Хотинська фортеця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Хотинська фортеця
73-250-0001 Khotyn Fortress RB 18.jpg
замок в Хотині

48°31′19″ пн. ш. 26°29′54″ сх. д. / 48.5219444444717780° пн. ш. 26.49833333336077956° сх. д. / 48.5219444444717780; 26.49833333336077956Координати: 48°31′19″ пн. ш. 26°29′54″ сх. д. / 48.5219444444717780° пн. ш. 26.49833333336077956° сх. д. / 48.5219444444717780; 26.49833333336077956
Статус Державний історико-архітектурний заповідник
Країна  Україна
Розташування Flag of Khotyn.png Хотин
Flag of Chernivtsi Oblast.svg Чернівецька область
Матеріал камінь
Засновник Володимир Святославич
Засновано Х ст.
Будівництво 1250-ті — 1340-ві
Власник воєвода
Стан відреставровано
Сайт khotynska-fortecya.cv.ua
Ідентифікатори й посилання
Хотинська фортеця. Карта розташування: Україна
Хотинська фортеця
Хотинська фортеця (Україна)

CMNS: Хотинська фортеця у Вікісховищі
AFRE Khotyn.jpg

Хотинська фортеця — середньовічна укріплена фортифікаційна споруда у Хотині (Чернівецька область, Україна), збудована на межі XIIIXVIII століть на місці руського городища (ХХІІІ).
Ця твердиня на правому березі Дністра була однією з наймогутніших у тогочасній Східній Європі, важливим оборонним і торговельним пунктом.[1]
У списку руських міст далеких і близьких (XIV) згадується як Хотѣнь на Днѣстрѣ.
Після занепаду Руської держави та Руського Королівства, Хотинська фортеця перебувала в юрисдикції багатьох державних утворень — Королівства Польського, Молдовського князівства, Османської та Російської імперій. В цей період вона стає відомою й під іншомовними назвами: пол. Тwierdza Chocim, рум. Cetatea Hotin, тур. Hotin Kalesi, рос. Хотинская крепость.
У ХІХ ст. твердиня втратила своє стратегічне значення, і 1856 її було скасовано як військовий об’єкт.[2]
В 1960-тих комплекс споруд фортеці отримав статус пам'ятки архітектури (ох.№803).[3]
12 жовтня 2000 утворено державний історико-архітектурний заповідник «Хотинська фортеця».[4]
За підсумками всеукраїнської акції, Хотинську фортецю визнано однією з «семи чудес України».

Етимологія[ред. | ред. код]

Назва фортеці невід'ємно пов'язана з містом, яке розвинулося навколо неї.
Деякі дослідники вважають, що топонім походить від дієслова «хотіти», оскільки це місце було завжди бажане для древніх поселенців, вони завжди хотіли жити у цьому красивому і багатому краї.[5]
Інші пов'язують назву з ім'ям билинного богатиряХотин Блудович[ru].

Історія[ред. | ред. код]

Південна (В'їзна) башта
Ясська брама
Залишки фортечних мурів

Хотінь на Дністрі[ред. | ред. код]

Писемні джерела не містять відомостей про час будівництва як першого кам’яного замку, так і донині існуючої цитаделі.
Спочатку це була невелика, збудована східними слов'янами, дерев'яна фортеця, її незначні рештки виявлені під час археологічних розкопок.[5]
Їх результати вказують на існування (VIII-IX) на високому скельному дністровському мисі замку-дитинця із нескладними дерев’яними укріпленнями з напільного боку.
Після «Хорватського походу» Володимира Святославича та приєднання до Русі земель білих хорватів і тиверців у цій місцевості почали зводитись (на межі Х-ХІ) нові фортеці як центри княжої влади і місця перебування намісників. Саме у той період на місті майбутньої цитаделі з'являються перші надійні фортифікації у вигляді земляного валу з дерев’яними заборолами і видовбаного упоперек скелястого мису рову.[1]
Ці укріплення охороняли велику переправу на Дністрі, забезпечували захист місцевого населення та стримували грабіжницькі набіги завойовників.[5]
Тогочасний літописний Хотінь входив в єдину оборону лінію південно-західних кордонів Руської держави.[6]
Протягом ХІ-ХІІІ ст. Хотинське городище з околицями входили до складу Теребовлянського та Галицького князівств, а також Руського Королівства.
З розвитком Дністра як торгового шляху, як й інші руські городища на його берегах, забезпечував охорону водної артерії.[5]
Вважається, що перші кам’яні фортифікації Хотинської фортеці могли виникнути на межі 1240-их-1250-их, коли Данило Галицький укріплював старі і будував нові фортеці для захисту від монголо-татарського нашестя. Інша думка – що це сталося після 1259 р., коли на вимогу монголо-татар Данило і Василько Романовичі були змушені зруйнувати всі оборонні споруди князівства, в тому числі й дерев’яно-земляні хотинські, на місці яких і звели пізніше кам’яні. Аналіз будівельного розчину з найдавнішої частини стіни фортеці показав його подібність до київських цем’янкових (вапняних із значною домішкою битої цегли) розчинів ХІ-ХІІ ст. Це свідчить, що перші кам’яні мури могли постати і раніше, у ХІІ-І половині ХІІІ ст., коли не припинялися військові конфлікти між Руським та Угорським королівствами.
Територія стародавнього кам’яного замку-цитаделі знаходилася у північній частині сучасного фортечного двору (зараз приблизно від Північної вежі до стін Комендантського палацу). Перша фортеця була невеликою, площею не більше 2 га, обнесена муром і підтрикутним шестиметрової ширини ровом. Від неї збереглися лише залишки стіни, приховані у товщі східного муру-куртини. Вірогідно, основною оборонною спорудою тоді виступала башта на місці нинішньої чотирикутної Північної вежі. Це могла бути башта, відразу вписана в систему мурів, або окрема вежа-донжон, до якої пізніше прибудували стіни приблизно тридцять метрів завдовжки, що утворили підквадратний двір.[1]
Під час археологічних досліджень в Хотинській фортеці було простежено рештки кам’яної стіни ХІІІ ст. Також було знайдено великий скарб монет датованих першою половиною ХІІІ ст.[6]

Центр Хотинської волості[ред. | ред. код]

З кінця ХІІ століття на півдні Галицького князівства Галицько-Волинської держави починає формуватись земля з напівавтономним статусом. Після монголо-татарської навали зв'язки з галицько-волинськими землями послабилися, що призвело до їх фактичного відокремлення на початку XIV століття, та визнання зверхності Золотої Орди.

У середині XIV століття починається занепад Золотої Орди, в залежності від якої перебував край. У 1349 році Королівство Польське захопило Галицько-Волинське князівство. У цей же час на землях у басейні річки Молдова формується нова держава — Молдовське князівство.

На південному прикордонні Галицького князівства постає Шипинська земля — практично самостійна адміністративно-територіальна одиниця з власною самоуправою, за яку вели запеклу боротьбу Королівство Польське, Королівство Угорське та Молдовське князівство.

Документально вперше згадує Шипинську землю Ян Длугош у 1359 році в зв'язку з походом короля Казимира ІІІ на Молдовію. Приблизні межі описувалися в грамоті 1412 року.

Загальне керівництво землею здійснював воєвода. Хотинська фортеця була центром Хотинської волості («держави»), якою керував староста («державець»).

У складі Молдавського князівства[ред. | ред. код]

У 1340-х роках Хотин увійшов до складу Угорського королівства, а з 1375 року вже перебував у складі Молдавського князівства. Молдавський володар воєвода Стефан ІІІ значно розширив межі фортеці. Він особисто керував її реконструкцією. Було зведено прикрашений геометричними орнаментами мур завширшки 5-6 і висотою 40 метрів, п'ять башт, рівень двору фортеці підняли на 10 метрів і розділили на Княжий двір і двір Воїнів. Були викопані глибокі підвали для зберігання провіанту. Саме після цієї реконструкції Хотинська фортеця практично повністю набула свого сьогоднішнього вигляду, крім південного прясла мурів та Південної (В'їзної) брами з дерев'яними мостами, зведеними на початку 18 століття турками. Упродовж 14–16 століть вона була резиденцією молдавських господарів.

Церква св. Олександра Невського

У 1476 році фортеця відбила напад турецьких військ султана Мехмеда ІІ Фатіха. Проте на межі 15–16 століть Молдовська держава стала васалом Османської Порти та розмістила у Хотинських стінах яничарську залогу. Турки ще більше посилили обороноздатність фортеці.

У 1538 році під проводом Яна Амора Тарновського місто Хотин було штурмом взято коронними військами. Вони зробили підкоп фортеці, зруйнували 3 башти, частину західної стіни. Після її здобуття, поляки відновили Хотинську цитадель у 15401544 роках, але згодом втратили її. 1561 року фортецю захопили війська під проводом польського шляхтича-авантюриста Ласького Альбрехта, новий тодішній господар Молдавії Яків Василакі Гераклід «Деспот» (союзник Ласького) віддав йому фортецю з навколишніми поселеннями у користування (комендантом фортеці був призначений Іван (Ян) П'ясецький — родич Дмитра Вишневецького). Через конфлікт між А. Лаським та «Деспотом» останній відібрав у поляка фортецю, що перший не пробачив, вирішивши організувати похід проти нього, залучивши через Івана П'ясецького до походу Дмитра Вишневецького.[7] У 1563 році Дмитро Вишневецький з п'ятьма сотнями запорозьких козаків знову захопили фортецю й утримували її тривалий час.

У травні 1600 року після того, як війська правителя Валахії і Трансильванії Михая Хороброго захопили Сучаву, господар Молдови Ієремія Могила зі своїм оточенням, серед якого були його брат Симеон Могила (батько майбутнього київського митрополита Петра Могили) та колишній правитель Трансильванії Сигізмунд Баторій (племінник короля Польщі Стефана Баторія), знайшли прихисток у Хотинській фортеці, якою володіла тоді Польща.

Під владою Османської імперії[ред. | ред. код]

Турецький мінарет у Хотині

У 1615 році польські війська знову прийшли у Хотин, а вже у 1620 турецька армія захопила місто.

1617 за Бушівським мирним договором землі Валахії та Молдавії, а також Хотин, відійшли під владу Османської імперії: Молдавське князівство стало васалом.

Хотинська битва 1621[ред. | ред. код]

У жовтні 1621 року козацько-литовсько-польські війська під проводом Петра Сагайдачного (40 тис.) та Яна Кароля Ходкевича (60 тис.) виграли битву з турецько-татарськими (220 тис.) військами. 8 жовтня 1621 султан Осман II підписав дуже незручний для Туреччини Хотинський мирний договір. Згідно з договором турецько-польський кордон проходив Дністром. Польща передала Хотин туркам.

Богдан Хмельницький навесні 1650 року на певний час звільнив Хотин. У 1653 році на лівому березі Дністра в Жванецькій битві брав участь хотинський гарнізон турків.

Хотинська битва 1673[ред. | ред. код]

У листопаді 1673 року Хотинська фортеця знову перестає бути турецькою, Ян III Собеський з польсько-українсько-молдовською армією зайняв Хотин.

1699 року Хотинська фортеця переходить від Польщі до Молдовського князівства згідно з Карловицьким мирним договором. 1711-го в Хотин знову приходять турки.

На початку XVIII століття перед зростаючою загрозою експансії Московії на південь, Османська Порта вирішила перетворити Хотин на головний форпост на Дністрі. Протягом 17111718 років турки за допомогою запрошених французьких інженерів перетворили Хотинську фортецю на один із найнеприступніших бастіонів тодішньої Центрально-Східної Європи. Навколо старого замку спорудили Нову фортецю, яка була розрахована на розміщення всередині 20-тисячного війська. Основу укріплень становили потужні земляні вали, бастіони та широкі рови, вимурувані тесаним каменем. У валах були облаштовані брами з баштами. У Новій фортеці збудували також мечеть із мінаретом.

1739 та 1769 фортеця була здобута росіянами і 1788 австрійцями та віддана знову туркам.

Хотинська битва 1788[ред. | ред. код]

1788-го місто було взяте в облогу австрійськими військами під командуванням принца Фрідріха та російськими військами генерала Івана Петровича Салтикова. Місто було в облозі 4 місяці і 8 днів. 19 вересня 1788 місто з комендантом Османом-пашею здалося. Осман-паші та іншим дозволили вивезти всіх своїх людей та все своє добро із замку, фортеці та міста (викорано 2700 возів). Салтиков запросив до себе Османа-пашу на обід. Осман-паша був «чоловіком» Гелени — сестри Софії Клявоне. Софія Клявоне перебувала тоді в «зв'язку» з Салтиковим. Клявоне через Салтикова передалала листи своїй сестрі в Хотинський замок. Не без допомоги Софії туркам дозволили вивезти з Хотина все майно та людей. Після того, як місто капітулювало, в ньому залишилось 16 857 жителів, яким після капітуляції дали провіанту на 8 діб.

1 жовтня 1788 австрійські та російські війська ввійшли в місто. Місто було порожнім і значно поруйнованим. Передмістя Константинополь ще раніше спалив Осман-паша.

Опис фортеці 1788 року[ред. | ред. код]

Ось як описав тоді місто саксонський принц Фрідріх Заальфельдский:

Хотинська фортеця в формі чотирикутника, 1800 на 730, має четверо воріт. Ворота називались: Водяні, Стамбульські, Бендерські та Корохові. В середині замку знаходяться палац, мечеть, турецька лазня, багато магазинів і 40 різних будинків, в яких могло би розміститись 800 чоловік. Місто розміщене вище фортеці й оточене грабовим палісадом до самої фортеці. Одне передмістя називалось Константинополь, а інше, біля воріт, які виходили на дорогу до Окопів, називалося Румля. Між двома передмістями був сад Осман, який виходив і поза палісад. Малий струмок, який стікав у Дністер, поділяв місто і фортецю на дві частини. Місто було забудоване дерев'яними будинками. У фортеці знаходилося 7 000 війська, комендантом тоді там був Осман та жив ага яничарів Друру-оглу. Його брат був убитий в одній з сутичок під Хотином.

Під владою Російської імперії з 1812[ред. | ред. код]

1806 року розпочалася чергова російсько-турецька війна, на початку якої царська армія здобула Хотинську фортецю й утримувала її до підписання Бухарестського миру 1812 року. За його умовами вся територія між Дністром і Прутом увійшла до складу Російської імперії, отримавши назву Бессарабія. У першій половині XIX століття Хотинська фортеця залишалася під наглядом військового відомства: тут здійснювалися ремонтні роботи, перебудовувались оборонні споруди. Але Хотинська твердиня втратила своє колишнє оборонне значення та її передали міському управлінню.

Сучасний стан[ред. | ред. код]

24 серпня 1963 року комплекс споруд фортеці (XIII-XVIII) віднесено до пам'ятників архітектури УРСР (охоронний № 803), які можна використовувати, але виключно під наукові та музейно-показові установи.[3]

Історико-архітектурний заповідник[ред. | ред. код]

12 жовтня 2000 року, за пропозицією Чернівецької обласної державної адміністрації, Кабінет Міністрів України своєю постановою (№ 1539) оголосив комплекс споруд Хотинської фортеціДержавним історико-архітектурним заповідником «Хотинська фортеця».[8]
20 жовтня 2011 року Уряд своїм розпорядженням передав заповідник до сфери управління Міністерства культури України.[9]
Загальна площа заповідника становить 16,2828 гектарів (в т.ч. в оренді 0,1287 га).[10]

Хотинська фортеця в мистецтві[ред. | ред. код]

Тут полюбляють проводити свята козацької звитяги.

У 2010 та 2011 роках на території Хотинської фортеці проводився міжнародний фестиваль з історичного середньовічного бою «Битва націй». У 2012 році організатори вирішили провести фестиваль у Варшаві.

Віднедавна фортеця доступна для перегляду у Google Street View.

Хотин в мистецтві[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]