Мех Олена Валеріївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Олена Валеріївна Мех
Olena Mekh.JPG
Народилася 9 березня 1977(1977-03-09) (40 років)
м. Переяслав-Хмельницький Київської області
Громадянство Україна Україна
Національність українка
Проживання Київ
Діяльність журналістка, державний службовець, громадський діяч
Відома віце-президент ВБФ «Журналістська ініціатива»
Alma mater Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Партія позапартійна
Рід Чубуків-Подільських
Нагороди
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
  • Спадкоємиця козацького роду Чубуків-Подільських

Оле́на Вале́ріївна Мех (9 березня 1977, м. Переяслав-Хмельницький Київської області) — українська журналістка, громадський діяч. Кандидат філологічних наук (2005).

Член Національної спілки журналістів України (2008).

Життєпис[ред.ред. код]

Народилася в м. Переяслав-Хмельницький Київської області. Закінчила з відзнакою Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1999) і аспірантуру цього вишу[1].

З 1999 року працювала менеджером по зв'язках зі ЗМІ, керівником прес-служби депутатської групи «Відродження регіонів» у Верховній Раді України, прес-секретарем заступника Голови Верховної Ради України, помічником-консультантом народного депутата України, керівником прес-служби фракції «Демократичний союз», керівником прес-служби фракції Народно-демократичної партії, PR-директором Державного підприємства «Нові технології», керівником інформаційної служби Міжнародного дитячого центру «Артек», була членом редколегії журналу «Артек». Очолювала прес-службу Державної служби автомобільних доріг України[2]. Державний службовець 5-го рангу. Володіє англійською, фінською мовами.

Олена Мех є правнучкою нащадка давнього козацького роду Володимира Андрійовича Чубука-Подільського[3][4][5], який передав у дар музею (нині Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав») унікальну сімейну реліквію — Литовський статут XVII ст., що є культурною цінністю[6]. Володимир Чубук-Подільський допоміг також Михайлові Сікорському — багаторічному директорові заповідника, Героєві України — зберегти для держави цінну історичну реліквію, якою володів козацький рід Чубуків: мідну запоясну чорнильницю генерального писаря Війська Запорозького. За родинними переказами, вона належала Богданові Хмельницькому, пройшла через руки гетьмана Івана Виговського, переяславського полковника Павла Тетері, сотника Григорія Чубука-Подільського, російського генерал-фельдмаршала Степана Апраксіна, князя Олександра Горчакова[7]. Брат В. Чубука-Подільського Олександр Андрійович Чубук-Подільський за часів УНР був урядовцем, представником Канцелярії Директорії, згодом — протопресвітер, член Варшавської духовної консисторії, настоятель кафедрального собору у Варшаві, з 1948-го — декан Краківського округу (Польща)[8]. Олена Мех успадкувала будинок Чубука-Подільського в Переяславі-Хмельницькому, побудований на замовлення її прадіда за проектом видатного українського архітектора й художника Василя Кричевського[9][10]. Вона багато зробила для збереження як самої споруди, так і виконаних рукою Кричевського креслень[11], що становлять культурну цінність, і як журналістка та громадський діяч є активним популяризатором краєзнавчих досліджень, що стосуються маловідомих сторінок історії України[12].

Творчий доробок[ред.ред. код]

Автор статей у друкованій пресі, творів, уміщених у художньо-публіцистичних збірниках «Слово — зброя?» (2009), «Золоте перо. Людмила Мех» (2012) та ін.

Громадська діяльність[ред.ред. код]

Віце-президент Всеукраїнського благодійного фонду «Журналістська ініціатива» з часу його заснування (2001), координатор Всеукраїнського автомобільного клубу журналістів (з 2004), голова підкомітету Громадянського парламенту жінок України (2003—2012). Член оргкомітетів з підготовки й учасниця низки доброчинних акцій преси, зокрема міжнародних журналістських автопробігів «Дорога до Криму: проблеми та перспективи» (1999—2008)[13][14] (за безпосередньої роботи О. Мех в оргкомітеті цієї резонансної міжнародної акції Фонд «Журналістська ініціатива» три роки поспіль ставав переможцем у номінації «Журналістська акція року» Відкритого міжнародного творчого конкурсу «Срібне перо»)[15][16]. Як один з керівників Фонду брала активну участь в організації всеукраїнських автопробігів журналістів «Схід — Захід: разом назавжди!» (2005)[17][18], «Пам'ять батьківського подвигу — в серцях наших» (2010)[19][20]; міжнародних ралі журналістів (2001—2008)[21][22], міжнародної благодійної фотовиставки «В об'єктиві — автопробіг» (2007, м. Київ), всеукраїнських семінарів для журналістів «Культура мови — культура нації»[23] та інших заходів, що проводилися спільно з Держкомтелерадіо України, Інститутом журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка та Українським фондом культури.

Нагороди, відзнаки[ред.ред. код]

  • Почесна грамота Кабінету Міністрів України (2010) за вагомий особистий внесок у забезпечення розвитку державного підприємства «Міжнародний дитячий центр „Артек“», сумлінну працю та високий професіоналізм[24].
  • Диплом переможця творчого конкурсу на краще висвітлення VI Міжнародного журналістського автопробігу «Дорога до Криму: проблеми та перспективи» (2004)[25], приз фотомайстру «Очі автопробігу» (2005)[26].
  • Лауреат Всеукраїнської акції «Лідер народної довіри» в номінації «Кращий прес-секретар українського парламенту» (2003)[27].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Автореферат дисертації «Служби із зв'язків з громадськістю в органах виконавчої і законодавчої влади та місцевого самоврядування на сучасному етапі розвитку України»
  2. Громадянське суспільство і влада. Урядовий веб-сайт
  3. Газета «День». Роман Подкур. «Соловецький реквієм»: з думкою про День гніву
  4. Дмитро Вєдєнєєв, Сергій Шевченко. Розвіяні міфи. Історичні нариси і статті. — К.: Фенікс, 2010. — С. 96.
  5. Олена Мех. «Чубуки-Подільські: нові сторінки в історії козацького роду» // Вісник Переяславщини, 22.10.2014
  6. Микола Махінчук. Переяславський скарб. — К.: Молодь, 1989.
  7. Микола Махінчук. Переяславський скарб Михайла Сікорського. — К.: Криниця, 2005.
  8. Епістолярна спадщина Івана Огієнка (митрополита Іларіона (1907—1968) / Пам'ятки. — К., 2001. — Т.2. — С. 451)
  9. Сергій Шевченко. Переяславське відкриття / Соловецький реквієм. — К.: Експрес-Поліграф, 2013. — C. 561—568.
  10. Рубан-Кравченко В. В. Кричевські і українська художня культура ХХ століття. Василь Кричевський / В. В. Рубан-Кравченко. — К. : Криниця, 2004.
  11. Василь Григорович Кричевський: хрестоматія: в 2 т.. — Харків : Видавець Савчук О. О., 2016. — 532 с. — ISBN 978-966-2562-70-5.
  12. Олена Мех. Переяславське відкриття. Культура і життя, № 42 (4613), 17-23.10.2014. С. 10]
  13. Крим дбає про майбутнє країни. Сайт ВБФ «Журналістська ініціатива»
  14. Ювілейний автопробіг журналістів. Сайт ВБФ «Журналістська ініціатива»
  15. В Судаке подведены итоги 5-го творческого конкурса журналистов «Серебряное перо»
  16. Дорога в Крым: проблемы и перспективы // Крымские известия, № 113 (4073), 24.06.2008
  17. Костянтин Рильов. Репортаж iз автопробігу «Схiд — Захід разом назавжди» // День, 12.08.2005
  18. Запад + Восток = ДРУЖБА. Лица, 14.09.2005
  19. Автопробіг Перемоги, Пам'яті, Єднання… // Аграрний Тиждень. Україна, 17.05.2010
  20. 5 травня 2010 року відбудеться всеукраїнський журналістський автопробіг «Пам'ять батьківського подвигу — в серцях наших»
  21. Ольга Завьялова. Из «Артека»: журналисты + авто = экстрим! Сайт ВБФ «Журналістська ініціатива»
  22. Автослалом на Хрещатику. Підсумки Х Міжнародного авторалі журналістів «Київська осінь-2008». Сайт ВБФ «Журналістська ініціатива»
  23. Культура-мови — культура-нації
  24. Державна відзнака Олені Мех. Сайт mediafond.com.ua
  25. Сайт ВБФ "Журналістська ініціатива. Віце-президент Фонду
  26. УНИАН. Награждены победители конкурса на лучшее освещение автопробега «Дорога в Крым»
  27. Сайт ВБФ «Журналістська ініціатива»

Джерела та література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]