Перейти до вмісту

Марта Веллс

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Марта Веллс
Ім'я при народженніангл. Martha Susan Wells[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Народилася1 вересня 1964(1964-09-01)[2][3][…] (61 рік) Редагувати інформацію у Вікіданих
Форт-Верт, Техас, США[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна США Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьписьменниця-романістка, письменниця наукової фантастики, письменниця Редагувати інформацію у Вікіданих
Сфера роботилітература[4], Література США[4], літературна діяльністьd[4], літературний твір у жанрі фентезі[4], наукова фантастика[4] і науково-фантастична літератураd[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materТехаський університет A&Md[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мованглійська[5][4][6] Редагувати інформацію у Вікіданих
Magnum opusЩоденники вбивцебота, Books of the Raksurad і Ile-Riend Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди

премія Неб'юла за найкращу повість (2018)

Премія «Локус» за найкращу повість (2018)

Премія Г'юґо за найкращу повість (2018)

Премія «Локус» за найкращу повість (2019)

Премія Г'юґо за найкращу повість (2019)

Премія Неб'юла за найкращий роман (2021)

Премія «Локус» за найкращий науково-фантастичний роман (2021)

Премія «Г'юґо» за найкращий роман (2021)

Премія «Г'юго» за найкращу серіюd (2021)

Премія «Локус» за найкращий науково-фантастичний роман (2024)

Премія Жулі Верланже (2020)

Премія «Локус» за найкращий фентезійний роман (2024)

Премія «Локус» за найкращу повість (2022)

Премія Боба Морана за найкращий іноземний романd (2020)

Сайт: marthawells.com Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Марта Веллс у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Марта Веллс (англ. Martha Susan Wells, нар. 1 вересня 1964)[7] — американська письменниця-фантастка, яка опублікувала низку фентезійних романів, романів для підлітків, оповідань та науково-фантастичних есе на теми фентезі та наукової фантастики. Її романи перекладені дванадцятьма мовами[8].

Нагороджена чотирма преміями Г'юго, двома преміями Неб'юла та трьома преміями Локус за науково-фантастичну серію «Щоденники вбивцебота». Також відома своїми фантастичними серіями Ile-Rien і The Books of the Raksura. Веллс відзначають за складні, реалістично деталізовані суспільства, які вона створює; це часто приписують її академічному досвіду в антропології[9][10].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Марта Веллс народилася 1964 року в Форт-Верті, штат Техас (США) та здобула освітній ступінь бакалавра з антропології в Техаському університеті A&M[7]. Вона проживає в Коледж-Стейшн, Техас зі своїм чоловіком. Письменниця була залучена до фандому SF/F у коледжі та була головою AggieCon 17[11]. У травні 2023 року в неї виявили рак молочної залози[12].

Кар'єра

[ред. | ред. код]

Як письменник-початківець Веллс відвідувала багато місцевих письменницьких семінарів і конгресів, у тому числі Турецьку міську майстерню письменника в якій викладав Брюс Стерлінг[13]. Вона також проводила майстер-класи з письма на ArmadilloCon, WorldCon, ApolloCon та Writespace Houston[14] і була гостем спеціального семінару на FenCon у 2018 році[15].

Її перший опублікований роман «Стихія вогню» (1993) відібрали до нагородження меморіальною премією імені Комптона Крука того року та він посів друге місце меморіальної премії імені Вільяма Кроуфорда 1994 року. Її другий роман «Місто кісток» (1995), отримав огляд із зірочками від Publishers Weekly та рецензію з чорним діамантом від Kirkus Reviews, і одержав у 1995 році в Локусі Recommended Reading List для фентезі. Її третій роман «Смерть некроманта» (1998) був номінований на премію Неб'юла.[16] «Стихія вогню» та «Смерть некроманта» є окремими романами, дія яких відбувається в країні Іль-Рієн, яка також є місцем дії трилогії «Падіння Іль-Рієну»: «Мисливці за чарівниками» (2003), «Кораблі» «Повітря» (2004), «Брама богів» (2005). Її четвертим романом стало окреме фентезі «Колесо нескінченності». У 2006 році Марта Веллс випустила перероблене видання The Element of Fire[17].

Веллс написала англ. Tie-in, зокрема Reliquary та Entanglement, дія яких відбувається у всесвіті Зоряна брама: Атлантида, «Archaeology 101», а також новелу, засновану на Зоряній брамі SG-1 для номера 8 (січень/лютий 2006) офіційного журналу Stargate Magazine, і романи «Зоряні війни та Імперія та повстання: Вістря бритви»[18].

Серед її оповідань у жанрі фентезі, «Донька Поттера» в антології «Елементаль» (2006), була обрана для публікації в «Найкращому фентезі року № 7» (2007)[19]. У цій історії є один із головних героїв «Стихії вогню». Три оповідання-приквели до трилогії «Падіння Іль-Рієну» були опубліковані в журналі Black Gate Magazine у 2007[20][21] та 2008 роках[22].

Найтривалішою фентезійною серією Веллс є «Книги раксури», яка включала п'ять романів і дві збірки короткої прози, опубліковані Night Shade Books: «Хмарні дороги» (2011), «Зміїне море» (2012), «Глибини сирен» (2012), Stories of the Raksura Vol 1: The Falling World & The Tale of Indigo and Cloud (2014), Stories of the Raksura Vol 2: The Dead City & The Dark Earth Below (2015), The Edge of Worlds (2016) і The Гавані Сонця (2017). Серія була номінована на премію Г'юго у 2018 році[23], а «Край світів» був рецензований у The New York Times[24].

Веллс написала два фентезійні романи для молоді Emilie and the Hollow World та Emilie and the Sky World були опубліковані Angry Robot/Strange Chemistry у 2013 та 2014 роках[25].

Марта Веллс обиралася головою Всесвітньої фентезі-конвенції у 2017 році[26], де вона виступила з промовою під назвою «Unbury the Future»[27] про маргіналізованих творців в історії наукової фантастики та фентезі, кіно та інших ЗМІ, а також навмисне применшення інформації про існування тих творців. Виступ був добре сприйнятий і викликав широке обговорення[28].

Протягом 2018 року Веллс була керівницею сюжетної групи та провідним сценаристом нового доповнення Dominaria до карткової гри Magic: The Gathering[29].

У травні 2018 року повість «Всі системи: небезпека» з її серії «Щоденники вбивцебота» посіла 8-ме місце в списку аудіобестселерів The New York Times[30]. Книга отримала премію «Неб'юла» 2017 року за найкращу повість[31], премію Г'юго 2018 року за найкращу повість[32], премію Локус 2018 року за найкращу повість[33] та премію Алекс Американської бібліотечної асоціації[34], а також книга була номінована на меморіальну премію імені Філіпа К. Діка 2017 року.[35] Серію продовжили повісті «Штучний стан» (2018), «Нестандартний протокол» (2018) та «Стратегія відходу» (2018)[36]; оповідання «Обов'язково» (2018)[37] і роман «Мережевий ефект» (2020), який увійшов до списку бестселерів The New York Times.[38] 26 квітня 2021 року видавництво Tor.com оголосило, що вони підписали угоду з Веллс на публікацію шести книг, включаючи ще три «Щоденники вбивцебота».[39][40]

2021 року авторка повідомила про розробку телесеріалу на основі «Щоденників вбивцебота»[41]. Після затвердження проєкту Apple TV+, Веллс стала його консультуючою продюсеркою[42]. Серіал вийшов 2025 року.

У вересні 2022 року Tor Book поділився обкладинкою «Короля відьом» — нового роману Веллс, який побачив світ 30 травня 2023 року. Тор описував книгу як історію «влади та дружби, довіри та зради та сімей, які ми обираємо»[43].

Нагороди та номінації

[ред. | ред. код]
Рік Робота Нагорода Категорія Результат Прим.
1994 Стихія Вогню Премія Комптона Крука Номінація
Премія Кроуфорда Номінація
1998 Смерть Некроманта Премія «Неб'юла» Найкращий роман Номінація [44]
2002 Смерть некроманта (французьке видання) Премія Imaginales Номінація
2004 Стихія вогню (видання французькою мовою) Номінація
2018 Книги Раксура Премія Г'юго Краща серія Номінація [45]
Всі системи: небезпека Премія Алекс Перемога [46]
Премія «Г'юго» Найкраща повість Перемога [32]
Премія Локус Найкраща повість Перемога [33]
Премія «Неб'юла» Найкраща повість Перемога [31]
Премія Філіпа К. Діка Номінація [47]
Нагорода рецензентів Romantic Times Найкращий науково-фантастичний роман Номінація
2019 Стратегія відходу Премія BSFA Найкраща коротка художня література Номінація [48]
Штучний стан Премія Г'юго Найкраща повість [a] Перемога [50]
Премія «Локус» Найкраща повість [b] Перемога [51]
Премія «Неб'юла» Найкраща повість Номінація [52]
2021 Мережевий ефект Премія Г'юго Найкращий роман Перемога [53]
Премія «Локус» Найкращий науково-фантастичний роман Перемога [54]
Премія «Неб'юла» Найкращий роман Перемога [55]
Щоденники вбивцебота Премія Г'юго Найкраща серія Перемога [53]
2023 Король відьом Премія «Дракон» Найкращий фантастичний роман Перемога [56]
  • Рекомендований список Locus у 1994 році для The Element of Fire.
  • Рекомендований список Locus у 1995 році для City of Bones.
  • Марта Веллс відмовилася від входження до фіналу премії «Неб'юла» в категорії «Найкраща повість» за «Телеметрію втікачів» на церемонії вручення премії 2021 року[57], мотивуючи це тим, що «Щоденники вбивцебота» вже виграли дві «Неб'юли» (за найкращу новелу та за найкращий роман), і це місце буде більш корисним для іншого письменника. Ця відмова дозволила двом іншим новелам потрапити до бюлетеня 2021 року[58]. Того року Веллс також відхилила номінацію на премію Г'юго за Телеметрію втікача[59].
  • 19 жовтня 2022 року Веллс обрали членкою Техаської літературної зали слави[60].

За переклади

[ред. | ред. код]
  • Номінація Journal d'un AssaSynth, tomes 1 à 4 (переклад Матильди Монтьє) премії Grand Prix de l'Imaginaire 2020 у категорії «Іноземні видання»[61].
  • Номінація Tagebuch eines Killerbots (Омнібус щоденників вбивцебота) за найкращий іноземний роман, опублікований німецькою мовою, і за роботу перекладача Франка Бемерта за найкращий переклад у курдській премії Laßwitz Preis 2020[62].
  • The Murderbot Diaries, Books 1–4 (переклад Наоя Накахара) премії Сейун у категорії «Найкращий перекладений роман»[63].
  • Перемога Sistemas críticos (переклад Карли Баталлер Еструх) у премії Ignotus у категорії «Найкраще іноземне оповідання»[64].
  • Перемога Journal d'un AssaSynth, томи 1 à 4 (переклад Матильди Монтьє) у 2020 році Prix Bob Morane у категорії Romans étrangers[65].
  • Мережевий ефект (переклад Франка Бьомерта) був фіналістом Kurd Laßwitz Preis 2022 за найкращу фантастику в німецькому перекладі[66].
  • Мережевий ефект (переклад Наоя Накахара) — фіналіст премії Сейун у категорії міжнародної літератури[67].

Опубліковані літературні твори

[ред. | ред. код]

Окремі фантастичні романи

[ред. | ред. код]

Іль-Рієн

[ред. | ред. код]

Наведено в порядку внутрішньої хронології, а не за роком видання.

Книги Раксура

[ред. | ред. код]
Оповідання
  • «Лісовий хлопчик» (2009) — приквел до «Хмарних доріг». У збірці Оповідання раксури Т. 1.
  • «The Almost Last Voyage of the Wind-ship Escarpment» (2011) — дія відбувається в тому ж світі. У збірці Оповідання раксури Т. 2.
  • «Адаптація» (2012) — приквел до «Хмарних доріг». У збірці Оповідання раксури Т. 1.
  • «Мімезис» (2013) — в антології Друга половина неба (2013, ISBN 9781936460441) і в збірці «Оповідання раксури», том 2.
  • «Урок торгівлі» (2013) — у збірці «Оповідання раксури», том 1
  • «Birthright» (2017) — в антології Mech: Age of Steel (2013, ISBN 9781941987858)

Емілі

[ред. | ред. код]

Молодіжне фентезі

Зоряні війни

[ред. | ред. код]
  • Імперія та повстання: Лезо бритви (2013, ISBN 978-0-345-54524-4)
  • «Втеча Беспіна» Імперія завдає удару у відповідь: з певної точки зору (2020, ISBN 978-0345-51147-8)

Зоряні ворота Всесвіт

[ред. | ред. код]

Щоденники вбивцебота

[ред. | ред. код]
Докладніше: Щоденники вбивцебота

Серія наукової фантастики:

Інші оповідання

[ред. | ред. код]
  • «Колючки» (1995, Realms of Fantasy)
  • «Погані ліки» (1997, Realms of Fantasy)
  • «Вовча ніч» (2006, Lone Star Stories[80])
  • «Віддзеркалення» (2007, журнал Black Gate Magazine)
  • «Святі місця» (2007, журнал Black Gate)
  • «Будинки мертвих» (2008, журнал Black Gate)
  • «Revenants» (2012, в антології Tales of the Emerald Serpent)
  • «Вогняна душа» (2014, в антології Tales of the Emerald Serpent II: A Knight in the Silk Purse)
  • «The Dark Gates» (2015, в антології "Боги Лавкрафта ")
  • «Застарілість» перенесе нас у краще місце (2020, ISBN 978-159591-028-8)
  • «Соляна відьма» (2020, Uncanny Magazine)

Нехудожні книги

[ред. | ред. код]
  • «Don't Make Me Tonthe You: John Crichton and D'Argo and the Dysfunctional Buddy Relationship» (2005, Farscape Forever, ISBN 1-932100-61-X)
  • « Невілл Лонгботтом: Герой з тисячею облич» (2006, «Карта світу Гаррі Поттера», ISBN 1-932100-59-8)
  • «Донна Ноубл рятує Всесвіт» (2012, Chicks Unravel Time: Women Journey Through Every Season of Doctor Who, ISBN 9781935234128)
  • «Життя менш звичайне: навколишнє середовище, магічні системи та нелюди» (2014, Путівник з магії Кобольда,ISBN 978-1936781287)
  • «Злети та падіння довгої кар'єри» (2019, The Writer's Book of Doubt, ISBN 978-0648334224)

Українські переклади

[ред. | ред. код]
  • Король відьом / пер. С. Зубченка. — Харків : Жорж, 2024. — 416 с. — ISBN 978-617-8287-29-0.

Щоденники вбивцебота

[ред. | ред. код]

Коментарі

[ред. | ред. код]
  1. ↑ "Rogue Protocol" і "Exit Strategy" також увійшли до попереднього короткого списку, але Веллс відмовився від номінацій.[49]
  2. ↑ «Rogue Protocol» також увійшов до короткого списку нагороди.[51]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г http://locusmag.com/2018/08/martha-wells-unburied-future/
  2. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #134177134 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. ↑ Internet Speculative Fiction Database — 1995.
  4. ↑ а б в г д е ж Чеська національна авторитетна база даних
  5. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  6. ↑ CONOR.Sl
  7. ↑ а б Martha Wells: Unburied Future. Locus Online. 13 серпня 2018.
  8. ↑ Martha Wells – Bibliography. official site. Процитовано 2 грудня 2018.
  9. ↑ Shaun Farrell interviews Martha Wells for Far Sector SFFH March 2006. www.farsector.com. Архів оригіналу за 28 травня 2019. Процитовано 16 листопада 2023.
  10. ↑ ActuSF Interview with Martha Wells.
  11. ↑ AggieCon XVII Program exerpt. cepheids.org (англ.). Архів оригіналу за 25 липня 2011. Процитовано 2 грудня 2018.
  12. ↑ Lots of Travel, plus Cancer. marthawells.dreamwidth.org (англ.). Процитовано 11 серпня 2023.
  13. ↑ Re:Fiction (19 вересня 2017). Interview with Martha Wells. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 16 листопада 2023.
  14. ↑ Writers' Family Reunion. Writespace Writing Center. Архів оригіналу за 12 червня 2018.
  15. ↑ FenCon XV – September 21–23, 2018. www.fencon.org.
  16. ↑ The Locus Index to SF Awards Index. Locus. Архів оригіналу за 3 грудня 2008. Процитовано 25 червня 2018.
  17. ↑ The Element of Fire by Martha Wells. official site. Процитовано 2 грудня 2018.
  18. ↑ Media Tie-ins. MarthaWells.com.
  19. ↑ Hartwell, David G., ред. (2007). Year's best fantasy 7 (вид. 1st). San Francisco: Tachyon Publications. ISBN 9781892391506. OCLC 153153135.
  20. ↑ Table of Contents. Black Gate (10).
  21. ↑ Table of Contents. Black Gate (11).
  22. ↑ Table of Contents. Black Gate (12).
  23. ↑ Press Release: WorldCon 76 Announces 2018 Hugo Award Finalists.
  24. ↑ Jemisin, N. K. (19 квітня 2016). Otherworldy: The Latest in Science Fiction and Fantasy. The New York Times. Процитовано 25 червня 2018.
  25. ↑ Young Adult Fantasy by Martha Wells. MarthaWells.com.
  26. ↑ World Fantasy 2017 – An annual gathering and reunion of professionals, collectors, and others interested in the field of light and dark fantasy art and literature. wfc2017.org. Архів оригіналу за 7 березня 2018. Процитовано 22 лютого 2018.
  27. ↑ 'Unbury the Future': Martha Wells' Full Speech from the 2017 World Fantasy Awards. 7 листопада 2017.
  28. ↑ World Fantasy Con 2017: A Mixed Montage.
  29. ↑ Whitbrook, James. Scifi Author Martha Wells Is Bringing Magic: The Gathering Back to Where It All Began. io9. Процитовано 14 лютого 2018.
  30. ↑ Audio Fiction Books Bestsellers. The New York Times. 1 травня 2018. Процитовано 19 червня 2019.
  31. ↑ а б All Systems Red. Nebula Awards. Архів оригіналу за 20 травня 2018. Процитовано 20 травня 2018.
  32. ↑ а б 2018 Hugo Awards. Hugo Awards. 15 березня 2018. Архів оригіналу за 2 квітня 2018. Процитовано 20 серпня 2018.
  33. ↑ а б 2018 Locus Awards Winners. Locus. 23 червня 2018.
  34. ↑ American Library Association announces 2018 youth media award winners. American Library Association. 12 лютого 2018. Архів оригіналу за 13 лютого 2018. Процитовано 9 травня 2018.
  35. ↑ Philip K. Dick Award Nominees Announced. Philip K. Dick Award. 11 січня 2018. Архів оригіналу за 20 березня 2018. Процитовано 9 травня 2018.
  36. ↑ Ghosts, Robots, and Monsters: A Round-up of New Sci-Fi and Fantasy. The New York Times. 30 листопада 2018. Процитовано 6 травня 2020.
  37. ↑ The Future of Work: 'Compulsory' by Martha Wells. Wired. 17 грудня 2018. Процитовано 4 лютого 2019.
  38. ↑ Harris, Lee (11 березня 2019). Murderbot Will Return in...Network Effect. Tor.com. Процитовано 12 березня 2019.
  39. ↑ Templeton, Molly (26 квітня 2021). 'Tordotcom Publishing Acquires Six Martha Wells Books—Including Three Murderbot Diaries'. Tor.com. Процитовано 26 квітня 2021.
  40. ↑ Pedersen, Erik (25 квітня 2021). How 'Murderbot Diaries' author Martha Wells overcame a career in crisis to create the killer series. Orange County Register (амер.). Процитовано 28 травня 2022.
  41. ↑ Pedersen, Erik (25 квітня 2021). How ‘Murderbot Diaries’ author Martha Wells overcame a career in crisis to create the killer series. Orange County Register (амер.). Процитовано 7 серпня 2025.
  42. ↑ Andreeva, Nellie (14 грудня 2023). Alexander Skarsgård Stars In ‘Murderbot’ Sci-Fi Series Ordered By Apple From Chris & Paul Weitz. Deadline (амер.). Процитовано 7 серпня 2025.
  43. ↑ Tor.com (21 вересня 2022). Revealing Witch King, Murderbot Author Martha Wells’ New Epic Fantasy. Tor.com (англ.). Процитовано 16 листопада 2022.
  44. ↑ 1998 Nebula Awards.
  45. ↑ 2018 Hugo and Campbell Award Finalists. Locus. 31 березня 2018.
  46. ↑ American Library Association announces 2018 youth media award winners. American Library Association (англ.). 19 лютого 2018. Процитовано 25 листопада 2018.
  47. ↑ Philip K. Dick Award Nominees Announced.
  48. ↑ Awards Shortlist. Архів оригіналу за 18 липня 2019. Процитовано 16 листопада 2023.
  49. ↑ 2019 Hugo Results (PDF).
  50. ↑ 2019 Hugo Award Finalists Announced. Tor.com. 2 квітня 2019. Процитовано 3 квітня 2019.
  51. ↑ а б 2019 Locus Awards Winners. Locus. 29 червня 2019.
  52. ↑ Announcing the 2018 Nebula Award Finalists. Tor.com. 20 лютого 2019. Процитовано 13 березня 2019.
  53. ↑ а б Martha Wells Awards. Science Fiction Awards Database. Locus Science Fiction Foundation. Процитовано 19 грудня 2021.
  54. ↑ 2021 Locus Awards Winners. Locus. 26 червня 2021.
  55. ↑ SFWA Announces the 56th Annual Nebula Award® Winners. The Nebula Awards® (амер.). 5 червня 2021. Процитовано 5 червня 2021.
  56. ↑ 2023 Dragon Awards.
  57. ↑ SFWA Announces Nebula Award Finalists. 8 березня 2022.
  58. ↑ The Nebula Nomination Decline.
  59. ↑ 2022 Hugo, Lodestar and Astounding Awards (PDF).
  60. ↑ Texas Literary Hall of Fame. TCU Library. 19 жовтня 2022.
  61. ↑ Grand Prix de l'Imaginaire 2020.
  62. ↑ 2020 Kurd Laßwitz Preis.
  63. ↑ 2020 Seiun Awards Nominees. Locus. 7 травня 2020.
  64. ↑ Ignotus 2020 Awards for the best Science Fiction, Fantasy and Horror in Spain. File770. 16 листопада 2020.
  65. ↑ Prix Bob Morane 2020. File770. September 2020.
  66. ↑ Kurd Laßwitz Preis 2022 Finalists. 20 березня 2022.
  67. ↑ 2022 Seiun Award Nominees. File770. 15 травня 2022.
  68. ↑ 📕Щоденники вбивцебота. Книга 1. Всі системи: небезпека- Марта Веллс| Інтернет-книгарня видавництва Фабула. fabulabook.com (ua) . Процитовано 28 квітня 2025.
  69. ↑ Holloway, Samantha. Book review by Samantha Holloway: All Systems Red (The Murderbot Diaries). New York Journal of Books. Архів оригіналу за 6 жовтня 2022. Процитовано 10 квітня 2018.
  70. ↑ Fiction Book Review: All Systems Red by Martha Wells. Publishers Weekly. 2 травня 2017. Процитовано 10 квітня 2018.
  71. ↑ Sheehan, Jason (27 січня 2019). Sulky, Cynical 'Murderbot' Is One of Sci-Fi's Most Human Characters. NPR. Процитовано 24 липня 2019.
  72. ↑ 📕Щоденники вбивцебота. Книга 2. Штучний стан- Марта Веллс| Інтернет-книгарня видавництва Фабула. fabulabook.com (ua) . Процитовано 28 квітня 2025.
  73. ↑ 📕Щоденники вбивцебота. Нестандартний протокол. Книга 3 - Марта Веллс| Інтернет-книгарня видавництва Фабула. fabulabook.com (ua) . Процитовано 28 квітня 2025.
  74. ↑ Книгарня 'Є'. Акція! Щоденники вбивцебота. Книга 4. Стратегія відходу, Марта Веллс - купити. Книга дешево | Книгарня «Є». book-ye.com.ua (укр.). Процитовано 28 квітня 2025.
  75. ↑ Wells, Martha. The Future of Work: Compulsory. Wired. Процитовано 24 жовтня 2022.
  76. ↑ Wells, Martha. Home: Habitat, Range, Niche, Territory. TOR.com. TOR. Процитовано 24 жовтня 2022.
  77. ↑ Wells, Martha. System Collapse. Macmillan Publishers. Процитовано 16 листопада 2023.
  78. ↑ Rapport: Friendship, Solidarity, Communion, Empathy. Reactor Mag. 10 липня 2025. Процитовано 16 серпня 2025.
  79. ↑ Mulroy, Clare (16 вересня 2025). A new 'Murderbot' book is coming, author shares release date and cover. USA TODAY (амер.). Процитовано 16 вересня 2025.
  80. ↑ Wells, Martha. Wolf Night. Lone Star Stories. Процитовано 24 жовтня 2022.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Марта_Веллс&oldid=46573494