Шок (медицина)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Шок
Shock Ukr.jpg
МКХ-10 Шок - R57;

Кардіогенний шок — R57.0; Гіповолемічний шок — R57.1; Септичний шок — R57.2; Інші шоки (ендотоксичний) — R57.8; Неуточнений шок — R57.9; Анафілактичний шок — T78.2

DiseasesDB 12013
MedlinePlus 000039
eMedicine emerg/531 (Геморрагічний шок) med/285

(Кардіогенний шок) emerg/533 (Септичний шок)

MeSH D012769

Шок — гострий патологічний стан, що виникає через невідповідність перфузії потребам тканин та може призводити до смерті. Характеризується зростаючим пригніченням усіх життєвих функцій організму: діяльності центральної та вегетативної нервовових систем, кровообігу, дихання, обміну речовин, функцій печінки та нирок.

Причини[ред.ред. код]

Виникнення шоку повязано з тим, що в організмі наявний обмежений об'єм крові, яка циркулює в певному обсязі судин, здатних розширюватися і звужуватися. Виділяють такі причини виникнення шокового стану:

  • Різке зменшення об'єму крові (крововтрата);
  • різке збільшення обсягу судин (розширення судин у відповідь на сильний біль, гіпоксію, потрапляння алергену);
  • нездатність серця виконувати покладену на нього роботу (гострий інфаркт міокарда, забій серця при падінні, «перегинання» серця при напруженому пневмотораксі).

Тобто, іншими словами, шок — це стан організму, при якому він раптово стає не здатний забезпечити свої потреби в кровообігу.

Прояви шоку[ред.ред. код]

  • Знижений кров'яний тиск аж до повної його відсутності;
  • почастішання пульсу понад 90 ударів на хвилину, пульс стає слабким, «м'яким», «нитковидним»;
  • почастішання дихальних рухів: людина в спокої дихає так, ніби виконує навантаження;
  • різка слабкість: людина не в змозі рухатися, іноді — навіть вимовляти слова;
  • блідість шкіри: вона набуває блідо-жовтого або блідо-синюватого відтінку;
  • відсутність сечі (анурія);
  • втрата свідомості; відсутність реакції на біль.

Шок далеко не завжди призводить до швидкої смерті: частіше він розвивається поступово — протягом хвилин, десятків хвилин або навіть декількох годин. При цьому перераховані симптоми проявляються і прогресують в наведеному вище порядку. Слід розуміти: на чим-більш ранній стадії надано медичну допомогу, тим більше шансів врятувати людину. Якщо потерпілий вже без свідомості і не реагує на біль, то врятувати його в екстремальних умовах практично неможливо.

Також слід враховувати те, що шок може бути спричинений кількома факторами одночасно: наприклад, при травмі відбувається і втрата крові, і розширення судин через вкрай сильний біль; або виникає пневмоторакс із зміщенням серця і аорти, і виникає внутрішня кровотеча. У таких ситуаціях шанси врятувати людину в умовах гір також практично нульові, але швидка доставка такого потерпілого до лікарів значно підвищує шанси на виживання.

Класифікація[ред.ред. код]

У залежності від причини розрізняють:[1]

Виділяють також окремо ендокринний шок (тиреотоксичний криз, гостра надниркова недостатність).

Гіповолемічний шок[ред.ред. код]

спричинений значною втратою об'єму циркулюючої крові (ОЦК), що може бути зумовлено кровотечою або іншими причинами.

Кардіогенний шок[ред.ред. код]

виникає при первинній зниженні насосної функції серця:

Перерозподільний або дистрибутивний шок[ред.ред. код]

зумовлений відносною невідповідністю об'єму циркулюючої крові і судинного русла (через розширення судин нормально об'єму крові стає недостатньо)

Позасерцевий обструктивний шок[ред.ред. код]

розвивається через екстракардіальні перепони кровотоку:

Література[ред.ред. код]

  1. Анестезіологія та інтенсивна терапія. / Під ред. професора І. П. Шлапака. — К.: Ніка Принт, 2013.
  2. В. М. Буянов. Перша медична допомога. — М.: Медицина, 1987.

Див. також[ред.ред. код]