Андронік III Палеолог

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Андронік III Палеолог
грец. Ἀνδρόνικος Β' Παλαιολόγος
Андронік III Палеолог
Андронік III Палеолог
Андронік III Палеолог. Мініатюра на манускрипті 14 ст.
Імператор
Початок правління: 1328
Кінець правління: 1341

Попередник: Андронік II Палеолог
Наступник: Іоанн V Палеолог

Дата народження: 25 березня 1297(1297-03-25)[1]
Місце народження: Константинополь
Країна: Візантійської імперії
Дата смерті: 15 червня 1341(1341-06-15)[1][2][3] (44 роки)
Місце смерті: Константинополь
Діти: Іоанн V Палеолог, Михайло Палеолог, Марія Палеолог, Ірена Палеолог
Династія: Палеологи
Батько: Михайло IX Палеолог
Мати: Ріта

Андронік III Палеолог (грец. Ἀνδρόνικος Γ' ὁ Νέος Παλαιολόγος; 25 березня 1297, Константинополь — 15 червня 1341, Константинополь) — імператор Візантійської імперії з 1328 по 1341 рік.

Біографія[ред. | ред. код]

Андронік III Палеолог був сином Михайла IX Палеолога і вірменської принцеси Ріти. Виріс при дворі діда Андроніка II, який з неприязню ставився до юнацьких витівок спадкоємця, однак не міг нічого з тим зробити до 1320 року, коли його товариші помилково підстерегли біля будинку коханки і вбили молодшого сина Михайла IX і брата Андроніка III — Мануїла. У тому ж році помер і їхній батько. 1321 року вступив у конфлікт з Золотою Ордою 1323 року почав війну проти болгарського царя Михайла I Шишмана, захопивши Філіппополь. Також в тому ж році візантійське військо відбило напад Золотої Орди, зверхника Болгарії.

Тоді імператор позбавив онука права на трон. Сталася міжусобиця. Андроніку вдалося залучити на свій бік шляхетних жителів столиці та впливового і заможного Іоанна Кантакузіна. Під їхнім тиском Андронік II був змушений у 1325 визнати онука співправителем, доручивши йому управління Фракією і Македонією.

У травні 1328 року Андронік змусив вже старого свого діда відректися від престолу і відправив його в монастир, ставши єдиновладним правителем Візантії. 1331 року візантійці зазнали поразки від ординців, а імператор визнав зверхність Золотої Орди та погодився сплачувати данину Узбек-хану. Втім вже у 1337 році відмовився платити данину, за що візантійські володіння до Геллеспонту протягом 50 діб зазнавали руйнувань від ординців. 1341 року Узбек-хан готував новий похід, але дипломатією вдалося його попередити.

Під час царювання Андроніка всіма справами керував Іоанн Кантакузин, який після його смерті став у 1347 році співправителем його сина Іоанна V Палеолога. Під керівництвом Кантакузина була проведена реформа судових установ та будівництво нового флоту, за допомогою якого вдалося відвоювати у генуезців острови Хіос, Лесбос і Фокіду в Центральній Греції. Помітно зріс вплив монастирів, причому в справах не тільки церковних, а й світських.

Першою дружиною Андроніка була Адельгейд-Ірина з Брауншвайгу-Ґрубенгаґену (1293—1324). Після її смерті він одружився з Анною Савойською, яка після його смерті була регенткою при восьмирічному Іоанні V Палеолозі.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Біографія Андроніка III Палеолога у церковному лексиконі [Архівовано 30 вересня 2010 у Wayback Machine.] (нім.)