Національного товариства образотворчих мистецтв, на вистаки якого подавав власні твори щорічно. 1895 року йому дали Орден почесного легіону. Отриманий орден він пишно відзначив бенкетом в одному з паризьких ресторанів. Брав участь у Всесвітній виставці в Парижі 1900 року. Останні роки життя пройшли в Ніцці, де і помер.

Два його сини теж були художниками.

Графічні портрети сучасників[ред. | ред. код]

Вибрані твори[ред. | ред. код]

«Трударі моря», 1889 р.
  • «Портрет молодої пані», Музей Камбре
  • «Поль Дюран-Рюель», 1882
  • «Ежен Лабіш»
  • «Автопортрет», музей д'Орсе
  • «Мадам Новерра»
  • «Йосип Равель», батько композитора Моріса Равеля
  • «Мати Моріса Равеля»
  • «Адольф Віллет»
  • «Вуличний співак»
  • «Музика з волинкою»
  • «Едгар Дега за читанням»
  • «Художник Пюві де Шаван на тлі власної картини», гравюра

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Noël Clément-Janin, La Curieuse Vie de Marcellin Desboutin, peintre, graveur, poète, H. Floury, Paris, 1922
  • Bernard Duplaix, «Marcellin Desboutin Prince des Bohèmes», Les Imprimeries Réunies, Moulins-Yzeure 1985