Мех Людмила Григорівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Людмила Григорівна Мех
Mekh L.JPG
Народилася 30 грудня 1951(1951-12-30) (70 років)
Переяслав-Хмельницький, Київська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Національність українка
Місце проживання Київ
Діяльність журналістка, громадська діячка
Alma mater Факультет журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка (1976)
Посада президент ВБФ «Журналістська ініціатива» і ВАКЖ
Нагороди
Орден княгині Ольги ІІІ ступеня
Заслужений журналіст України
Заслужений журналіст Автономної Республіки Крим (2011)
Премія СЖУ «Золоте перо» (1986)

Людми́ла Григо́рівна Ме́х (нар. 30 грудня 1951, м. Переяслав-Хмельницький (нині Переяслав) Київської області) — українська журналістка, громадський діяч. Заслужений журналіст України.

Член Національної спілки журналістів України (1982), Міжнародної федерації журналістів (IFJ), Національної спілки краєзнавців України (2015).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася в Переяславі-Хмельницькому на Київщині. Здобула вищу освіту на факультеті журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка (1976). Закінчила відділення журналістики Вищої партійної школи при ЦК КПУ (1983).

Журналістську діяльність розпочала в газетах Київської області. Після партшколи працювала за направленням редактором макарівської районної газети «Ленінська зоря» (м. Макарів, Київська область) (1983—1990). Через рік роботи журналістські колективи Бородянської, Іванківської, Поліської, Чорнобильської та Макарівської районних газет обрали її керівником творчого об'єднання газет Київського Полісся.

Влітку 1990 року представляла українських журналістів у делегації Спілки журналістів СРСР, запрошеної до США Асоціацією головних редакторів Америки.

У грудні 1990 року затверджена відповідальним секретарем Спілки журналістів України. З жовтня 1992 по квітень 1997 року — заступник голови Спілки журналістів України з міжнародних питань та позаспілкових зв'язків.

З ініціативи й за особистої участі Л. Мех Спілку журналістів України прийнято в члени IFJ (Міжнародна федерація журналістів). Президент України Леонід Кравчук видав указ про святкування 6 червня Дня журналіста (щорічне професійне свято працівників засобів масової інформації України). Свято встановлено 25 травня 1994 року на підтримку ініціативи делегатів I Всеукраїнського з'їзду редакторів газет і журналів. Дата святкування — 6 червня — день прийняття Спілки журналістів України (НСЖУ) до IFJ.

З 1997 року створила кілька журналістських громадських організацій. Співзасновниця Асоціації працівників ЗМІ України (1998), Всеукраїнського автомобільного клубу журналістів (1999), Академії української преси (2000). Із серпня 2001 — засновник і президент Всеукраїнського благодійного фонду «Журналістська ініціатива»[1].

Творчий доробок[ред. | ред. код]

Автор статей у друкованій пресі, творів, уміщених у художньо-публіцистичних збірниках «Слово — зброя?» (2009), «Золоте перо. Людмила Мех» (2012), «Вогонь його серця. Спогади про Анатолія Москаленка» (2014)[2], колективній монографії «Михайло Іванович Сікорський: творець історії й хранитель часу» (2013), альманаху «Журналіст України» (2019), книжці «Журналісти і Незалежність» (2020) та ін. Член авторського колективу, відповідальний секретар редакційної колегії, автор розділу підручника для студентів інститутів і факультетів журналістики «Современная журналистика» (1999).

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

Президент Всеукраїнського благодійного фонду «Журналістська ініціатива», Всеукраїнського автомобільного клубу журналістів, заступник голови правління Українського фонду миру, член координаційної ради і голова комітету свободи слова і ЗМІ Громадянського парламенту жінок України. Член правління Київської обласної організації Національної спілки краєзнавців України (2022).

Член Комітетів з присудження премій імені Івана Франка в галузі інформаційної діяльності (2010—2018) та імені В'ячеслава Чорновола (2011—2018), член журі Всеукраїнського конкурсу на найкраще періодичне друковане видання для дітей та юнацтва (2011—2018)[3], член журі творчих конкурсів НСЖУ (з 2015)[4], Федерації профспілок України «Захистити людину праці» (2022)[5]. Член громадської ради при Держкомтелерадіо України (2010—2011 — секретар громадської ради). Член журі (у 2013 р. — співголова журі) Міжнародного відкритого творчого конкурсу журналістів «Срібне перо» (2011—2013, м. Судак, Автономна Республіка Крим). Делегат VII Звітно-виборної конференції Українського фонду культури (20.12.2012).

Член оргкомітетів з підготовки й учасниця низки доброчинних акцій преси: міжнародних журналістських автопробігів «Дорога до Криму: проблеми та перспективи» (2001—2008)[6][7]; всеукраїнських автопробігів журналістів «Схід — Захід: разом назавжди!» (2006)[8], «Пам'ять батьківського подвигу — в серцях наших» (2010)[9][10]; міжнародних ралі журналістів «Київська осінь» (2001—2008)[11]; міжнародної фотовиставки «В об'єктиві — автопробіг» (2007, Київ); всеукраїнського семінару «Культура мови — культура нації» (2008, Черкаси; 2011—2012, 2014—2017, Київ; 2013, Переяслав-Хмельницький — Київ); книговидавничого проєкту «Толока Шевченків» (2010, Київ). Брала участь в організації семінару 24 квітня 2018 р. «Дякуємо тобі, Україно!» і конференції 18 травня 2019 р., які провела в Києві Асоціація «Фонд за безпеку продуктів харчування та життя» (Японський проєкт) у партнерстві з ВБФ «Журналістська ініціатива» й НСЖУ)[12][13], і на запрошення Японського фонду майбутніх поколінь двічі відвідала Японію у складі журналістських делегацій (2018—2019, 2022). Учасниця традиційних «Сікорських читань» у Переяславі на Київщині[14].

У складі делегацій громадськості брала участь у традиційних днях пам'яті на меморіалах жертвам політичного терору 1937—1938 років (2008, урочище Сандармох у Медвеж'єгорському районі Республіки Карелія; Соловецькі острови[15], РФ). Учасниця семінарів, науково-практичних конференцій з питань мови. Учасниця Діалогу журналістських організацій України і Росії в Офісі представника ОБСЄ з питань свободи медіа (м. Відень, 2015)[16]. Від травня 2022 року, за рекомендацією НСЖУ, учасниця міжнародної програми Journalists-in-Residence Kosovo, партнери якої — Європейська федерація журналістів і НСЖУ (виконавці програми: Європейський центр свободи преси та медіа; Асоціація журналістів Косова).

Нагороди, відзнаки[ред. | ред. код]

Нагороджена медаллю Українського фонду культури «За подвижництво в культурі» (2001), міжнародними відзнаками Асамблеї ділових кіл України «Золотий Меркурій» — за розвиток вітчизняних засобів масової інформації (1997), «Лаври Слави» — за високий професіоналізм, активну участь у ринкових і соціальних реформах у країні (2011), почесною відзнакою «Інтелект нації» Міжнародної іміджевої програми «Лідери XXI століття» (2006) — за вагомий внесок в інтелектуальний розвиток українського суспільства та високі професійні досягнення. Має почесні грамоти: Держкомтелерадіо України (2017) — за активну роботу в громадській раді при Держкомтелерадіо, участь у формуванні й реалізації державної політики в інформаційній сфері; голови Київської міської ради і Громадського парламенту жінок України. Нагороджена почесною відзнакою Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди (2013), грамотою Національної спілки краєзнавців України за значний внесок у розвиток краєзнавчого руху України (2019), спеціальною відзнакою НСЖУ з нагоди 60-річчя творчої спілки журналістів, почесним знаком Київської організації НСЖУ «За особливі заслуги» (Золота медаль «Незалежність») (2019) — за вагомий внесок у розвиток української журналістики, медаллю «За гідність та патріотизм» (2021) Київської організації НСЖУ — за вагомий внесок у державотворення та розвиток української журналістики.

Очолюваний Л. Мех Всеукраїнський благодійний фонд «Журналістська ініціатива» нагороджено: Почесною грамотою Кабінету Міністрів України (2003) за вагомий внесок у розвиток української журналістики, активне формування позитивного іміджу України як демократичної держави; грамотою Національної ради з питань телебачення і радіомовлення (2008); дипломами в номінації «Журналістська акція року» Міжнародного відкритого творчого конкурсу журналістів «Срібне перо» (тричі), дипломом Національного конкурсу «Благодійна Україна — 2019», Спеціальною відзнакою НСЖУ (2021).

Захоплення[ред. | ред. код]

Література, подорожі, догляд за присадибною ділянкою і будинком Чубука-Подільського в Переяславі на Київщині.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Президент Фонду. Архів оригіналу за 21 грудня 2014. Процитовано 21 грудня 2014. 
  2. Спогад з книжки «Вогонь його серця…» ВІН УМІВ ВІДДІЛЯТИ ЗЕРНО ВІД ПОЛОВИ…. Архів оригіналу за 21 грудня 2014. Процитовано 21 грудня 2014. 
  3. Наказ Держкомтелерадіо України від 09 грудня 2011 року [Архівовано 8 серпня 2016 у Wayback Machine.] [Архівовано з першоджерела 11 червня 2016.]
  4. Офіційний сайт НСЖУ. Архів оригіналу за 2 лютого 2016. Процитовано 30 квітня 2015. 
  5. Оголошено творчий конкурс «Захистити людину праці». Архів оригіналу за 17 січня 2022. Процитовано 17 січня 2022. 
  6. Крим дбає про майбутнє країни. Сайт ВБФ «Журналістська ініціатива». Архів оригіналу за 28 грудня 2014. Процитовано 28 грудня 2014. 
  7. Ювілейний автопробіг журналістів. Сайт ВБФ «Журналістська ініціатива». Архів оригіналу за 28 грудня 2014. Процитовано 28 грудня 2014. 
  8. Запад + Восток = ДРУЖБА. Лица, 14.09.2005. Архів оригіналу за 28 грудня 2014. Процитовано 28 грудня 2014. 
  9. Автопробіг Перемоги, Пам'яті, Єднання… // Аграрний Тиждень. Україна, 17.05.2010. Архів оригіналу за 3 лютого 2016. Процитовано 28 грудня 2014. 
  10. 5 травня 2010 року відбудеться всеукраїнський журналістський автопробіг «Пам'ять батьківського подвигу — в серцях наших». Архів оригіналу за 5 червня 2014. Процитовано 28 грудня 2014. 
  11. Автослалом на Хрещатику. Підсумки Х Міжнародного авторалі журналістів «Київська осінь-2008». Сайт ВБФ «Журналістська ініціатива». Архів оригіналу за 3 лютого 2016. Процитовано 28 грудня 2014. 
  12. Людмила Мех. Японський проект: новий етап розвитку в Україні. nsju.org. 25 квітня 2018. Архів оригіналу за 27 квітня 2018. Процитовано 27 квітня 2018. 
  13. Сергій Шевченко. Оздоровлюють «чорнобильців»: як в Україні діє японський проект. 20 хвилин. 26 квітня 2018. Архів оригіналу за 27 квітня 2018. Процитовано 27 квітня 2018. 
  14. Людмила Мех. «Сікорські читання»: пам'ять про титанів духовного українського космосу // Краєзнавство: науковий журнал. — 2015. — № 3/4 (92/93). — С. 279—280. Архів оригіналу за 24 березня 2016. Процитовано 11 березня 2016. 
  15. Див. фото [Архівовано 4 лютого 2016 у Wayback Machine.] (стаття «Соловецьке братство»)
  16. Журналістам України та Росії в ОБСЄ презентували дискусійну доповідь проти пропаганди. Архів оригіналу за 6 лютого 2016. Процитовано 15 січня 2016. 
  17. Указ Президента України № 376/2012 Про відзначення державними нагородами України. Архів оригіналу за 12 березня 2016. Процитовано 11 березня 2016. 
  18. Указ Президента України № 338/2016 Про відзначення державними нагородами України з нагоди 25-ї річниці незалежності України. Архів оригіналу за 3 січня 2020. Процитовано 22 серпня 2016. 
  19. Відзнаки президентові ВБФ «Журналістська ініціатива». Архів оригіналу за 21 грудня 2014. Процитовано 21 грудня 2014. 
  20. Департамент ДАІ нагороджує. Архів оригіналу за 28 грудня 2014. Процитовано 28 грудня 2014. 

Джерела та література[ред. | ред. код]

  • Енциклопедія для видавця та журналіста / Ю. В. Бондар, М. Ф. Головатий, М. І. Сенченко ; МАУП, Книжкова палата України. — Київ: Персонал, 2010.
  • Людмила Мех. Як народилося професійне свято / Слово — зброя? — Київ: ЕксОб, 2009. — C. 303—306.
  • Шевченко С. В. Золоте перо. Людмила Мех. — Київ: Експрес-Поліграф, 2012.
  • Михайло Іванович Сікорський: творець історії й хранитель часу: Книга присвячена 90-річчю з дня народження М. І. Сікорського: [кол. монографія] / [упоряд. О. М. Жам]. — Переяслав-Хмельницький: НІЕЗ «Переяслав», 2013.
  • Людмила Мех. Він умів відділяти зерно від полови / Вогонь його серця: спогади про Анатолія Москаленка. — Київ: Експрес-об'ява, 2014. — С. 148—151.
  • Шевченки кличуть на толоку // Урядовий кур'єр, № 53(4204), 23.03.2010.
  • Толока Шевченків // Українське слово, № 50 (3509), 15—21.12.2010.
  • Людмила Мех. Команда Євгена Вербила: часи становлення Спілки / Журналіст України: альманах. — Київ, 2019. — С. 95—97.
  • Сергій Шевченко. Будинок на Буртах (Переяславське відкриття). — Літературні джерела Київщини: антологія. — Київ : Видавництво Ліра-К, 2021. — С. 842—850.

Посилання[ред. | ред. код]