Мозковий кровообіг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Артерія: Мозковий кровообіг
Кровопостачання ділянок головного мозку різними артеріями. Кровопостачання розділено на передній сегмент (внутрішні сонні артерії та їхні гілки) та задній сегмент (хребетні артерії)
Схема вен і венозних синусів, які виводять деоксигеновану (зі зменшеною концентрацією кисню) венозну кров з мозку (Анатомія Грея)

Мозковий кровообіг — рух крові крізь мережу мозкових артерій і вен, що забезпечують кров'ю мозок. Швидкість мозкового кровотоку у дорослої людини — зазвичай 750 мл / хвилину, що становить 15 % серцевого викиду. Артерії постачають насичену киснем кров, глюкозу та інші поживні речовини до мозку, а вени несуть венозну кров назад до серця, видаляючи з мозку вуглекислий газ, молочну кислоту та інші продукти обміну речовин. Оскільки мозок дуже вразливий до змін у кровопостачанні, порушень мозкового кровообігу, організм має багато запобіжних механізмів і структур, для ауторегуляції судин. Відмова цих «запобіжників» може призвести до інсульту. Наявність гравітаційного поля або прискорення, також визначає відмінності в русі й розподілі крові в мозку, наприклад, при перевернутому положенні.


  • Подальший опис базуватиметься на взірцевому прикладі мозкового кровообігу. У багатьох людей існують індивідуальні анатомічні особливості анатомії судин.

Анатомія[ред. | ред. код]

An illustration of the cerebrovascular system.
Цереброваскулярна система

Кровопостачання[ред. | ред. код]

Артерії мозку та зони кровопостачання. Жовтим - зона передньої, червоним - середньої, й синім - задньої мозкової артерії

Кровопостачання мозку зазвичай поділяється на передній і задній сегменти, що відносяться до різних артерій, які постачають мозок. Дві головних пари артерій — внутрішні сонні артерії (передній сегмент, кровопостачає передні відділи мозку) і хребетні артерії (задній сегмент, кровопостачає стовбур мозку і задні відділи мозку).

Передній і задній сегменти мозкової циркуляції з'єднані між собою двосторонніми задніми сполучними артеріями, які є частиною Вілізієвого кола, яке забезпечує резервний кровообіг у головному мозку.

Передній сегмент мозкового кровообігу[ред. | ред. код]

Забезпечує кров'ю передні відділи мозку. Представлений такими артеріями:

Задній сегмент мозкового кровообігу[ред. | ред. код]

Задній сегмент мозкового кровообігу постачає кров до задніх частин головного мозку, в тому числі потиличні частки, мозочок і стовбур мозку. Він представлений такими артеріями:

Венозний відтік[ред. | ред. код]

Венозний відтік головного мозку може бути розділений на два сегмента: поверхневий і глибокий.

Поверхневий сегмент складається з венозних синусів твердої мозкової оболони (дуральних синусів), які мають стінки, що складаються з твердої мозкової оболони, на відміну від звичайних вен. Синуси твердої мозкової оболони, відтак, знаходиться на поверхні мозку. Найбільш видатним з цих синусів є верхній сагітальний синус, який протікає в сагітальній площині серединною лінією порожнини черепа, назад і донизу від синусного стоку, де поверхневі й глибокі синуси з'єднується. Звідси, два поперечні синуси роздвоюються і прямують латерально і донизу у вигляді s-подібної кривої, яка утворює сигмовидні синуси, які далі утворюють дві яремні вени. У шиї, яремна вена йде паралельно до висхідних сонних артерій і несе кров до верхньої порожнистої вени.

Глибокий венозний дренаж у першу чергу складається зі звичайних вен всередині глибоких структур головного мозку, які з'єднуються позаду середнього мозку й утворюють вени Галена. Ці вени зливаються з нижнім сагітальним синусом, формуючи прямий синус, який потім з'єднується з поверхневими венами у згаданому вище синусному стоку.

Фізіологія[ред. | ред. код]

Мозковий кровоплин (МК) — це кровопостачання головного мозку протягом певного періоду часу.[1] У дорослих МК зазвичай 750 мл в хвилину, або 15 % серцевого викиду. Це дорівнює в середньому перфузії (протіканню) від 50 до 54 мл крові на 100 грам тканини мозку в хвилину.[2][3][4] МК жорстко регулюється, щоб задовольнити метаболічні вимоги мозку.[5] Надмірна кількість крові (стан, відомий як гіперемія) може спричинити підвищення внутрішньочерепного тиску (ВЧТ), й пошкодження тонких тканин головного мозку. Занадто малий кровоплин, якщо приплив крові до мозку становить менше 18 по 20 мл на 100 г в хвилину, може спричинити ішемію й смерть нервової тканини. У таких випадках запускається біохімічний каскад змін  в мозковій тканині, ще відомий як ішемічний каскад, який веде до ушкодження і загибелі клітин головного мозку. Тому медичні працівники повинні вживати заходів для підтримання належного мозкового кровоплину, особливо у пацієнтів з шоком, інсультом, набряком головного мозку, черепно-мозковою травмою.

Мозковий кровообіг залежить від низки факторів, таких як в'язкість крові, як розширення й звуження кровоносних судин і чистий тиск потоку крові в мозку, відомий як церебральний перфузійний тиск, який залежить від артеріального тиску. Судини мозку можуть регулювати потік крові крізь них, змінюючи  свій діаметр у ході авторегуляції; вони звужуються, коли системний артеріальний тиск підвищується, і розширюються, коли тиск знижується.[6] Також артеріоли звужуються і розширюються у відповідь на коливання концентрацій хімічних речовин. Наприклад, вони розширюються у відповідь на підвищення рівня вуглекислого газу в крові і звужуються у разі зниження рівня СО2.[7][8]

МК дорівнює церебральному перфузійному тиску (ЦПТ), розділеному на величину цереброваскулярного опору (ЦВО):[9]

МК = ЦПТ / ЦВО

Контроль МК розглядається з точки зору факторів, що впливають на ЦПТ і чинники, що впливають на ЦВО. ЦВО контролюється за допомогою чотирьох основних механізмів:

  1. Метаболічний контроль (або «метаболічна ауторегуляція»)
  2. Ауторегуляция тиску
  3. Хімічний контроль (контроль вмісту кисню й вуглекислого газу крові)
  4. Нейронний контроль

Роль внутрішньочерепного тиску[ред. | ред. код]

Підвищений внутрішньочерепний тиск (ВЧТ) призводить до зниження кровопостачання клітин головного мозку в основному двома механізмами:

  • Підвищення внутрішньочерепного тиску, є збільшення інтерстіціального (міжклітинного) гідростатичного тиску, що, своєю чергою, спричинює зменшення капілярної фільтрації внутрішньомозкових судин.
  • Підвищений ВЧТ стискає церебральні артерії, що призводить до збільшення цереброваскулярного опору (ЦВО).

Церебральний перфузійний тиск[ред. | ред. код]

Церебральний перфузійний тиск, або ЦПТ — це градієнт системного тиску, завдяки котрому виникає церебральний кровоплин (мозкова перфузія). Він повинен підтримуватися у вузьких межах, оскільки, дуже малий тиск може призвести до ішемії мозкової тканини, а занадто високий може підвищити внутрішньочерепний тиск (ВЧТ).

Візуалізація[ред. | ред. код]

Функціональна магнітно-резонансна томографія і позитронно-емісійна томографія — нейровізуалізаційні методи, які можуть бути використані для вимірювання МК. Ці методи також використовуються для вимірювання регіонального мозкового кровоплину (рМК) в межах певної області мозку. Ще рМК може бути виміряна за рахунок термодифузії[10]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Tolias C and Sgouros S. 2006.
  2. ↑ Orlando Regional Healthcare, Education and Development. 2004.
  3. ↑ Shepherd S. 2004.
  4. ↑ Walters, FJM. 1998.
  5. ↑ Singh J and Stock A. 2006.
  6. ↑ Kandel E.R., Schwartz, J.H., Jessell, T.M. 2000.
  7. ↑ Hadjiliadis D, Zieve D, Ogilvie I. Blood Gases. Архів оригіналу за 20 квітня 2016. Процитовано 28 квітня 2017.
  8. ↑ Giardino ND, Friedman SD, Dager SR.
  9. ↑ AnaesthesiaUK. 2007.
  10. ↑ P. Vajkoczy, H. Roth, P. Horn, T. Lucke, C. Thome, U. Hubner, G. T. Martin, C. Zappletal, E. Klar, L. Schilling, and P. Schmiedek, "Continuous monitoring of regional cerebral blood flow: experimental and clinical validation of a novel thermal diffusion microprobe, " J. Neurosurg., vol. 93, no. 2, pp. 265—274, Aug. 2000. [1] [Архівовано 2 вересня 2019 у Wayback Machine.]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мозковий_кровообіг&oldid=36369348