Хотинська фортеця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Хотинська фортеця
замок в Хотині
Khotyn fortress 7.jpg
Хотинська фортеця
Статус Державний історико-архітектурний заповідник
Країна Україна Україна
Місце розташування м. Хотин, Чернівецька область
Координати 48°31′19″ пн. ш. 26°29′54″ сх. д. / 48.52194° пн. ш. 26.49833° сх. д. / 48.52194; 26.49833Координати: 48°31′19″ пн. ш. 26°29′54″ сх. д. / 48.52194° пн. ш. 26.49833° сх. д. / 48.52194; 26.49833
Початок будівництва 1250-ті рр.
Установлений князем Володимиром Святославичем
Стан відреставровано (?)
Сайт http://khotynska-fortecya.cv.ua/

Хотинська фортеця у Вікісховищі
AFRE Khotyn.jpg

Хотинська фортеця (рум. Cetatea Hotinului) — фортеця XIIIXVIII століть у місті Хотині на Дністрі, що у Чернівецькій області, Україна. Сьогодні «Хотинська фортеця» є Державним історико-архітектурний заповідником. Одним з семи чудес України.

Історія[ред.ред. код]

Південна (В'їзна) башта
Ясська брама
Залишки фортечних мурів

У складі руських земель[ред.ред. код]

Хотинська фортеця веде свій початок від Хотинського форту, що був створений у X столітті князем Володимиром Святославичем як одне із порубіжних укріплень південного заходу Русі, у зв'язку з приєднанням до неї буковинських земель. Форт, який згодом було перебудовано на фортецю, розміщувався на важливих транспортних шляхах, що з'єднували Київ із Пониззям (пізнішим Поділлям) і Придунав'ям.

Укріплення було споруджено на кам'янистому мисі, утвореному високим правим берегом Дністра та долиною впадаючої дрібної притоки. Спочатку це був замкнений земляний вал з дерев'яними стінами й оборонними спорудами. Завданням форту була оборона поселення Хотин і переправи через річку. Перша кам'яна фортеця була невеликою. Вона була розташована на самому мисі, там де сьогодні стоїть північна башта, та простягалася на південь до теперішнього комендантського палацу. Впродовж століть ця фортеця була таким собі «Феніксом», вона потерпала та зазнавала руйнації від рук завойовників і знов відбудовувалася, її неодноразово піддавали реконструкції та розширенню.

Наприкінці XI століття Хотин належав до Теребовлянського князівства.

У 1140-х роках він перейшов до Галицького, а з 1199 року — Галицько-Волинського князівств.

У 12501264 роках король Данило Галицький і його син Лев, перебудовували фортецю. Навколо неї з'явилися семиметрова кам'яна стіна та рови шириною до 6 метрів. У північній частині фортеці звели нові невеликі укріплення.

У складі Шипинської землі[ред.ред. код]

З кінця ХІІ століття на півдні Галицького князівства Галицько-Волинської держави починає формуватись земля з напівавтономним статусом. Після монголо-татарської навали зв'язки з галицько-волинськими землями послабилися, що призвело до їх фактичного відокремлення на початку XIV століття, та визнання зверхності Золотої Орди.

У середині XIV століття починається занепад Золотої Орди, в залежності від якої перебував край. У 1349 році Королівство Польське захопило Галицько-Волинське князівство. У цей же час на землях у басейні річки Молдова формується нова держава — Молдовське князівство.

На південному прикордонні Галицького князівства постає Шипинська земля — практично самостійна адміністративно-територіальна одиниця з власною самоуправою, за яку вели запеклу боротьбу Королівство Польське, Королівство Угорське та Молдовське князівство.

Документально вперше згадує Шипинську землю Ян Длугош у 1359 році в зв'язку з походом короля Казимира ІІІ на Молдовію. Приблизні межі описувалися в грамоті 1412 року.

Загальне керівництво землею здійснював воєвода. Хотинська фортеця була центром Хотинської волості («держави»), якою керував староста («державець»).

У складі Молдавського князівства[ред.ред. код]

У 1340-х роках Хотин увійшов до складу Угорського королівства, а з 1375 року вже перебував у складі Молдавського князівства. Молдавський володар воєвода Стефан ІІІ значно розширив межі фортеці. Він особисто керував її реконструкцією. Було зведено прикрашений геометричними орнаментами мур завширшки 5-6 і висотою 40 метрів, п'ять башт, рівень двору фортеці підняли на 10 метрів і розділили на Княжий двір і двір Воїнів. Були викопані глибокі підвали для зберігання провіанту. Саме після цієї реконструкції Хотинська фортеця практично повністю набула свого сьогоднішнього вигляду, крім південного прясла мурів та Південної (В'їзної) брами з дерев'яними мостами, зведеними на початку 18 століття турками. Упродовж 14–16 століть вона була резиденцією молдавських господарів.

Церква св. Олександра Невського

У 1476 році фортеця відбила напад турецьких військ султана Мехмеда ІІ Фатіха. Проте на межі 15–16 століть Молдовська держава стала васалом Османської Порти та розмістила у Хотинських стінах яничарську залогу. Турки ще більше посилили обороноздатність фортеці.

У 1538 році під проводом Яна Амора Тарновського місто Хотин було штурмом взято коронними військами. Вони зробили підкоп фортеці, зруйнували 3 башти, частину західної стіни. Після її здобуття, поляки відновили Хотинську цитадель у 15401544 роках, але згодом втратили її. 1561 року фортецю захопили війська під проводом польського шляхтича-авантюриста Ласького Альбрехта, новий тодішній господар Молдавії Яків Василакі Гераклід «Деспот» (союзник Ласького) віддав йому фортецю з навколишніми поселеннями у користування (комендантом фортеці був призначений Іван (Ян) П'ясецький — родич Дмитра Вишневецького). Через конфлікт між А. Лаським та «Деспотом» останній відібрав у поляка фортецю, що перший не пробачив, вирішивши організувати похід проти нього, залучивши через Івана П'ясецького до походу Дмитра Вишневецького.[1] У 1563 році Дмитро Вишневецький з п'ятьма сотнями запорозьких козаків знову захопили фортецю й утримували її тривалий час.

У травні 1600 року після того, як війська правителя Валахії і Трансильванії Михая Хороброго захопили Сучаву, господар Молдови Ієремія Могила зі своїм оточенням, серед якого були його брат Симеон Могила (батько майбутнього київського митрополита Петра Могили) та колишній правитель Трансильванії Сигізмунд Баторій (племінник короля Польщі Стефана Баторія), знайшли прихисток у Хотинській фортеці, якою володіла тоді Польща.

Під владою Османської імперії 1617—1788[ред.ред. код]

Турецький мінарет у Хотині

У 1615 році польські війська знову прийшли у Хотин, а вже у 1620 турецька армія захопила місто.

1617 за Бушівським мирним договором землі Валахії та Молдавії, а також Хотин, відійшли під владу Османської імперії: Молдавське князівство стало васалом.

Хотинська битва 1621[ред.ред. код]

У жовтні 1621 року козацько-литовсько-польські війська під проводом Петра Сагайдачного (40 тис.) та Яна Кароля Ходкевича виграли битву з турецько-татарськими (400 тис.) військами. 8 жовтня 1621 султан Осман II підписав дуже незручний для Туреччини Хотинський мирний договір. Згідно з договором турецько-польський кордон проходив Дністром. Польща передала Хотин туркам.

Богдан Хмельницький навесні 1650 року на певний час звільнив Хотин. У 1653 році на лівому березі Дністра в Жванецькій битві брав участь хотинський гарнізон турків.

Хотинська битва 1673[ред.ред. код]

У листопаді 1673 року Хотинська фортеця знову перестає бути турецькою, Ян III Собеський з польсько-українсько-молдовською армією зайняв Хотин.

1699 року Хотинська фортеця переходить від Польщі до Молдовського князівства згідно з Карловицьким мирним договором. 1711-го в Хотин знову приходять турки.

На початку XVIII століття перед зростаючою загрозою експансії Московії на південь, Османська Порта вирішила перетворити Хотин на головний форпост на Дністрі. Протягом 17111718 років турки за допомогою запрошених французьких інженерів перетворили Хотинську фортецю на один із найнеприступніших бастіонів тодішньої Центрально-Східної Європи. Навколо старого замку спорудили Нову фортецю, яка була розрахована на розміщення всередині 20-тисячного війська. Основу укріплень становили потужні земляні вали, бастіони та широкі рови, вимурувані тесаним каменем. У валах були облаштовані брами з баштами. У Новій фортеці збудували також мечеть із мінаретом.

1739 та 1769 фортеця була здобута росіянами і 1788 австрійцями та віддана знову туркам.

Хотинська битва 1788[ред.ред. код]

1788-го місто було взяте в облогу австрійськими військами під командуванням принца Фрідріха та російськими військами генерала Івана Петровича Салтикова. Місто було в облозі 4 місяці і 8 днів. 19 вересня 1788 місто з комендантом Османом-пашею здалося. Осман-паші та іншим дозволили вивезти всіх своїх людей та все своє добро із замку, фортеці та міста (викорано 2700 возів). Салтиков запросив до себе Османа-пашу на обід. Осман-паша був «чоловіком» Гелени — сестри Софії Клявоне. Софія Клявоне перебувала тоді в «зв'язку» з Салтиковим. Клявоне через Салтикова передалала листи своїй сестрі в Хотинський замок. Не без допомоги Софії туркам дозволили вивезти з Хотина все майно та людей. Після того, як місто капітулювало, в ньому залишилось 16 857 жителів, яким після капітуляції дали провіанту на 8 діб.

1 жовтня 1788 австрійські та російські війська ввійшли в місто. Місто було порожнім і значно поруйнованим. Передмістя Константинополь ще раніше спалив Осман-паша.

Опис фортеці 1788 року[ред.ред. код]

Ось як описав тоді місто саксонський принц Фрідріх Заальфельдский:

Хотинська фортеця в формі чотирьохкутника, 1800 на 730, має четверо воріт. Ворота називались: Водяні, Стамбульські, Бендерські та Корохові. В середині замку знаходяться палац, мечеть, турецька лазня, багато магазинів і 40 різних будинків, в яких могло би розміститись 800 чоловік. Місто розміщене вище фортеці й оточене грабовим палісадом до самої фортеці. Одне передмістя називалось Константинополь, а інше, біля воріт, які виходили на дорогу до Окопів, називалося Румля. Між двома передмістями був сад Осман, який виходив і поза палісад. Малий струмок, який стікав у Дністер, поділяв місто і фортецю на дві частини. Місто було забудоване дерев'яними будинками. У фортеці знаходилося 7 000 війська, комендантом тоді там був Осман та жив ага яничарів Друру-оглу. Його брат (чий?) був убитий в одній з сутичок під Хотином.

Під владою Російської імперії з 1812[ред.ред. код]

1806 року розпочалася чергова російсько-турецька війна, на початку якої царська армія здобула Хотинську фортецю й утримувала її до підписання Бухарестського миру 1812 року. За його умовами вся територія між Дністром і Прутом увійшла до складу Російської імперії, отримавши назву Бессарабія. У першій половині XIX століття Хотинська фортеця залишалася під наглядом військового відомства: тут здійснювалися ремонтні роботи, перебудовувались оборонні споруди. Але Хотинська твердиня втратила своє колишнє оборонне значення та її передали міському управлінню.

Сучасний стан[ред.ред. код]

Найкраще зберігся Хотинський замок.

Сьогодні на території Хотинської фортеці створено Державний історико-архітектурний заповідник. Тут полюбляють проводити свята козацької звитяги та знімати фільми.

У 2010 та 2011 роках на території Хотинської фортеці проводився міжнародний фестиваль з історичного середньовічного бою «Битва націй». У 2012 році організатори вирішили провести фестиваль у Варшаві.

Віднедавна фортеця доступна для перегляду у Google Street View.

З 2015 року розпочалося інтенсивне вивітрювання скельної породи біля підніжжя фортеці, на якій вона стоїть.[2]

Хотин у літературі та мистецтві[ред.ред. код]

Стіни твердині над Дністром можна побачити у багатьох кінострічках:

Хотин в мистецтві[ред.ред. код]

Фотогалерея[ред.ред. код]


Примітки[ред.ред. код]

  1. В. Сергійчук. Дмитро Вишневецький.— К.: «Україна», 2003.— 192 с.— С. 118. ISBN 966-524-129-X
  2. Гаргаля А. Під Хотинською фортецею руйнується скеля // День. — 2016. — № 113—114 (4719—4720) (1—2 лип.). — С. 2. (Ситуація)

Джерела та література[ред.ред. код]

  • Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997.
  • Шубарт, Павло. Пізнай свій край, або Україна чудесна// Чорноморські новини, 2007. — № 117-118.
  • Чухліб Т. Козаки та яничари. Україна у християнсько-мусульманських війнах 1500—1700 рр. — К.,2010

Див. також[ред.ред. код]