Мойсюк Євген Георгійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мойсюк Євген Георгійович
 Генерал-лейтенант
Загальна інформація
Народження 7 жовтня 1979(1979-10-07) (44 роки)
Чернівці
Громадянство Україна Україна
Alma Mater Національний університет оборони України (2011)
Псевдо Самара, Призер, 87-й, 25-й [⇨]
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Формування  Генеральний штаб
Війни / битви Миротворча місія в Іраку
Миротворча місія у Косові
Війна на сході України
Командування
2021—2024 ЗСУ Збройні сили, заступник Головнокомандувача
2019—2021 Десантно-штурмові війська, командувач
2018—2019 Десантно-штурмові війська, заступник командувача
2014—2018
 81 ОАеМБр, командир
2012
 25 ОПДБр, командир батальйону
Нагороди та відзнаки
Хрест бойових заслуг
Хрест бойових заслуг
 Орден Богдана Хмельницького II ступеня (Україна) Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Орден Данила Галицького
Орден Данила Галицького
CMNS: Мойсюк Євген Георгійович у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мойсюк.

Євге́н Гео́ргійович Мойсю́к (нар. 7 жовтня 1979, Чернівці) — український військовик, генерал-лейтенант Збройних сил України, уповноважений Президента України з питань реалізації міжнародних безпекових гарантій та розвитку сил оборони України[1].

У минулому — заступник Головнокомандувача ЗСУ (2021—2024), командувач Десантно-штурмових військ Збройних сил України (2019―2021), перший заступник командувача ДШВ (2018—2019), командир 81-ї аеромобільної бригади (2014—2018). Учасник російсько-української війни.

Став першим військовиком ЗСУ, який починав війну на посаді комбата і отримав звання генерала.[⇨]

У період з 2005 по, ймовірно, 2008 був командиром, 8 ПДР 3 ПДБ 25 ОПДБр в званні капітана. (Потребує уточнення)

Короткий життєпис[ред. | ред. код]

Народився 7 жовтня 1979 року в Чернівцях.[2]

У 2000—2002 роках служив у 25-й окремій повітрянодесантній бригаді в Болграді на посадах командира парашутно-десантного, розвідувального взводів. Далі — заступник командира розвідувально-десантної роти, командир парашутно-десантної роти 3-го батальйону. На цій посаді деякий час був в.о. начальника штабу батальйону.[2]

У 2004—2005 роках проходив службу в складі Українського миротворчого контингенту багатонаціональних сил у республіці Ірак, з жовтня 2008 року по квітень 2009 року — у складі українського миротворчого контингенту у Косово.[3]

2009 року вступив до Національного університету оборони, який закінчив у 2011 році.[2]

У чині підполковника повернувся до 25-ї повітрянодесантної бригади, був призначений командиром 3-го парашутно-десантного батальйону. 2012 року став командиром 1-го парашутно-десантного батальйону.[4][2]

Російсько-українська війна[ред. | ред. код]

Докладніше: Російська збройна агресія проти України (з 2014) та Війна на сході України

В березні 2014-го керував рухом підрозділу 25-ї повітрянодесантної бригади, який висувався на російсько-український кордон. 16 березня колону техніки бригади у Волноваському районі, неподалік с. Анадоль, перестріли проросійські активісти, які перешкоджали руху колони до кордону і вимагали повернути техніку до пункту постійної дислокації. Колона змушено ночувала в похідних умовах: табір розбили в полі, на схилі балки, у сніжну погоду. Наступного дня, після перемовин із проросійськими активістами за участі керівників району, колона продовжила рух далі, в напрямку залізничної станції Карань.[5]

З грудня 2014 року безпосередньо керував обороною Донецького аеропорту, а після повного знищення противником будівлі аеропорту — виведенням особового складу.[3]

5 грудня 2018 року присвоєно військове звання генерал-майора. Євген Мойсюк на той час був першим заступником командувача Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.[6]

21 серпня 2019 року стало відомо, що Євген Мойсюк призначений командувачем Десантно-штурмових військ Збройних Сил України. За словами міністра Степана Полторака, рішення ухвалене у зв'язку з тим, що Михайло Забродський був обраний до Верховної Ради.[7][8]

5 грудня 2019 року присвоєне звання генерал-лейтенанта.[9]

28 липня 2021 року Указом Президента України звільнений з посади командувача Десантно-штурмових військ Збройних Сил України,[10][11][12] і призначений заступником Головнокомандувача ЗСУ.[13]

Факти[ред. | ред. код]

Як командир 1-го батальйону 25 ОПДБр мав встановлений перехідний позивний «Самара». Під час боїв на російсько-українському кордоні, діючи поряд із Валерієм Курачем, який також мав позивний «Самара», тимчасово взяв позивний вузла зв'язку свого батальйону — «Призер». Потім використовувалися й інші — «87-й», «25-й». Серед волонтерів має прізвисько «Женя-война».[14][15]

Мойсюк став першим військовиком, який починав війну на посаді комбата і отримав звання генерала.[15]

Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

  • Хрест бойових заслуг (6 травня 2022) — за визначні особисті заслуги у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові та вірність військовій присязі[16].
  • Орден Богдана Хмельницького II ст. (10 жовтня 2015) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[17].
  • Орден Богдана Хмельницького III ст. (14 серпня 2014) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України[18].
  • Орден Данила Галицького (3 грудня 2021) — за особисті заслуги у зміцненні обороноздатності Української держави, мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов'язку[19].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Про призначення Є.Мойсюка Спеціальним уповноваженим Президента України з питань реалізації міжнародних безпекових гарантій та розвитку сил оборони України (укр.). 13 лютого 2024.
  2. ↑ а б в г Генерал Євген Мойсюк звільнений з посади командувача ДШВ. Мілітарний (рос.). Архів оригіналу за 29 липня 2021. Процитовано 29 липня 2021.
  3. ↑ а б Президент нагородив легендарних бойових командирів АТО // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 12 жовтня 2015
  4. ↑ На Дніпропетровщині завершилося планове заняття батальйонної тактичної групи 25-ї окремої повітряно-десантної бригади. Газета "Новомосковск". 29 січня 2012. Архів оригіналу за 5 травня 2022. Процитовано 21 серпня 2019.
  5. ↑ Как Донетчина сопротивляется милитаризации. web.archive.org. 12 вересня 2014. Архів оригіналу за 12 вересня 2014. Процитовано 7 грудня 2019.
  6. ↑ Указ Президента України від 5 грудня 2018 року № 409/2018 «Про присвоєння військових звань»
  7. ↑ Призначено нового командувача Десантно-штурмових військ ЗСУ. www.unian.ua (укр.). Архів оригіналу за 21 серпня 2019. Процитовано 21 серпня 2019.
  8. ↑ Замість Забродського: командувачем ДШВ став бойовий генерал Мойсюк. Новинарня (укр.). 21 серпня 2019. Архів оригіналу за 21 серпня 2019. Процитовано 21 серпня 2019.
  9. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №890/2019. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 6 грудня 2019. Процитовано 6 грудня 2019.
  10. ↑ Генерал Євген Мойсюк звільнений з посади командувача ДШВ. Мілітарний (рос.). Архів оригіналу за 29 липня 2021. Процитовано 29 липня 2021.
  11. ↑ Щодо зміни начальника Генштабу Збройних Сил України, командувача Десантно-штурмових військ ЗСУ та командувача ООС. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 28 липня 2021. Процитовано 29 липня 2021.
  12. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №330/2021. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 29 липня 2021. Процитовано 29 липня 2021.
  13. ↑ Уже колишній глава ДШВ Євген Мойсюк став заступником головнокомандувача ЗС України. Новинарня (укр.). 29 липня 2021. Архів оригіналу за 29 липня 2021. Процитовано 29 липня 2021.
  14. ↑ Командувач ДШВ “Женя-Війна” Мойсюк: На початку АТО нас на Донбасі зустрічали квітами. Новинарня (укр.). 12 листопада 2019. Архів оригіналу за 9 серпня 2021. Процитовано 23 грудня 2019.
  15. ↑ а б Бойовий “Призер” Мойсюк. Генералом ЗСУ вперше став військовий, який починав війну комбатом. Новинарня (укр.). 5 грудня 2018. Архів оригіналу за 21 серпня 2019. Процитовано 21 серпня 2019.
  16. ↑ Указ Президента України від 6 травня 2022 року № 316/2022 «Про нагородження відзнакою Президента України "Хрест бойових заслуг"»
  17. ↑ Указ Президента України від 10 жовтня 2015 року № 574/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
  18. ↑ Указ Президента України від 14 серпня 2014 року № 651/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
  19. ↑ Указ Президента України від 3 грудня 2021 року № 618/2021 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Збройних Сил України»

Посилання[ред. | ред. код]

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Мойсюк Євген Георгійович

Інтерв'ю[ред. | ред. код]

Військові посади
Попередник:
Михайло Забродський 		Командувач Десантно-штурмових військ ЗСУ
2019—2021 		Наступник:
Максим Миргородський
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мойсюк_Євген_Георгійович&oldid=41761137