Берта Морізо
| Берта Морізо | ||||
|---|---|---|---|---|
| Berthe Morisot | ||||
 | ||||
| Берта Морізо | ||||
| При народженні | фр. Berthe Marie Pauline Morisot | |||
| Народження |
14 січня 1841 Бурж | |||
| Смерть | 2 березня 1895 (54 роки) | |||
|
Париж (грип) | ||||
| Поховання | ||||
| Національність |
 Франція | |||
| Країна |
Франція | |||
| Жанр | портретний живописd[1] і пейзаж[1] | |||
| Навчання | Каміль Коро | |||
| Діяльність | художниця, рисувальниця, гравірувальниця, літограф, мисткиня | |||
| Напрямок | імпресіонізм | |||
| Роки творчості | 1858[2] — 1895[2]–1895[2] | |||
| Вчитель | Joseph Guichardd і Каміль Коро | |||
| Твори | The Port at Lorientd, The Cradled, The Psyche mirrord і Eugène Manet on Isle of Wightd | |||
| Батько | Edmé Tiburce Morisotd | |||
| Мати | Marie Joséphine Cornélie Thomasd | |||
| У шлюбі з | Eugène Manetd | |||
| Діти (1) | Julie Manetd | |||
| Брати, сестри | Edma Morisotd і Yves Elisabeth Morisotd | |||
| Родичі | Léon Poirierd, Jean Henri Maynield[3] і Едуар Мане | |||
|
| ||||
 Берта Морізо у Вікісховищі | ||||
Берта Морізо (фр. Berthe Morisot; 14 січня 1841, Бурж — 2 березня 1895, Париж) — французька художниця, гравірувальниця та літографка, що входила до кола імпресіоністів.
Входить до Поверху спадщини Джуді Чикаго.
Біографія[ред. | ред. код]
Народилася 14 січня 1841 року в місті Бурж, департамент Шер, в заможній родині з багатими культурними традиціями, до якої належав, зокрема, майстер стилю рококо Жан-Оноре Фраґонар, чиє мистецтво вплинуло на багато поколінь художників. У 20 років Берта зустрілася зі авторитетним ландшафтним живописцем Камілем Коро. Згодом вона та її сестра Едма Морізо́ стануть художницями. Її родина, після того як Берта визначилася з вибором професії, не перешкоджала її кар'єрі. Коро давав Берті та її сестрі Едмі приватні уроки живопису і познайомив їх з іншими живописцями; однак сестра залишила живопис незабаром після вступу в шлюб в 1869 році з морським офіцером Адольфом Понтійоном. Незважаючи на переїзд у Бретань, Едма морально підтримувала роботу сестри, їхні родини завжди залишалися в теплих стосунках.
1864 року Берта Морізо вперше виставила свої картини на одній з найпрестижніших художніх виставок Франції — Паризькому салоні, офіційній щорічній експозиції паризької Академії витончених мистецтв. Першими роботами, виставленими Морізо в рамках Паризького салону, були два пейзажі. Її роботи відбиралися для участі в шести Паризьких салонах поспіль, поки 1874 року вона не долучилася до групи «відхилених» імпресіоністів, створеної Сезанном, Дега, Моне, Піссарро, Ренуаром та Сіслеєм, і взяла участь в їхній першій виставці в студії фотографа Надара.
Того ж таки 1864 року Берта одружилася з Еженом Мане, братом художника-імпресіоніста Едуара Мане. Народила дочку Жулі Мане. Морізо мала тісні дружні стосунки з Едуаром Мане (на думку істориків, суто платонічного характеру). Ще на початку їхнього знайомства Едуар Мане звернувся до Морізо з проханням бути натурницею для його робіт, що було доволі незвично. Адже раніше натурницями ставали переважно біднячки, які нерідко були й коханками художників. Проте в останні десятиліття XIX ст. ситуація дещо змінилася, художники дедалі частіше працювали зі своїми родичами, родичками чи друзями. Аби зберігати необхідну відстань у стосунках, Морізо позувала Едуарові Мане лише в присутності своєї матері Марії Корнелії Тома. Загалом Мане відобразив Морізо на 11 олійних полотнах та на одній акварелі.
1892 року Берта Морізо мала першу персональну виставку в галереї «Буссо-е-Валадон», що відкрилася через кілька місяців після смерті її чоловіка. Дочкою Жулі після його смерті опікувалися Стефан Малларме та Огюст Ренуар, який навчав її живопису.
У лютому 1895 року Берта Морізо занедужала, 2 березня 1895 року померла від пневмонії. Більшість своїх полотен вона заповідала друзям-художникам: Дега, Моне та Ренуарові. Похована в склепі Мане на цвинтарі Пассі. На надгробку скромний напис: «Берта Морізо, вдова Ежена Мане».
У галереї Поль Дюран-Рюеля з нагоди першої річниці смерті Берти Морізо було організовано ретроспективу, на якій було представлено 394 твори художниці (олійні полотна, малюнки, акварелі).
Вибрані полотна[ред. | ред. код]
-
«Гавань у Лор'яні», (1869)
-
«Колиска», (1872)
-
«Жінка та дитина на балконі», (1872)
-
«Читання», (1873)
-
«Полювання на метеликів», (1874)
-
«Ежен Мане на острові Вайт», (1875)
-
«Психея», (1876)
-
«Літній день», (1879)
,_1872.jpg)
Література[ред. | ред. код]
- Dominique Bona: Berthe Morisot, Le Secret de la femme en noir. Le Livre de Poche, 2002, ISBN 2-253-15347-8.
- Bernard Denvir: The Chronicle of Impressionism: An Intimate Diary of the Lives and World of the Great Artists. Thames & Hudson, London 2000, OCLC 43339405.
- Anne Higonnet: Berthe Morisot. University of California Press, Berkeley 1995, ISBN 0-520-20156-6.
- Ingrid Pfeiffer und Max Hollein (Hrsg.): Impressionistinnen. Berthe Morisot, Mary Cassatt, Eva Gonzalès, Marie Bracquemond. Ausstellungskatalog. Hatje Cantz, Ostfieldern 2008, ISBN 978-3-7757-2078-6.
- Jane Turner: From Monet to Cézanne: late 19th-century French artists. Grove Art. St Martin's Press, New York 2000, ISBN 0-312-22971-2.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б https://www.barnesfoundation.org/whats-on/morisot
- ↑ а б в RKDartists
- ↑ Geminate — 2000.
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Берта Морізо |
- WebMuseum, Paris — твори Морізо [Архівовано 3 жовтня 2008 у Wayback Machine.]
