Назар Розлуцький

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Назар Розлуцький
Ім'я при народженні Назарій Розлуцький
Народився 27 липня 1988(1988-07-27) (35 років)
Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, Україна
Громадянство [Україна]
Національність українець
Діяльність поет, прозаїк, історик, дослідник українського визвольного руху, учасник російсько-української війни
Відомий завдяки

«Нотатник мобілізованого» [1]

«Дружини українських націоналістів: біографічний довідник»[2]
Alma mater Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника
Науковий ступінь кандидат історичних наук
Військове звання Молодший сержант
Батько Василь Розлуцький
Мати Дарія Розлуцька
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Розлуцький.

Назар Розлуцький (повне ім'я Назарій Розлуцький, нар. 27 липня 1988, Івано-Франківськ , Івано-Франківська область, Україна) — історик, дослідник українського визвольного руху, та української діаспори, поет і прозаїк, учасник російсько-української війни.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 27 липня 1988 в Івано-Франківську.

Освіта[ред. | ред. код]

Середня освіта: СЗШ № 22 м. Івано-Франківська (1995-2005).

Вища освіта: ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника» (2005-2010). Спеціальність: історія.

Аспірантура: ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника» (2010-2014). Спеціальність: всесвітня історія.

Кандидат історичних наук (2018), Кандидатська дисертація на тему «Боротьба радянського режиму проти українського визвольного руху на території Станіславської області (1944-1956 рр.): військовий аспект».

Місце роботи[ред. | ред. код]

2010–2016 — Івано-Франківський музей визвольної боротьби імені Степана Бандери. Посада: науковий співробітник.

Із 2016 і понині — Музей української діаспори (Київ). Посада: старший науковий співробітник.

Військова служба[ред. | ред. код]

У 2015 р. був мобілізований в ЗСУ. Після двох полігонів (Рівненського та Яворівського) опинився в складі 55-ї окремої артилерійської бригади «Запорізька Січ», в складі якої брав участь в АТО. Із липня 2015 по червень 2016 рр. виконував бойові завдання в зоні АТО/ООС.

Служив у 6-й артилерійській батареї, яка мала на озброєнні важкі гармати 2А36 «Гіацинт-Б». Спочатку був заряджаючим, згодом радіотеолефоністом, відтак у грудні 2015 р. отримав звання молодшого сержанта і посаду командира відділення управління вогнем.

Нагороджений відзнакою «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ступеня.

З квітня 2022 року знову бере участь у війні з Росією.

Служба в АТО
Зона АТО. Назар Розлуцький і кішка Маркіза, січень 2016
Зона АТО. Назар Розлуцький і кішка Маркіза, січень 2016 

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

Разом зі Златою Біневич та Ігорем Двигало у 2017 заснував мистецько-просвітницький проект «ЗНАЙ НАШИХ»[3], який спрямований на популяризацію української поезії різних епох і стилів.

Захоплення[ред. | ред. код]

Читати та мандрувати любив ще змалку. Улюбленим жанром у дитинстві були казки, у підлітковому віці — пригодницькі повісті. Великий вплив на виховання Назара мали дідусь та бабуся по материній лінії, які проживали в селі Добринів (Рогатинський район, Івано-Франківська область). Багато дошкільного часу та майже усі шкільні канікули проводив у селі, про яке зберіг дуже теплі спогади та враження.

В університеті почав розкривати письменницькі та публіцистичні здібності. Разом із однодумцями заснував «самидавівську» літературно-публіцистичну студентську газету «Вибух зірки», яка виходила раз на місяць. Був головним редактором одинадцяти випусків. У продовження, вже в аспірантські часи заснував газету «Відкрий очі». Також у цей час став автором і редактором декількох «самвидавівських» поетичних збірок.

Надзвичайно любить своє рідне місто — Івано-Франківськ, хоча з 2016 р. проживає в Києві. Обходив майже усі вулиці і двори Івано-Франківська. Збирає історії та легенди про місто, залюбки переповідає їх своїм іногороднім друзям під час зустрічей у ньому.

Із 2010 року захопився мандрівками автостопом та походами в гори. У 2013 р. протягом тридцяти днів мандрував автостопом по Україні, відвідуючи різні міста та цікаві географічні, історичні об'єкти: фортеці у Хотині та Кам'янці-Подільському, село Буша на Вінниччині, Холодний Яр у Черкаській області, руїни Херсонесу, стародавнє кам'яне місто Чуфут-Кале, пустелю Олешківські піски на Херсонщині, Кам'яну Могилу під Мелітополем, острів Хортицю, місце поховання кошового отамана Івана Сірка, Тарасову могилу біля Канева, старовинне єврейське кладовище у Бердичеві, Чортів Камінь у Львівській області та ін. Під час цієї мандрівки, зупинявся, в основному, у власному наметі поблизу річок, озер, а в крайніх випадках — у лісосмугах вздовж траси.

Мандрівки

Публікації[ред. | ред. код]

  • «Дружини українських націоналістів: біографічний довідник» (у співавторстві з В. Хомчиком). Видавництво: «Лілея НВ», Івано-Франківськ, 2015.
  • «Нотатник мобілізованого». Видавництво «Темпора», Київ, 2018.
  • «Прочани». Видавництво «Фенікс», Київ, 2019.
  • «Піар для кріпаків» (спільно з Олександром Фріменом та Оксаною Якубович). Видавництво «Ліра», Київ, 2020.
  • «Порадник юних українців». Видавництво «АССА», Харків, 2021.
Презентація «Нотатника мобілізованого» у Світловодську, травень 2018

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ «Нотатник мобілізованого». Чи можливий об’єктивний погляд на війну до її завершення. Архів оригіналу за 20 вересня 2020. Процитовано 27 березня 2019.
  2. ↑ «Дружини українських націоналістів: біографічний довідник». Архів оригіналу за 30 серпня 2018. Процитовано 27 березня 2019.
  3. ↑ Проект "ЗНАЙ НАШИХ" на facebook.com. Архів оригіналу за 31 березня 2019. Процитовано 27 березня 2019.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Назар_Розлуцький&oldid=41644587