Марта Аргеріх

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Марта Аргеріх
ісп. Martha Argerich
Martha argerich photo (cropped).jpg
Основна інформація
Дата народження 5 червня 1941(1941-06-05)[1][2][…] (81 рік)
Місце народження Буенос-Айрес, Аргентина[4][5]
Роки активності 1945 — тепер. час
Громадянство Аргентина[5]
Професії піаністка
Вчителі Vincenzo Scaramuzzad[5], Friedrich Guldad і Артуро Бенедетті Мікеланджелі
Жанри класична музика
Нагороди
Q: Цитати у Вікіцитатах
CMNS: Файли у Вікісховищі

Марта Аргеріх (інакше — Аргеріч, ісп. Martha Argerich; нар. 5 червня 1941, Буенос-Айрес, Аргентина) — аргентинсько-швейцарська піаністка.

Біографія[ред. | ред. код]

По материнській лінії походить з єврейської родини, чиї батьки емігрували з царської Росії від погромів до Аргентини і при підтримці Єврейського колонізаційного товариства оселилися в одній з колоній барона Моріса де Гірша. Батько і мати Маргарити Агеріх були активістами соціалістичної партії[6].

Марта почала грати в три роки, публічно дебютувала виконанням концерту Моцарта у 8-ми річному віці. 1955 року родина переїхала до Європи, вчилася у Артуро Бенедетті Мікеланджелі, Штефана Ашкеназі.

1957 року стала переможницею Женевського міжнародного музичного конкурсу й міжнародного конкурсу піаністів імені Бузоні; 1965 року — переможницею міжнародного конкурсу піаністів імені Шопена у Варшаві. 2005 року — лауреатка премії Греммі за найкраще виконання камерної музики (разом з Михайлом Плетньовим), в 2006 — за найкраще інструментальне виконання з оркестром (з Клаудіо Аббадо і Малерівським камерним оркестром). Визнана гідною Імператорської Премії Японії (2005). Про неї знято документальний фільм Жоржа Гашо «Марта Аргерич: Нічна розмова» (2002)[7].

Її репертуар охоплює широке коло композиторів від Й. С. Баха до Шнітке, проте переважають автори-романтики (Шопен, Шуман). Виступала також в ансамблях з Ґідоном Кремером, М.Майським та іншими.

Відзнаки та премії[ред. | ред. код]

  • За великі заслуги у сфері культури почесна громадянка міста Лугано (2010).

Особисте життя[ред. | ред. код]

Аргеріх була одружена тричі. Від першого шлюбу з композитором Чен Лянг Шенгом (кит. 陈亮声) має дочку Ліду[es], скрипальку. У 1969—1973 роках Аргеріх була одружена зі швейцарським диригентом Шарлем Дютуа[en], від якого має дочку Анні Дютуа, акторку і журналістку. У 1970-х Аргеріх була одружена з піаністом Стівеном Ковачевичем[en]. Від нього має дочку Стефані, кінорежисерку і продюсерку, яка 2012 року випустила документальний біографічний фільм про свою матір Bloody Daughter. Разом з другим і третім колишніми чоловіками Аргеріх продовжує виступати разом.

З 1954 року Аргеріх мешкає у Європі. Жила у Бельгії, Швейцарії, громадянство якої має, і Франції.

1990 року у Аргеріх біло діагностовано меланому. Після лікування рак перейшов у стадію ремісії, але 1995 року був рецидив. Після експериментального лікування у США хвороба знаходиться у стадії ремісії донині.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. Concerts, Biography & News — 1922.
  3. SNAC — 2010.
  4. Deutsche Nationalbibliothek, Staatsbibliothek zu Berlin, Bayerische Staatsbibliothek et al. Record #123997631 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  5. а б в https://www.francemusique.fr/personne/martha-argerich
  6. Jean-Pierre Thiollet, 88 notes pour piano solo, «Solo nec plus ultra», Neva Editions, 2015, 50. ISBN 978 2 3505 5192 0.
  7. Архівована копія. Архів оригіналу за 19 жовтня 2019. Процитовано 27 червня 2008. 

Посилання[ред. | ред. код]