Металургійна ширококолійна лінія (LHS)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Металургійна ширококолійна лінія (LHS) — (пол. Linia Hutnicza Szerokotorowa LHS) також відома як лінія металургійно - сіркова (пол. Linia Hutniczo - Siarkowa) — одноколійна, неелектрифікована польська залізнична лінія № 65, що простягається від залізничного переходу в Грубешові до залізничної станції Славкув Південний LHS на території Польщі.

Тепловоз ST40s на LHS

З українського боку лінія починається від колійного поста 8 кілометр, який розташований на північній околиці міста Володимир-Волинський, на магістралі Ковель-Львів. Через станції Устилуг та Ізов колія йде до кінцевої станції на українській території — міжнародного залізничного вантажного пункту пропуску та контролю Лудин. Звідти ще 2 кілометри до кордону з Польщею на річці Західний Буг. Усього українська частина подальшої польської лінії становить 23,5 км (від поста 8 кілометр до моста через Західний Буг). А загалом міждержавна залізниця до Славкува має довжину близько 418 км.

Залізнична лінія № 65 є найдовшою широкою колією в Польщі. ЇЇ протяжність від державного кордону до вантажної станції Славкув становить 394,650 км. Загальна протяжність усіх колій — 524,339 км. На даний час лінія є найдовшою залізницею в західному напрямку Європи, що має ширину колії 1520 мм.

З 2001 року використовується тільки для міжнародних вантажних перевезень. Наприкінці лінії та по всій довжині її перебігу є термінали для розвантаження різних видів вантажів та товарів, що ввозяться до Польщі з України та інших країн колишнього Радянського Союзу.

Окрім Центральної залізничної магістралі (польська залізнична лінія № 4), Металургійна ширококолійна лінія була найбільшою залізничною лінією, побудованою у мережі державних залізниць Польської Народної Республіки.

Історія[ред.ред. код]

Тепловоз ST44 (М62) біля Сендзішува

Концепція будівництва залізничного сполучення ЛазиКіверці була започаткована в 20-му столітті. Мета її полягала у забезпеченні вугіллям внутрішніх територій Польщі — з польської частини Верхньої Сілезії до Волині і збільшенні щільності залізничних ліній в південній частині колишньої так званої Конгресовки (Конгресове королівство), на якій до Першої світової війни було заборонено будівництво стальних магістралей. Проте, ці інвестиції не були реалізовані.

Тільки в 1976–1979 роках була побудована ця лінія для обслуговування експорту залізної руди з Кривого Рогу до металургійних комбінатів Катовіце й імпорту польської сірки та вугілля в Радянський Союз. У 1970-их роках новий потужний сталеливарний комбінат переживав період процвітання. Для підтримання виробництва на високому рівні була потрібна велика кількість залізної руди. Основним джерелом її постачання був Криворізький залізорудний басейн (тоді це був СРСР, в даний час — Україна). Сировину доставляли залізницею через Медику, Перемишль і Тарнів до Явожно Щакова. Проте лінія не була спроможна забезпечити необхідний вантажопотік.

Тому керівництво Польських державних залізниць (ПКП) розглядало два плани: перший — модернізація існуючих колій, для збільшення перевезення вантажів, другий — будівництво нової широкої колії, щоб полегшити транзит через кордон. Останній варіант був схвалений і пізніше розроблений Головним науково-проектним бюро колійного будівництва у Варшаві. Юзеф Скорупскі був генеральним проектувальником. До проекту були залучені ще двадцять одне конструкторське бюро, вісім геологічних компаній і три технічні університети.

Лінія побудована через територію Розточанського національного парку, незважаючи на негативну позицію Національної ради з охорони природи. Вона був відкрита 30 листопада 1979 року.

У 2001 році переведена в управління Польських державних залізниць (ПКП) як ПКП ЛХС (пол. PKP LHS).

Тривалий час планується ширше використання лінії для перспективного залізничного сполучення Європа — Азія.

Пасажиропотік на LHS[ред.ред. код]

Колія біля Буковно

У 1990-их та початку 2000-их LHS лінія була використана для перевезення пасажирів. Курсували нею поїзди з Росії та України. Спочатку це була пара швидких поїздів сполученням МоскваОлькушМосква. У 1993 році маршрут було доповнено ще кількома потягами: ЛьвівЗамосць Північний і Москва—Замосць Північний. У 1994 році пасажирські поїзди на LHS курсували тільки раз на тиждень: Олькуш—Харків—Олькуш. З середини 1990-их років регулярне пасажирське сполучення перервалося і потяги їздили інколи, на спеціальне замовлення.

Для обслуговування пасажирів були побудовані платформи на станціях Грубешів і Олькуш і зупинні пункти: Замосць Північний, Воля Барановска і Сендзжішув Північний. Митний та паспортний контроль пасажирів відбувався на прикордонній станції Грубешів. В Україні подібні процедури проходили на станції і міжнародному залізничному вантажному пункті пропуску та контролю Ізов.

Посилання[ред.ред. код]