Живоін Павлович

Живоін Павлович
Дата народження	15 квітня 1933(1933-04-15)
Місце народження	Шабаць, Королівство Югославія
Дата смерті	29 листопада 1998(1998-11-29) (65 років)
Місце смерті	Белград, Республіка Сербія
Громадянство	Королівство Югославія  Югославія  СРЮ
Alma mater	Університет мистецтв (Белград)
Професія	письменник, кінорежисер, прозаїк, сценарист
Нагороди	Andrić prized (1993) Премія журналу НІН (1992) Премія журналу НІН (1985) Срібний ведмідь Isidora Sekulić Awardd
IMDb	ID 0667870
Живоін Павлович у Вікісховищі

Живоін Павлович (серб. Живојин Павловић, сербохорв. Živojin Pavlović; 15 квітня 1933—29 листопада 1998) — югославський, сербський кінорежисер, сценарист, педагог. Один із представників художнього спрямування, відомого як Югославська чорна хвиля.

Біографія

Живоін Павлович народився 1933 року в Шабаці, невеликому місті на заході Сербії. З початку 1950-х публікує статті з мистецтва кіно в газетах Белграда. Закінчив Університет мистецтв у Белграді. Його перша помітна робота — один із короткометражних фільмів («Жива вода») у кіно-альманасі «Краплі, води, воїни», відзначеному спеціальним призом журі кінофестивалю в Пулі. Пізніше він ще тричі ставав призером цього конкурсу: «Срібна арена» за фільм «Пробудження щурів» (1967, також «Срібний ведмідь» на Берлінському кінофестивалі); «Золота арена» за фільм «Коли я буду мертвим і білим» (1968); «Золота арена» за сценарій до фільму «Запах тіла» (1983).

З початку 1960-х активно займається літературною діяльністю: публікує збірки оповідань, романи. Видав понад 30 книг.

Його найкращі фільми, що виражають критичну позицію автора на реалії соціалістичної Югославії, збіглися за часом виходу (1969) з початком гонінь проти режисерів Югославської чорної хвилі. Живоїн Павлович та її творчість неодноразово піддавалися різким критичним випадам із боку офіційної преси під час титоизма. У сучасній Сербії він названий «великим художником, автором та зберігачем великого сербського письмового слова».

Посилання

• Живоін Павлович