Мишлаєвський Олександр Захарович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мишлаєвський Олександр Захарович
Мышлаевский А.З.jpg
Народження 12 березня 1856(1856-03-12)
Златопіль
Смерть 1920(1920)
Рід військ піхота
Освіта Академія Генерального штабу
Роки служби 1.9.1874 — 31.3.1915, 23.7.1915 — 2.6.1917
Звання Imperial Russian Army GenBranch 1917 h.png Генерал від інфантерії за заслуги (1912)
Командування командувач військами Казанського військового округу (7.3.-2.6.1917)
Війни / битви Сарикамишський бій
Нагороди
Орден Святого Володимира 2 ступеня
Орден Святого Володимира 3 ступеня
Орден Святого Володимира 4 ступеня
Орден Святого Олександра Невського
Орден Білого Орла (Російська Імперія)
Орден Святої Анни 1 ступеня
Орден Святої Анни 2 ступеня
Орден Святої Анни 3 ступеня
Орден Святого Станіслава 1 ступеня
Орден Святого Станіслава 2 ступеня

Олекса́ндр Заха́рович Мишлає́вський (нар.12 березня 1856, Златопіль — пом.1920) — російський генерал від інфантерії, начальник Головного управління Генерального штабу Російської імперії (1909), професор, військовий історик.

Життєпис[ред. | ред. код]

Родина[ред. | ред. код]

Народився 12 березня 1856 року в Златополі у дворянській сім'ї православного колезького асесора, викладача місцевого повітового дворянського училища. Хрещення відбулося у Церкві Святого Миколая 19 березня 1856 року, а хрещеними батьками стали викладач предмету «Російська мова» Златопільського повітового дворянського училища, колезький секретар Микола Васильович Матросов та місцева дворянка Юзефа Лукановська[1].

Батько Захар Якович Мишлаєвський (нар.1807 — пом.?) — педагог. Закінчив Київську Духовну академію[2]. У 1835-1839 навчальних роках — викладач історії Радомислянського повітового дворянського училища[3][4][5][6] спочатку без чину, у 1839-1840 навчальному році — викладач історії та географії у 12 класі[7], а у 1840-1842 навчальних роках — викладач історії та географії у чині колезький секретар[8][9]. Ймовірно опісля переїжджає до Златополя, оскільки 1852 року вже згадується як колишній викладач місцевого повітового дворянського училища[10], а наступного 1853 року вся його сім'я згадується у місцевих сповідальних відомостях[11]. Але вже у 1855-1859 навчальних роках джерелами згадується знову як викладач латинської мови місцевого повітового дворянського училища у чині титулярний радник[12][13], а в 1859-1864 навчальних роках — у чині колезький асесор[14][15][16]. У 1865-1867 навчальних роках у Житомирському рабинському училищі — як викладач географії[17][18], у 1867-1869 навчальних роках — як старший наглядач у чині надвірний радник[19][20], а в 1869-1873 навчальних роках — у чині колезький радник[21][22][23][24]. Згадується як викладач Київського військового округу[25]. Автор перекладу одного з відомих стародруків[26]

Мати Параска Миколаївна (нар.1811).

Брат Арсеній (нар.1839).

Брат Григорій (нар.1848), закінчив Златопільське повітове дворянське училище (випуск 1864 року[27]).

Сестра Марія (нар.1844).

Сестра Анастасія (нар.2 жовтня 1852, Златопіль).

Навчання[ред. | ред. код]

Закінчив Житомирську класичну гімназію.

1876 року закінчив 2-е військове Костянтинівське училище по 1-му розряду із скеруванням у Михайлівське артилерійське училище.

1877 року закінчив Михайлівське артилерійське училище по 1-му розряду із скеруванням у 15-у артилерійську бригаду.

1884 року закінчив Академію Генерального штабу по 1-му розряду.

Військова діяльність[ред. | ред. код]

Звання[ред. | ред. код]

На службі з 1 вересня 1874 року.

Посади та командування[ред. | ред. код]

Фактично з 30 серпня 1914 року в його руках зосередилося все оперативне керівництво російськими збройними силами на Кавказі (перестарілий Воронцов-Дашков вважався Головнокомандувачем номінально). 11 грудня 1914 року він та начальник штабу генерал М. М. Юденич прибули в діючу армію і він узяв на себе командування над російськими військами. Стан справ складався не на користь 60-ти тисячної армії російських військ, так як виявився глибокий обхід 90-тисячною армією турок головних сил Кавказької армії в напрямку Сарикамиша, і він, оцінивши стан як критичний, віддав 13 грудня 1914 року наказ про відступ російських військ на Кавказі. Після цього він покинув армію і виїхав до Тифлісу. У Тифлісі, намагаючись виправдати свої дії, надав доповідь про загрозу турецького вторгнення на Кавказ, чим викликав паніку і дезорганізацію тилу армії. Однак начальник штабу генерал М. М. Юденич узяв на себе командування і, підтягнувши резерви, маневруючи та скориставшись тим, що небувалі морози призвели до 80-ти відсоткових втрат турків, розбив цей турецький корпус[28].

У відставці через хворобу з мундиром і пенсією (31 березня — 23 липня 1915).

Відкликаний з відставки у розпорядженні військового міністра (23 липня 1915).

Одночасно є головою Комітету у справах металургійної промисловості Особливої наради з оборони держави (25 листопада 1915).

Після Лютневої революції призначений товаришем (так називалась посада заступника) голови Комісії щодо поліпшення побуту військових чинів (5 березня 1917).

7 березня 1917 року призначений командувачем військами Казанського військового округу, але з 2 червня 1917 року знову в розпорядженні військового міністра.

Викладацька діяльність[ред. | ред. код]

18851891 навчальний рік — викладач тактики та військової історії Олександрівського військового училища у чині підполковник[29].

Екстраординарний професор (26 серпня — 6 листопада 1898), ординарний професор (6 листопада 1898 — 20 січня 1905), заслужений професор (з 20 січня 1905) Миколаївської академії Генерального штабу.

Почесний член конференції Імператорської Миколаївської військової академії (17 серпня 1905).

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

1910 року — почесний член Вітебської археографічної комісії[30].

Почесний член Санкт-Петербурзького археологічного інституту (15 грудня 1907).

Почесний член Московського археологічного інституту (1 серпня 1907).

Засновник Російського військово-історичного товариства.

Друковані праці:

Останні роки життя[ред. | ред. код]

З грудня 1917 року — голова Кавказької військово-історичної комісії з узагальнення досвіду Першої світової війни на Кавказькому фронті. За деякими відомостями, розстріляний червоноармійцями під час громадянської війни в Росії.[31]. Помер 1920 року[32].

Нагороди[ред. | ред. код]

Сім'я[ред. | ред. код]

Дружина

Пасербиця

Син Владислав (нар.? — пом.15 жовтня 1951) — полковник лейб-гвардії 3-го стрілецького полку. У ЗСПР і Російській Армії до евакуації Криму. Служив у Російському Корпусі.

Зазначення[ред. | ред. код]

  1. Державний архів Кіровоградської області. Церква Святого Миколая, м. Златопіль Черкаського округу Київської губернії. Метрична книга реєстрації актів про народження. Ф. 573 оп. 1 спр. 10 С.70зв-71(рос. дореф.)
  2. Чудакова Мариэтта Омаровна Жизнеописание Михаила Булгакова. 1988 С. 56 Архівовано 13 січень 2017 у Wayback Machine.(рос.)
  3. Месяцеслов и Общий Штат Российской Империи на 1836 год. (часть 1 и 2). Ч. 1 С. 557 Архівовано 5 квітень 2016 у Wayback Machine.(рос. дореф.)
  4. Месяцеслов и Общий Штат Российской Империи на 1837 год. (часть 1 и 2). Ч. 1 С. 650 Архівовано 16 січень 2017 у Wayback Machine.(рос. дореф.)
  5. Месяцеслов и Общий Штат Российской Империи на 1838 год. (часть 1 и 2). Ч. 1 С. 645 Архівовано 16 січень 2017 у Wayback Machine.(рос. дореф.)
  6. Месяцеслов и Общий Штат Российской Империи на 1839 год. (часть 1 и 2). Ч. 1 С. 585 Архівовано 16 січень 2017 у Wayback Machine.(рос. дореф.)
  7. Месяцеслов и Общий Штат Российской Империи на 1840. Часть 1 и 2. Ч. 1 С. 592—593 Архівовано 16 січень 2017 у Wayback Machine.(рос. дореф.)
  8. Месяцеслов и Общий Штат Российской Империи на 1841. Часть 1 и 2. Ч. 1 С. 371 Архівовано 5 березень 2016 у Wayback Machine.(рос. дореф.)
  9. Месяцеслов и Общий Штат Российской Империи на 1842. Часть 1 и 2. Ч. 1 С. 382 Архівовано 20 грудень 2016 у Wayback Machine.(рос. дореф.)
  10. Державний архів Черкаської області. 3. Миколаївська церква, м-ко Златопіль Чигиринського повіту Златопільської волості. Ф. 403 оп. 1 спр. 2 С. 99(рос. дореф.)
  11. Державний архів Кіровоградської області. Церква Святого Миколая, м. Златопіль Черкаського округу Київської губернії. Сповідальні відомості за 1853 рік. Ф. 573 оп. 1 спр. 1 С.2(рос. дореф.)
  12. Державний архів Кіровоградської області. Церква Святого Миколая, м. Златопіль Черкаського округу Київської губернії. Метрична книга реєстрації актів про народження. Ф. 573 оп. 1 спр. 10 С.70зв-71(рос. дореф.)
  13. Адрес-Календарь. Общая роспись всех чиновных особ в государстве на 1858—1859 год., Часть 1 и 2. Ч. 1 Р. II С. 202 Архівовано 16 січень 2017 у Wayback Machine.(рос. дореф.)
  14. Адрес-Календарь. Общая Роспись всех чиновных особ в государстве на 1859 год. Часть 1 и 2. Ч. 1 С. 428 Архівовано 20 грудень 2016 у Wayback Machine.(рос. дореф.)
  15. Адрес-Календарь. Общая Роспись начальствующих и прочих должностных лиц на 1860-61 год. Ч. 1 С. 384 Архівовано 16 січень 2017 у Wayback Machine.(рос. дореф.)
  16. 1864. Адрес-календарь лиц служащих в Киевской губернии и статистический сборник. С. 116 Архівовано 16 січень 2017 у Wayback Machine.(рос. дореф.)
  17. Адрес-Календарь. Общая Роспись начальствующих и прочих должностных лиц на 1865-66 год. Ч. 1 С. 371 Архівовано 20 грудень 2016 у Wayback Machine.(рос. дореф.)
  18. Адрес-Календарь. Общая Роспись начальствующих и прочих должностных лиц на 1866-67 год. Ч. 1 С. 389 Архівовано 20 грудень 2016 у Wayback Machine.(рос. дореф.)
  19. Адрес-Календарь. Общая роспись начальствующих и прочих должностных лиц по всем управлениям в Российской Империи на 1868 год. Часть 1 и 2. Ч. 1 С. 424 Архівовано 20 грудень 2016 у Wayback Machine.(рос. дореф.)
  20. Адрес-Календарь. Общая роспись нанальствующих и прочих должностных лиц по всем управлениям в Российской Империи на 1869 год. Часть 1 и 2. Ч. 1 С. 430 Архівовано 20 грудень 2016 у Wayback Machine.(рос. дореф.)
  21. Адрес-Календарь. Общая Роспись начальствующих и прочих должностных лиц на 1870 год. Ч. 1 С. 458 Архівовано 20 грудень 2016 у Wayback Machine.(рос. дореф.)
  22. Адрес-Календарь. Общая Роспись начальствующих и прочих должностных лиц на 1871 год. Ч. 1 С. 461 Архівовано 20 грудень 2016 у Wayback Machine.(рос. дореф.)
  23. Адрес-Календарь. Общая Роспись начальствующих и прочих должностных лиц на 1871 год. Ч. 1 С. 417 Архівовано 20 грудень 2016 у Wayback Machine.(рос. дореф.)
  24. Адрес-Календарь. Общая Роспись начальствующих и прочих должностных лиц в Российской Империи на 1873 год. Часть 1 и 2. Ч. 1 С. 407 Архівовано 20 грудень 2016 у Wayback Machine.(рос. дореф.)
  25. Список чиновников и преподавателей Киевского военного округа. — Київ, 1859. — С. 237.(рос. дореф.)
  26. Мишлаєвський Захар Якович (переклад.). Предречение о падении турецкой империи, возвещенное султану Амурату аравийским звездословом Муста Эддыном, с присовокуплением к сему любопытного предсказания стошестилетнего швейцарского старца Мартына Задека о взятии Константинополя, столицы Турецкой империи, и о пророчестве, найденном на гробе Константина Великого на греческом языке с преложением оного на российской и с прибавлением предречения о том же предмете славного Иакова Спона. — Москва : тип. Августа Семена, 1828. — 42 с.(рос. дореф.)
  27. Андрієвський А. Історична записка про Златопільську гімназію до дня її п'ятдесятирічного ювілею у серпні місяці 1887 р. Київ. 1887. С. 61-66// Петербургский Генеалогический Портал(рос.)
  28. Армяне и Первая мировая//«НОЕВ КОВЧЕГ» № 10 (240) июнь (1–15) 2014 г.(рос.)
  29. Александровское военное училище//РІА(рос.)
  30. Список членов Витебской археографической комиссии//Архив историка Анишчанки(рос.)
  31. МЫШЛАЕВСКИЙ Александр Захарьевич//Министерство обороны Российской Федерации (Минобороны России)/Энциклопедия/История ведомства(рос.)
  32. Мышлаевский Александр Захарьевич//Русская армия в Великой войне(рос.)

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]