Мех Олена Валеріївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олена Валеріївна Мех
Народилася9 березня 1977(1977-03-09) (47 років)
Переяслав-Хмельницький, Київська область, Українська РСР, СРСР
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнка
Місце проживанняКиїв
Діяльністьжурналістка, громадська діячка
Alma materІнститут журналістики КНУ імені Тараса Шевченка (1999)
Науковий ступінькандидат філологічних наук
ЧленствоНаціональна спілка журналістів України
Партіяпозапартійна
РідЧубуків-Подільських
Нагороди
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Спадкоємиця козацького роду Чубуків-Подільських

Оле́на Вале́ріївна Мех (9 березня 1977, м. Переяслав-Хмельницький Київської області) — українська журналістка, громадський діяч. Кандидат філологічних наук (2005).

Член Національної спілки журналістів України (2008).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народилася в м. Переяслав-Хмельницький Київської області. Закінчила з відзнакою Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1999) і аспірантуру цього вишу[1].

З 1999 року працювала менеджером у зв'язках зі ЗМІ, керівником пресслужби депутатської групи «Відродження регіонів» у Верховній Раді України, прессекретарем заступника Голови Верховної Ради України, помічником-консультантом народного депутата України, керівником пресслужби фракції «Демократичний союз», керівником пресслужби фракції Народно-демократичної партії, PR-директором Державного підприємства «Нові технології», керівником інформаційної служби Міжнародного дитячого центру «Артек», була членом редколегії журналу «Артек». Очолювала пресслужбу Державної служби автомобільних доріг України[2]. Державний службовець 5-го рангу. Володіє англійською, фінською мовами.

Олена Мех є правнучкою нащадка давнього козацького роду Володимира Андрійовича Чубука-Подільського[3][4][5], який передав у дар музею (нині Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав») унікальну сімейну реліквію — Литовський статут XVII ст., що є культурною цінністю[6]. Володимир Чубук-Подільський допоміг також Михайлові Сікорському — багаторічному директорові заповідника, Героєві України — зберегти для держави цінну історичну реліквію, якою володів козацький рід Чубуків: мідну запоясну чорнильницю генерального писаря Війська Запорозького. За родинними переказами, вона належала Богданові Хмельницькому, пройшла через руки гетьмана Івана Виговського, переяславського полковника Павла Тетері, сотника Григорія Чубука-Подільського, російського генерал-фельдмаршала Степана Апраксіна, князя Олександра Горчакова[7]. Брат В. Чубука-Подільського Олександр Андрійович Чубук-Подільський за часів УНР був урядовцем, представником Канцелярії Директорії, згодом — протопресвітер, член Варшавської духовної консисторії, настоятель кафедрального собору у Варшаві, з 1948-го — декан Краківського округу (Польща)[8]. Олена Мех успадкувала будинок Чубука-Подільського в Переяславі, побудований на замовлення її прадіда за проєктом видатного українського архітектора й художника Василя Кричевського[9][10]. Вона багато зробила для збереження як самої споруди, так і виконаних рукою Кричевського креслень[11], що становлять культурну цінність, і як журналістка та громадський діяч є активним популяризатором краєзнавчих досліджень, що стосуються маловідомих сторінок історії України[12].

Творчий доробок

[ред. | ред. код]

Авторка статей у друкованій пресі, творів, уміщених у художньо-публіцистичних збірниках «Слово — зброя?» (2009), «Золоте перо. Людмила Мех» (2012) та ін.

Громадська діяльність

[ред. | ред. код]

Віцепрезидент Всеукраїнського благодійного фонду «Журналістська ініціатива» з часу його заснування (2001), координатор Всеукраїнського автомобільного клубу журналістів (з 2004), голова підкомітету Громадянського парламенту жінок України (2003—2012). Член оргкомітетів з підготовки й учасниця низки доброчинних акцій преси, зокрема міжнародних журналістських автопробігів «Дорога до Криму: проблеми та перспективи» (1999—2008)[13][14] (за безпосередньої роботи О. Мех в оргкомітеті цієї резонансної міжнародної акції Фонд «Журналістська ініціатива» три роки поспіль ставав переможцем у номінації «Журналістська акція року» Відкритого міжнародного творчого конкурсу «Срібне перо»)[15][16]. Як один з керівників Фонду брала активну участь в організації всеукраїнських автопробігів журналістів «Схід — Захід: разом назавжди!» (2005)[17][18], «Пам'ять батьківського подвигу — в серцях наших» (2010)[19][20]; міжнародних ралі журналістів (2001—2008)[21][22], міжнародної благодійної фотовиставки «В об'єктиві — автопробіг» (2007, м. Київ), всеукраїнських семінарів для журналістів «Культура мови — культура нації»[23] та інших заходів, що проводилися спільно з Держкомтелерадіо України, Інститутом журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка та Українським фондом культури.

Нагороди, відзнаки

[ред. | ред. код]
  • Почесна грамота Кабінету Міністрів України (2010) за вагомий особистий внесок у забезпечення розвитку державного підприємства «Міжнародний дитячий центр „Артек“», сумлінну працю та високий професіоналізм[24].
  • Диплом переможця творчого конкурсу на краще висвітлення VI Міжнародного журналістського автопробігу «Дорога до Криму: проблеми та перспективи» (2004)[25], приз фотомайстру «Очі автопробігу» (2005)[26].
  • Лауреат Всеукраїнської акції «Лідер народної довіри» в номінації «Кращий прес-секретар українського парламенту» (2003)[27].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Автореферат дисертації «Служби із зв'язків з громадськістю в органах виконавчої і законодавчої влади та місцевого самоврядування на сучасному етапі розвитку України». Архів оригіналу за 26 грудня 2014. Процитовано 26 грудня 2014.
  2. Громадянське суспільство і влада. Урядовий вебсайт. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 27 грудня 2014.
  3. Газета «День». Роман Подкур. «Соловецький реквієм»: з думкою про День гніву. Архів оригіналу за 18 грудня 2014. Процитовано 6 січня 2015.
  4. Дмитро Вєдєнєєв, Сергій Шевченко. Розвіяні міфи. Історичні нариси і статті. — К.: Фенікс, 2010. — С. 96.
  5. Олена Мех. «Чубуки-Подільські: нові сторінки в історії козацького роду» // [[Вісник Переяславщини]], 22.10.2014. Архів оригіналу за 22 грудня 2014. Процитовано 27 грудня 2014.
  6. Микола Махінчук. Переяславський скарб. — К.: Молодь, 1989.
  7. Микола Махінчук. Переяславський скарб Михайла Сікорського. — К.: Криниця, 2005.
  8. Епістолярна спадщина Івана Огієнка (митрополита Іларіона (1907—1968) / Пам'ятки. — К., 2001. — Т. 2. — С. 451) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 29 березня 2017. Процитовано 30 грудня 2014.
  9. Сергій Шевченко. Переяславське відкриття / Соловецький реквієм. — К.: Експрес-Поліграф, 2013. — C. 561—568.
  10. Рубан-Кравченко В. В. Кричевські і українська художня культура ХХ століття. Василь Кричевський / В. В. Рубан-Кравченко. — К. : Криниця, 2004.
  11. Василь Григорович Кричевський: хрестоматія: в 2 т.. — Харків : Видавець Савчук О. О., 2016. — 532 с. — ISBN 978-966-2562-70-5.
  12. [[https://web.archive.org/web/20141227230855/http://issuu.com/culture.ua/docs/_maket_42 Архівовано 27 грудня 2014 у Wayback Machine.] Олена Мех. Переяславське відкриття. Культура і життя, № 42 (4613), 17-23.10.2014. С. 10]]
  13. Крим дбає про майбутнє країни. Сайт ВБФ «Журналістська ініціатива». Архів оригіналу за 28 грудня 2014. Процитовано 27 грудня 2014.
  14. Ювілейний автопробіг журналістів. Сайт ВБФ «Журналістська ініціатива». Архів оригіналу за 28 грудня 2014. Процитовано 27 грудня 2014.
  15. В Судаке подведены итоги 5-го творческого конкурса журналистов «Серебряное перо». Архів оригіналу за 30 грудня 2014. Процитовано 29 грудня 2014.
  16. Дорога в Крым: проблемы и перспективы // Крымские известия, № 113 (4073), 24.06.2008. Архів оригіналу за 30.12.2014. Процитовано 29.12.2014.
  17. Костянтин Рильов. Репортаж із автопробігу «Схід — Захід разом назавжди» // День, 12.08.2005. Архів оригіналу за 30 грудня 2014. Процитовано 29 грудня 2014.
  18. Запад + Восток = ДРУЖБА. Лица, 14.09.2005. Архів оригіналу за 28 грудня 2014. Процитовано 27 грудня 2014.
  19. Автопробіг Перемоги, Пам'яті, Єднання… // Аграрний Тиждень. Україна, 17.05.2010. Архів оригіналу за 3 лютого 2016. Процитовано 27 грудня 2014.
  20. 5 травня 2010 року відбудеться всеукраїнський журналістський автопробіг «Пам'ять батьківського подвигу — в серцях наших». Архів оригіналу за 5 червня 2014. Процитовано 27 грудня 2014.
  21. Ольга Завьялова. Из «Артека»: журналисты + авто = экстрим! Сайт ВБФ «Журналістська ініціатива». Архів оригіналу за 28 грудня 2014. Процитовано 27 грудня 2014.
  22. Автослалом на Хрещатику. Підсумки Х Міжнародного авторалі журналістів «Київська осінь-2008». Сайт ВБФ «Журналістська ініціатива». Архів оригіналу за 3 лютого 2016. Процитовано 27 грудня 2014.
  23. Культура-мови — культура-нації. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 13 липня 2019.
  24. Державна відзнака Олені Мех. Сайт mediafond.com.ua. Архів оригіналу за 26 грудня 2014. Процитовано 26 грудня 2014.
  25. Сайт ВБФ "Журналістська ініціатива. Віцепрезидент Фонду. Архів оригіналу за 26 грудня 2014. Процитовано 26 грудня 2014.
  26. УНИАН. Награждены победители конкурса на лучшее освещение автопробега «Дорога в Крым»[недоступне посилання з жовтня 2019]
  27. Сайт ВБФ «Журналістська ініціатива». Архів оригіналу за 26 грудня 2014. Процитовано 26 грудня 2014.

Джерела та література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]