Андронік III Палеолог
| Андронік III Палеолог | |
|---|---|
| грец. Ἀνδρόνικος Β' Παλαιολόγος | |
 Андронік III Палеолог. Мініатюра на манускрипті 14 ст. | |
| Імператор | |
| Початок правління: | 24 травня 1328 |
| Кінець правління: | червень 1341 |
| Попередник: | Андронік II Палеолог |
| Наступник: | Іоанн V Палеолог |
| Дата народження: | 25 березня 1297[1]  |
| Місце народження: | Константинополь |
| Країна: | Візантійської імперії |
| Дата смерті: | 15 червня 1341[1][2][3] (44 роки) |
| Місце смерті: | Константинополь |
| Діти: | Іоанн V Палеолог, Михайло Палеолог, Марія Палеолог, Ірена Палеолог |
| Династія: | Палеологи |
| Батько: | Михайло IX Палеолог |
| Мати: | Ріта |
Андронік III Палеолог (грец. Ἀνδρόνικος Γ' ὁ Νέος Παλαιολόγος; 25 березня 1297, Константинополь — 15 червня 1341, Константинополь) — імператор Візантійської імперії з 1328 по 1341 рік.
Андронік III Палеолог був сином Михайла IX Палеолога і вірменської принцеси Ріти. Виріс при дворі діда Андроніка II, який з неприязню ставився до юнацьких витівок спадкоємця, однак не міг нічого з тим зробити до 1320 року, коли його товариші помилково підстерегли біля будинку коханки і вбили молодшого сина Михайла IX і брата Андроніка III — Мануїла. У тому ж році помер і їхній батько. 1321 року вступив у конфлікт з Золотою Ордою 1323 року почав війну проти болгарського царя Михайла I Шишмана, захопивши Філіппополь. Також в тому ж році візантійське військо відбило напад Золотої Орди, зверхника Болгарії.
Тоді імператор позбавив онука права на трон. Сталася міжусобиця. Андроніку вдалося залучити на свій бік шляхетних жителів столиці та впливового і заможного Іоанна Кантакузіна. Під їхнім тиском Андронік II був змушений у 1325 визнати онука співправителем, доручивши йому управління Фракією і Македонією.
У травні 1328 року Андронік змусив вже старого свого діда відректися від престолу і відправив його в монастир, ставши єдиновладним правителем Візантії. 1331 року візантійці зазнали поразки від ординців, а імператор визнав зверхність Золотої Орди та погодився сплачувати данину Узбек-хану. Втім вже у 1337 році відмовився платити данину, за що візантійські володіння до Геллеспонту протягом 50 діб зазнавали руйнувань від ординців. 1341 року Узбек-хан готував новий похід, але дипломатією вдалося його попередити.
Під час царювання Андроніка всіма справами керував Іоанн Кантакузин, який після його смерті став у 1347 році співправителем його сина Іоанна V Палеолога. Під керівництвом Кантакузина була проведена реформа судових установ та будівництво нового флоту, за допомогою якого вдалося відвоювати у генуезців острови Хіос, Лесбос і Фокіду в Центральній Греції. Помітно зріс вплив монастирів, причому в справах не тільки церковних, а й світських.
Першою дружиною Андроніка була Адельгейд-Ірина з Брауншвайгу-Ґрубенгаґену (1293—1324). Після її смерті він одружився з Анною Савойською, яка після його смерті була регенткою при восьмирічному Іоанні V Палеолозі.
- 1 2 Encyclopædia Britannica
- ↑ Lundy D. R. The Peerage
- ↑ Gran Enciclopèdia Catalana — Grup Enciclopèdia, 1968.
Біографія Андроніка III Палеолога у церковному лексиконі [Архівовано 30 вересня 2010 у Wayback Machine.] (нім.)
 |
Це незавершена стаття про монарха, династію чи її представника (представницю). Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |