Навчальні заклади Тернополя

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Навчальні заклади міста Тернополя — нині обласного центру України.

Колишні[ред. | ред. код]

Жіночий ліцей

Гімназії[ред. | ред. код]

Українська гімназія
Cемінарія

Перед 1939 роком в місті діяли сім середніх шкіл.[14]

Бурси[ред. | ред. код]

Бурса А. Качали

Деякі з навчальних закладів мали бурси (лат. bursa — торба, гаманець) — гуртожитки для незаможніх іногородніх учнів та, як виняток, тернопільських дітей-сиріт. першу бурсу заснували 1872 року. У вересні 1876 року зареєстрували статут товариства «Бурса для синів сільських учителів», яка в 1894 році перейшла до новозбудованого приміщення на вулиці Стрілецькій (нині Івана Франка). 15 липня 1899 року Галицьке намісництво зареєструвало статут товариства «Руська бурса у Тернополі» (у 1908 році змінило назву на «Українська бурса імені А. Качали»); ініціатором став бургомістр Володимир Лучаківський. У 1902 році була створена «Селянська бурса», опікуном якої було «Руське педагогічне товариство». 1905 року відкрили бурсу «Товариства польської бурси імені М. Мацішевського» для учнів польськомовних гімназій та вищої реальної школи. 1911 року почала діяти бурса польського «Товариства школи людової» на вулиці С. Качали.

Також були бурса імені Андрея Шептицького, у 1918—1919 роках — бурса при Жіночому інституті імені княгині Ярославни. Крім них, діяла єврейська бурса.

Допризовна підготовка в навчальних закладах Тернополя у 20-30 рр. ХХ ст.[ред. | ред. код]

У всіх навчальних закладах міста відповідно до розпорядження служителів релігійних конфесій, народної освіти і військової справи від 1 грудня 1922 р. юнаки чоловічої статі 6-7 класів мали проходити обов’язкову допризовну підготовка в середніх школах. Його метою було підготувати їх до служби як майбутніх кандидатів на посаду офіцера постійної або резервної служби. Це відбувалося протягом години у другій половині дня, 3 години на тиждень, протягом навчального року. Окрім звичайних фізичних вправ, студенти також брали участь у спеціальних курсах, таких як лижні курси, курси зв’язку та протиповітряної оборони та разом з військовими частинами гарнізону у святкуванні державних свят, військово-релігійних заходах. В рамках закінчення річної підготовки у війську відбувалося «Свято військової підготовки та фізичного виховання», поєднане зі стрільбою та змаганнями з легкої атлетики. Також періодично для учнів 7 класу організовувалися виїзні заняття протягом 2-х днів. У 1931 р. вони відбулися з 19 по 21 травня. У них брали участь шкільні війська з Тарнополя, 9-й полк Уланів і шкільні війська з Теребовлі. Був керівником навчань командувач допризовної підготовки округу майор Ян Лахович та спостерігачі представник коменданта VI корпусного округу майор Казімєж Косіба та командир 54-го полку полковник дипл. В. Пєкарський. Темою підготовки був марш на дальню дистанцію (80 км). Увесь дворічний військовий вишкіл завершувався тритижневим табором організованим під час відпусткового сезону і закінчувався іспитом перед окружною комісією [15].

Сучасні[ред. | ред. код]


Вищі[ред. | ред. код]

Духовні[ред. | ред. код]

Коледжі[ред. | ред. код]

ПТУ[ред. | ред. код]

Гімназії[ред. | ред. код]

Колегіуми, ліцеї, школи[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Левенець Л. Вищий жіночий науковий інститут // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 103. — ISBN 978-966-528-318-8.
  2. ↑ а б Sroka S. Satke Władysław (1853—1904) [Архівовано 3 березня 2017 у Wayback Machine.] // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polskia Akademja Nauk, 1994. — T. XXXV/1, zeszyt 144. — S. 265. (пол.)
  3. ↑ Dziennik urzędowy kuratorium okręgu szkolnego Lwowskiego. — 1937. № 10 (15 list.). — S. 640. (пол.)
  4. ↑ Бойцун Л. Бурса… — С. 202.
  5. ↑ Stupnicki H. Galicya pod wzgledem topograficzno-geograficzno-historycznym, skreslona przez Hipolita Stupnickiego: Z mapą. — Lwów : Madfes i Bodek, 1869. — S. 87. (пол.)
  6. ↑ Гуцал П. Сатке Владислав // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 230. — ISBN 978-966-528-279-2.
  7. ↑ 76. Włodzimierz Halka-Ledóchowski [Архівовано 12 березня 2017 у Wayback Machine.] // Wspomnienia Tarnopolan, t. I, cz. 1. (пол.)
  8. ↑ Dziennik urzędowy kuratorium okręgu szkolnego Lwowskiego. — 1937. № 10 (15 list.). — S. 662. (пол.)
  9. ↑ Dziennik urzędowy kuratorium okręgu szkolnego Lwowskiego. — 1937. № 10 (15 list.). — S. 650. (пол.)
  10. ↑ Duda J. Państwowe Seminarium Nauczycielskie Męskie im Henryka Sienkiewicza w Tarnopolu w latach 1871—1936 [Архівовано 6 березня 2017 у Wayback Machine.] // Przegląd Historyczno-Oświatowy. — Kraków, 2003. — № 3—4. — S. 207. (пол.)
  11. ↑ Sprawozdanie Dyrekcyi C. K. Wyższego Gimnazyum I. w Tarnopolu za rok szkolny 1911 [Архівовано 10 серпня 2017 у Wayback Machine.]. — Tarnopol, 1911. — S. 19. (пол.)
  12. ↑ Щербак Л. Франко Петро Іванович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 531. — ISBN 978-966-528-279-2.
  13. ↑ а б Бойцун Л. Де були колись оборонні вали [Архівовано 20 березня 2017 у Wayback Machine.] // Ї. — 2010. — Ч. 63.
  14. ↑ Duda J. Państwowe Seminarium Nauczycielskie Męskie im Henryka Sienkiewicza w Tarnopolu w latach 1871—1936 [Архівовано 6 березня 2017 у Wayback Machine.] // Przegląd Historyczno-Oświatowy. — Kraków, 2003. — № 3—4. — S. 200. (пол.)
  15. ↑ Польська армія і допризовна підготовка в Тернополі в 20-30 рр. ХХ ст. - ternopil.one (укр.). 5 вересня 2022. Процитовано 17 вересня 2022.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Управління
Логотип Тернополя

Герб Тернополя
Історія
Населення
Культура і релігія
Пам'ятки
Освіта і наука
Інфраструктура
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Навчальні_заклади_Тернополя&oldid=38374650