Мех Людмила Григорівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Людмила Григорівна Мех
Mekh L.JPG
Народилася 30 грудня 1951(1951-12-30) (65 років)
Переяслав-Хмельницький Київської області
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Національність українка
Проживання Київ
Діяльність журналістика
Відома громадська діячка
Alma mater Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Посада президент ВБФ «Журналістська ініціатива» і ВАКЖ
Діти донька
Нагороди
Орден княгині Ольги ІІІ ступеня
Заслужений журналіст України
Заслужений журналіст Автономної Республіки Крим (2011)
Лауреат премії СЖУ «Золоте перо» (1986)

Людми́ла Григо́рівна Ме́х (нар. 30 грудня 1951, м. Переяслав-Хмельницький Київської області) — українська журналістка, громадський діяч. Заслужений журналіст України.

Член Національної спілки журналістів України, Міжнародної федерації журналістів (IFJ), Національної спілки краєзнавців України (2015).

Життєпис[ред.ред. код]

Народилася в м. Переяслав-Хмельницький Київської області. Здобула вищу освіту на факультеті журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка (1976). Закінчила відділення журналістики Вищої партійної школи при ЦК КПУ (1983). Член Національної спілки журналістів України (1982).

Журналістську діяльність розпочала в газетах Київської області. Після навчання у Вищій партійній школі при ЦК КПУ працювала за направленням редактором макарівської районної газети «Ленінська зоря» (м. Макарів, Київська область) (1983—1990). Через рік роботи журналістські колективи Бородянської, Іванківської, Поліської, Чорнобильської та Макарівської районних газет обрали її керівником творчого об'єднання газет Київського Полісся.

Влітку 1990 року представляла українських журналістів у делегації колишньої Спілки журналістів СРСР, запрошеної до США Асоціацією головних редакторів Америки.

У грудні 1990 року затверджена відповідальним секретарем Спілки журналістів України. З жовтня 1992 по квітень 1997 року — заступник голови Спілки журналістів України з міжнародних питань і зв'язків.

З ініціативи та за особистої участі Л. Мех Спілку журналістів України прийнято в члени IFJ (Міжнародна федерація журналістів). Президент України Леонід Кравчук видав указ про святкування 6 червня Дня журналіста (щорічне професійне свято працівників засобів масової інформації України). Свято встановлено 25 травня 1994 року на підтримку ініціативи делегатів I Всеукраїнського з'їзду редакторів газет і журналів. За дату святкування вибрано 6 червня — день прийняття Спілки журналістів України (НСЖУ) до IFJ.

З 1997 року створила кілька журналістських громадських організацій. Співзасновниця Асоціації працівників ЗМІ України (1998), Всеукраїнського автомобільного клубу журналістів (1999), Академії української преси (2000). Із серпня 2001 — засновник і президент Всеукраїнського благодійного фонду «Журналістська ініціатива»[1].

Творчий доробок[ред.ред. код]

Автор статей у друкованій пресі, творів, уміщених у художньо-публіцистичних збірниках «Слово — зброя?» (2009), «Золоте перо. Людмила Мех» (2012), колективній монографії «Михайло Іванович Сікорський: творець історії й хранитель часу» (2013), «Вогонь його серця. Спогади про Анатолія Москаленка» (2014)[2] та ін. Член авторського колективу, відповідальний секретар редакційної колегії, автор розділу підручника для студентів інститутів і факультетів журналістики «Современная журналистика» (1999).

Громадська діяльність[ред.ред. код]

Президент Всеукраїнського благодійного фонду «Журналістська ініціатива», Всеукраїнського автомобільного клубу журналістів, заступник голови правління Українського фонду миру, член координаційної ради і голова комітету свободи слова і ЗМІ Громадянського парламенту жінок України. Член Комітетів з присудження премій імені Івана Франка в галузі інформаційної діяльності (з 2010) та імені В'ячеслава Чорновола (з 2011), член журі Всеукраїнського конкурсу на найкраще періодичне друковане видання для дітей та юнацтва (з 2011)[3], член журі Творчих конкурсів НСЖУ (з 2015)[4]. Член громадської ради при Держкомтелерадіо України (2010—2011 — секретар громадської ради). Член журі (у 2013 р. — співголова журі) Міжнародного відкритого творчого конкурсу журналістів «Срібне перо» (2011—2013, м. Судак, Автономна Республіка Крим). Делегат VII Звітно-виборної конференції Українського фонду культури (20.12.2012).

Член оргкомітетів з підготовки й учасниця низки доброчинних акцій преси: міжнародних журналістських автопробігів «Дорога до Криму: проблеми та перспективи» (2001—2008)[5][6]; всеукраїнських автопробігів журналістів «Схід — Захід: разом назавжди!» (2006)[7], «Пам'ять батьківського подвигу — в серцях наших» (2010)[8][9]; міжнародних ралі журналістів «Київська осінь» (2001—2008)[10]; міжнародної фотовиставки «В об'єктиві — автопробіг» (2007, Київ); всеукраїнського семінару «Культура мови — культура нації» (2008, Черкаси; 2011—2012, 2014—2017, Київ; 2013, Переяслав-Хмельницький — Київ); книговидавничого проекту «Толока Шевченків» (2010, Київ) та інших акцій і проектів. Учасниця традиційних «Сікорських читань» у Переяславі-Хмельницькому на Київщині[11].

У складі делегацій громадськості брала участь у традиційних днях пам'яті на меморіальних місцях, пов'язаних із трагічними подіями масових політичних репресій 1937—1938 років (2008, урочище Сандармох у Медвеж'єгорському районі Республіки Карелія; Соловецькі острови[12], РФ). Учасниця семінарів, науково-практичних конференцій з питань мови. Учасниця Діалогу журналістських організацій України і Росії в Офісі представника ОБСЄ з питань свободи медіа (Відень, 2015)[13].

Нагороди, відзнаки[ред.ред. код]

  • Орден княгині Ольги III ступеня (2012)  — за вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняної журналістики, багаторічну сумлінну працю та з нагоди Дня журналіста[14].
  • Почесне звання «Заслужений журналіст України» (2016) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм[15].
  • Почесне звання АР Крим «Заслужений журналіст Автономної Республіки Крим» (2011) — за значний особистий внесок у розвиток журналістики в АР Крим, багаторічну сумлінну працю та високий професіоналізм[16].
  • Премія Спілки журналістів України «Золоте перо» (1986) — за оперативне і професійне висвітлення у ЗМІ подій, пов'язаних з Чорнобильською катастрофою.

Нагороджена медаллю Українського фонду культури «За подвижництво в культурі» (2001), відзнакою «Почесний працівник туризму України» (2003), та міжнародними відзнаками Асамблеї ділових кіл України «Золотий Меркурій» — за розвиток вітчизняних засобів масової інформації (1997), «Лаври Слави» — за високий професіоналізм, активну участь у ринкових і соціальних реформах у країні (2011), почесною відзнакою «Інтелект нації» Міжнародної іміджевої програми «Лідери XXI століття» (2006) — за вагомий внесок в інтелектуальний розвиток українського суспільства та високі професійні досягнення. Має почесні грамоти Голови Київської міської ради і Громадського парламенту жінок України. У 2009 році нагороджена відзнакою Державтоінспекції — нагрудним знаком Міністерства внутрішніх справ України «За бездоганну службу» (II ст.) за багаторічне плідне співробітництво у справі пропаганди безпеки на дорогах нашої держави[17], у 2013 році — почесною відзнакою Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди.

Очолюваний Л. Мех Всеукраїнський благодійний фонд «Журналістська ініціатива» нагороджено: Почесною грамотою Кабінету Міністрів України (2003) за вагомий внесок у розвиток української журналістики, активне формування позитивного іміджу України як демократичної держави; грамотою Національної ради з питань телебачення і радіомовлення (2008); дипломами в номінації «Журналістська акція року» Міжнародного відкритого творчого конкурсу журналістів «Срібне перо» (тричі).

Захоплення[ред.ред. код]

Література, подорожі, догляд за присадибною ділянкою і будинком Чубука-Подільського в Переяславі-Хмельницькому.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Президент Фонду
  2. Спогад з книжки «Вогонь його серця…» ВІН УМІВ ВІДДІЛЯТИ ЗЕРНО ВІД ПОЛОВИ…
  3. Наказ Держкомтелерадіо України від 09 грудня 2011 року Архівовано з першоджерела 11 червня 2016.
  4. Офіційний сайт НСЖУ
  5. Крим дбає про майбутнє країни. Сайт ВБФ «Журналістська ініціатива»
  6. Ювілейний автопробіг журналістів. Сайт ВБФ «Журналістська ініціатива»
  7. Запад + Восток = ДРУЖБА. Лица, 14.09.2005
  8. Автопробіг Перемоги, Пам'яті, Єднання… // Аграрний Тиждень. Україна, 17.05.2010
  9. 5 травня 2010 року відбудеться всеукраїнський журналістський автопробіг «Пам'ять батьківського подвигу — в серцях наших»
  10. Автослалом на Хрещатику. Підсумки Х Міжнародного авторалі журналістів «Київська осінь-2008». Сайт ВБФ «Журналістська ініціатива»
  11. Людмила Мех. «Сікорські читання»: пам'ять про титанів духовного українського космосу // Краєзнавство: науковий журнал. — 2015. — № 3/4 (92/93). — С. 279—280
  12. Див. фото (стаття «Соловецьке братство»)
  13. Журналістам України та Росії в ОБСЄ презентували дискусійну доповідь проти пропаганди
  14. Указ Президента України № 376/2012 Про відзначення державними нагородами України
  15. Указ Президента України № 338/2016 Про відзначення державними нагородами України з нагоди 25-ї річниці незалежності України
  16. Відзнаки президентові ВБФ «Журналістська ініціатива»
  17. Департамент ДАІ нагороджує

Джерела та література[ред.ред. код]

  • Енциклопедія для видавця та журналіста / Ю. В. Бондар, М. Ф. Головатий, М. І. Сенченко ; МАУП, Книжкова палата України. — Київ: Персонал, 2010.
  • Людмила Мех. Як народилося професійне свято / Слово — зброя? — Київ: ЕксОб, 2009. — C. 303—306.
  • Шевченко С. В. Золоте перо. Людмила Мех. — Київ: Експрес-Поліграф, 2012.
  • Михайло Іванович Сікорський: творець історії й хранитель часу: Книга присвячена 90-річчю з дня народження М. І. Сікорського: [кол. монографія] / [упоряд. О. М. Жам]. — Переяслав-Хмельницький: НІЕЗ «Переяслав», 2013.
  • Людмила Мех. Він умів відділяти зерно від полови / Вогонь його серця: спогади про Анатолія Москаленка. — Київ: Експрес-об'ява, 2014. — С. 148—151.
  • Шевченки кличуть на толоку // Урядовий кур'єр, № 53(4204), 23.03.2010.
  • Толока Шевченків // Українське слово, № 50 (3509), 15-21.12.2010.

Посилання[ред.ред. код]