Монастир святого Павла

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Координати: 40°09′40″ пн. ш. 24°17′25″ сх. д. / 40.16111° пн. ш. 24.29028° сх. д. / 40.16111; 24.29028

Монастир святого Павла
Гора Афон [1]
Світова спадщина
Монастир святого Павла
Монастир святого Павла
40°09′38″ пн. ш. 24°17′22″ сх. д. / 40.160615000028° пн. ш. 24.28949900002777795° сх. д. / 40.160615000028; 24.28949900002777795
Країна Греція Греція
Тип змішаний
Критерії i, ii, iv, v, vi, vii
Об'єкт № 454
Регіон Європа і Північна Америка
Зареєстровано: 1988 (12 сесія)

Мапа
CMNS: Монастир святого Павла у Вікісховищі

Монастир святого Павла (грец. Μονή Αγίου Παύλου) — грецький чоловічий православний монастир на Святій горі Афон, займає в святогірській ієрархії чотирнадцяте місце. Розташований на західному узбережжі півострова Айон-Орос, поблизу міста Карієс та монастиря Діонісія.

Історія[ред. | ред. код]

Афонський монастир святого Павла заснований в 9 столітті преподобним Павлом Ксиропотамським, який походив із царського роду. Обитель деякий час була слов'янською. Соборний храм (католікон) присвячений Стрітенню Господньому, а найдавніший храм монастиря — святому Георгію Побідоносцю.

Прочани і нині відвідують печеру, де жив святий Павло Ксиропотамський, усамітнено від усього мирського, при самому морі.

Крім соборного храму є у монастирі і паракліси: в ім'я святого Костянтина і Олени; святителя Миколи; преподобного Павла; святого великомученика Георгія; святого Григорія Богослова і ще 13 церков всередині і поза межами власне монастиря. Монастирю святого Павла також належить скит Лак, в якому діє соборний храм в ім'я святого великомученика Димитрія Солунського, і при келіях 9 церков.

Реліквії[ред. | ред. код]

Серед святинь монастиря особливо шануються:

  • ікона Божої Матері, що належала Феофілу Іконоборцю, або його дружині Феодорі. Цю ікону Феофіл Іконоборець у нестямі своїй кинув у вогонь, але вона дивовижним чином не згоріла.
  • дві частки Хреста з Животворящого Древа Хреста Господнього.
  • напрестольний великий дерев'яний хрест, що належав начебто Костянтину Великому. Хрест цей обкладений з обох сторін малими іконами, писаними на пергаменті, по золотому полю, числом більше 50-ти. Кожна з них вставлена у вироблені у хресті заглиблення і закривається зверху склом. Живопис схожий на візантійський.
  • ікона Божої Матері (складня), оточена 28 малими іконами різних святих. Це дар монастирю візантійського імператора Андроніка.
  • ікона Божої Матері, принесена до монастиря ктитором обителі святим Павлом із монастиря Мірелеон, заснованого батьком Павла Михайлом Ранкаве. Ікона стоїть при південно-східній колоні, яка підтримує купол собору.
  • частка злата, ладану і миро, принесених волхвами в дар Вифлеємському Богонемовляті Господа Ісусу. Ця святиня пожертвувана Марією, дочкою останнього із сербських деспотів Георгія Бранковяну.
  • частки мощей наступних святих: нога ліва від стопи до коліна святого Григорія Богослова, частина від ліктя із тілом святого Максима Сповідника; голова святої Феодори Александрійської; святого великомученика Пантелеймона; частки 40 севастійських мучеників; нога права преподобномученика Каллініка Нового; святого Василя Великого.

Ігумени[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]