Меленський Андрій Іванович
| Андрій Іванович Меленський | |
|---|---|
| рос. Андрей Иванович Меленский | |
| Народження | 1766 |
| Смерть | 1 (13) січня 1833 |
| Поховання | Щекавицьке кладовище |
| Країна (підданство) |  Російська імперія |
| Діяльність | архітектор |
| Праця в містах | Київ |
| Архітектурний стиль | ампір |
| Найважливіші споруди | Церква Святого Миколая |
| Нагороди |  |
 Меленський Андрій Іванович у Вікісховищі | |
Меле́нський Андрі́й Іва́нович (1766, Москва — 1 (13) січня 1833, Київ)[1] — український архітектор російського походження. Перший головний архітектор Києва (з червня 1799 по березень 1829). Колезький радник (1816). Учень італійського архітектора Джакомо Кваренгі.
Народився 1766 в Москві у родині обер-офіцера[2]. 15 січня (ст. ст.) 1775 зарахований учнем до Камінного приказу в Москві, де навчався арифметиці, геометрії, геодезії, малюнку та архітектурі[2].
З 1780 переведений до комісії будівництва Москви, пізніше — у Московську Кремлівську експедицію.
У 1786 працював учнем архітектора на будівництві Катерининського палацу під керівництвом архітектора Карла Івановича Бланка. Сформувався як майстер під впливом Баженова та Казакова. Першим його досвідом стало відрядження до Петербурга на будівництво палаців під керівництвом Джакомо Кваренгі.
У 1790-х працював Волинським губернським архітектором[2].
З 29 червня (ст. ст.) 1799 працював у Києві. Якщо можна так сказати, його творчості «сприяла» пожежа на Подолі в 1811, адже після неї саме він командував планом забудови та власне забудовою Подолу. Протягом 30 років Меленський керував губернською креслярнею, брав участь у складанні генерального плану Києва.
У 1829 вийшов у відставку через поганий стан здоров'я. Як зазначалося у формулярі 1825 року, «исправляя должность городового архитектора с деятельностью и трудолюбием по долговременному пребыванию его в Киеве … чрез понесенные труды лишён грудью здоровья и настоящего зрения глаз»[3].
Помер 1 (13) січня 1833 від апоплексичного удару[1] (згідно з записом у метричній книзі — у віці 70 років), похований на Щекавицькому кладовищі[1] (надгробок було втрачено в 1950-ті роки).
- Старий театр на Європейській площі (розібраний у 1850-ті)
- Контрактовий будинок (1815—1817)
- Будинок Дворянського зібрання
- Пам'ятник на честь повернення Києву Магдебурзького права
- Церква Миколи Доброго
- Церква-ротонда на Аскольдовій могилі
- Церква Різдва Христового на Подолі (1810—1814)
- Будинок Назарія Сухоти на Контрактовій площі, 12 (1804)
- Особняк Стрельбицького на вул. Покровській, 5 (1808)
- Будинок із крамницями на вул. Покровській, 11 (1809)
- Житловий будинок на вул. Хорива, 16 (1813)
- Печерська в'язниця на вул. Євгена Коновальця, 44 (1817—1818)
- Власний житловий будинок на вул. Костянтинівській, 11/13 (1818 р.)
- Відбудова після пожежі 1811 р. будівлі аптеки на вул. Притисько-Микільській, 7 (1818—1820)
- Особняк на вул. Олександрівській (тепер вул. Михайла Грушевського, 14) (1819, ймовірно)
- Новий корпус Київської духовної академії (1826, за проектом Л. Шарлеманя)
Споруди у монастирях:
- Києво-Печерська Лавра:
- корпус № 52 (1823)
- корпус № 51 (1824—1825)
- корпус № 37 (1829)
- Дзвіниця церкви Спаса на Берестові
- Братський монастир
- реконструкція настоятельських келій (1821)
- корпус келій (1823)
- Флорівський монастир
- Церква святих мучеників Флора і Лавра (Миколи Мірлікійського; відбудова після пожежі 1811)[4]
- Вознесенський собор (1817, відбудова після пожежі 1811)[5]
- Воскресенська церква (1824)[6]
- Дзвіниця (до 1821, відбудова після пожежі 1811)[5]
- Нова трапезна та готель (1838—39)[7]
- 4 корпуси келій:
- Огорожа монастиря (1817—20, збереглась частково)[7]
Будував Гостиний двір (проєкт Л. Руска).
Був двічі одружений. Від першої дружини Марії мав 4-х дітей: Олександра (станом на 1826 рік — 25 років)[2], Дмитра, 1806 р. н.[2], Єлизавету (нар. 7 травня (ст. ст.) 1801 року[9]) та Марію (станом на 1823 р. та на 1825 р. зазначено однаковий вік — 17 років, згідно з витягом із формулярного списку за 1804 рік, у дворянських родоводах родини Меленських (1826 р.) зазначено, що станом на 1804 рік Єлизаветі було 3 роки, Марії — 5 місяців)[2].
Другою його дружиною стала донька бригадира Івана Лешкевича — Пелагея. 1 травня (ст. ст.) 1810 року він одружився з нею в Притисько-Микільській церкві на Подолі[10]. Від другої дружини у Меленського народилися син Іван (нар. 24 січня 1811 року[11]) та дочка Феодосія (нар. 2 червня (ст. ст.) 1812 року[12]), яких охрестили в Церква святих Бориса й Гліба на Подолі.
-
Пам'ятник на честь повернення Києву Магдебургського права -
Перший Міський театр у Києві -
Контрактовий будинок у Києві -
Церква Миколи Доброго у Києві на Подолі -
Церква святого Миколая на Аскольдовій могилі -
Церква Різдва Христового у Києві на Подолі -
Будинок Назарія Сухоти -
Церква Спаса на Берестові
.jpg)
.jpg)
У Києві існує вулиця Андрія Меленського[13].
- ↑ а б в Запис про смерть А. І. Меленського в метричній книзі Притисько-Микільської церкви // ЦДІАК України, ф. 127, оп. 1012, спр. 1717, арк. 59, 77. (рос. дореф.)
- ↑ а б в г д е Бєлая, 2016, с. 146..
- ↑ Бєлая, 2016, с. 147..
- ↑ Звід пам'яток, 2011, с. 1690.
- ↑ а б в Звід пам'яток, 2011, с. 1691.
- ↑ Звід пам'яток, 2011, с. 1692.
- ↑ а б Звід пам'яток, 2011, с. 1696.
- ↑ а б в Звід пам'яток, 2011, с. 1694.
- ↑ Тетрадь метрическая губернского города Киева церкви Притиско-Никольской … на 1801 год // ЦДІАК. Ф. 127. Оп. 1012. Спр. 1184. Арк. 28зв.
- ↑ Бєлая, 2016, с. 146–147..
- ↑ Книга метрическая церкви Киево-Подольской Рождество-Предтеченской … 1811 год // ЦДІАК. Ф. 127. Оп. 1012. Спр. 1256. Арк. 20зв. [Архівовано 26 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
- ↑ Книга метрическая церкви Киево-Подольской Рождество-Предтеченской … 1812 год // ЦДІАК. Ф. 127. Оп. 1012. Спр. 1256. Арк. 23. [Архівовано 26 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
- ↑ Рішення Київської міської ради від 12 жовтня 2017 року № 181/3188 «Про найменування нових вулиць у Голосіївському районі міста Києва» // Хрещатик. — 2017. — № 114 (5027). — 3 листопада. — С. 6. [Архівовано з першоджерела 28 жовтня 2019.]
- Бєлая О. М. Документи до біографії першого київського міського архітектора А. І. Меленського у Державному архіві Київської області // Архіви України: журнал. — 2016. — № 3–4. — С. 141—148. [Архівовано 22 листопада 2016 у Wayback Machine.]
- Бондаренко Р. І. Меленський Андрій Іванович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 594. — ISBN 978-966-00-1028-1.
- Садиба Андрія Меленського у Києві [Архівовано 3 грудня 2013 у Wayback Machine.]
- Меленский Андрей Иванович [Архівовано 25 липня 2008 у Wayback Machine.]
- Перший головний архітектор Києва. До 250-річчя від дня народження А. Меленського (1766—1833) // Дати і події, 2016, перше півріччя: календар знамен. дат № 1 (7) / Нац. парлам. б-ка України. — Київ, 2016. — С. 8–11. [Архівовано 30 квітня 2016 у Wayback Machine.]
- Звід пам'яток історії та культури України: Енцикл. вид. У 28 т. Кн. I: Київ. Ч. III: С—Я / гол. ред. В. А. Смолій. — Київ: Головна редакція Зводу пам'яток історії та культури при видавництві «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 2011. — С. 1217—2197, іл. — ISBN 966-95478-2-2. [Архівовано 7 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Меленський Андрій Іванович (1766, Москва — 1 січня 1833, Київ) // Перелік всесвітньо відомих осіб, інформація про яких може міститися в унікальних документах Національного архівного фонду / уклад.: А. А. Майстренко, Р. В. Романовський. — К., 2013. — 139 с. — С. 39. [Архівовано 21 січня 2022 у Wayback Machine.]
- Парнікоза І. 2.4.2.6. Поділ регулярний: Києвоподіл в 1812—1850 рр. // Київські острови та прибережні урочища [Архівовано 9 травня 2019 у Wayback Machine.]
 | |
|---|---|
| Словники та енциклопедії | |
| Нормативний контроль |
