Перейти до вмісту

Живоін Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Живоін Павлович
Дата народження15 квітня 1933(1933-04-15)[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце народженняШабаць, Королівство Югославія[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Дата смерті29 листопада 1998(1998-11-29)[2] (65 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце смертіБелград, Республіка Сербія Редагувати інформацію у Вікіданих
Громадянство Королівство Югославія
 Югославія
 СРЮ Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materУніверситет мистецтв (Белград) Редагувати інформацію у Вікіданих
Професіяписьменник, кінорежисер, прозаїк, сценарист Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
IMDbID 0667870 Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Живоін Павлович у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Живоін Павлович (серб. Живојин Павловић, сербохорв. Živojin Pavlović; 15 квітня 193329 листопада 1998) — югославський, сербський кінорежисер, сценарист, педагог. Один із представників художнього спрямування, відомого як Югославська чорна хвиля.

Біографія

[ред. | ред. код]

Живоін Павлович народився 1933 року в Шабаці, невеликому місті на заході Сербії. З початку 1950-х публікує статті з мистецтва кіно в газетах Белграда. Закінчив Університет мистецтв у Белграді. Його перша помітна робота — один із короткометражних фільмів («Жива вода») у кіно-альманасі «Краплі, води, воїни», відзначеному спеціальним призом журі кінофестивалю в Пулі. Пізніше він ще тричі ставав призером цього конкурсу: «Срібна арена» за фільм «Пробудження щурів» (1967, також «Срібний ведмідь» на Берлінському кінофестивалі); «Золота арена» за фільм «Коли я буду мертвим і білим» (1968); «Золота арена» за сценарій до фільму «Запах тіла» (1983).

З початку 1960-х активно займається літературною діяльністю: публікує збірки оповідань, романи. Видав понад 30 книг.

Його найкращі фільми, що виражають критичну позицію автора на реалії соціалістичної Югославії, збіглися за часом виходу (1969) з початком гонінь проти режисерів Югославської чорної хвилі. Живоїн Павлович та її творчість неодноразово піддавалися різким критичним випадам із боку офіційної преси під час титоизма. У сучасній Сербії він названий «великим художником, автором та зберігачем великого сербського письмового слова».

Примітки

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]